«ФАКТЫ» продолжают рубрику «Уроки украинского», призванную научить всех желающих правильно и красиво говорить на родном языке. В прошлом выпуске доктор филологических наук, специалист по украинскому и русскому языкам, заведующая кафедрой языка и стилистики Института журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, профессор Наталия Шумарова рассказала нашим читателям, как грамотно здороваться и прощаться по-украински. Сегодня мы поговорим о том, какие ошибки чаще всего встречаются в нашей разговорной украинской речи и в «спичах» политиков и чиновников.
— Наталiє Петрiвно, до редакцiї надiйшов лист вiд нашої читачки Олени. Вона пише: «Розтлумачте нашим чинушам, що вислiв „я рахую“, не вiднесений до лiчби чогось, звучить звульгаризовано та неграмотно, а засмiчення мови гуцульским дiалектом, на кшталт „гвинтокрила“, „летовища“, „наразi“, „слухавки“ i „допiру“ нiчим не кращий молодiжного американiзованого сленгу»…
— Щодо «я рахую», Олена, звiсно, має рацiю. Це словосполучення можна вживати тiльки, коли йдеться про арифметичнi дiї. В iнших випадках потрiбно говорити, «я вважаю», «я думаю» або «на мою думку». Про iншi слова я готова посперечатися. «Слухавка» справдi найчастiше вживається саме в Захiднiй Українi, проте це не дiалектне, а лiтературне слово. Його значення — «частина телефонного апарата, призначена для слухання i говорiння; телефонна трубка». У багатьох мовах — польськiй, чеськiй, новогрецькiй — цю частину телефонного апарата називають подiбним словом, пов’язаним iз дiєсловом «слухати». «Наразi» у рiзних контекстах може означати «поки що; зараз», «зараз же, вiдразу» i «разом, одночасно». Ранiше це слово вживали лише в першому значеннi, але останнiм часом воно розвинуло свою семантичну систему, передаючи, окрiм поняття часу, раптовiсть чого-небудь i сукупнiсть. Що й зафiксував Словник української мови за редакцiєю доктора фiлологiчних наук Вiталiя Жайворонка. «Допiру» означає «щойно, тiльки що». Слiв «гвинтокрил» i «летовище» у старих словниках не було. Вони з’явилися, здається, в
— Я ще в школi була неприємно вражена тим, що, згiдно з цiєю пуристичною тенденцiєю, фотографiя — це свiтлина, полюс — бiгун, горизонтальний — поземний, вертикальний — прямовисний, а Чебурашка — Дебеле Вушко або… Дебелятко.
— Про Дебелятко нiчого не чула. Не думаю, що iм’я Чебурашки треба змiнювати. А от iншi слова — «поземний», «прямовисний» є абсолютними синонiмами до «горизонтальний», «вертикальний», що часто вживаються як термiни. Очевидно, освiта й наука вiд цих термiнiв не вiдмовиться, але й власне українськi вiдповiдники мають право на iснування. Щодо «свiтлини», то цей синонiм фотографiї зовсiм не можна вважати штучним нововведенням. Слово широко вживалося ще за часiв Iвана Франка. На мiй погляд, красиве слово, зi зрозумiлою внутрiшньою формою. Iнша справа, що насильно ввести в мовне середовище якесь слово не можна, але нiхто цього й не робить.
— А як правильно вживати широко вживаний в наш час вираз — «в шоцi» чи «в шоку»?
— Слово «шок» — чоловiчого роду. Якщо в односкладових iменниках такого типу при їх уживаннi з прийменниками у, на, при в мiсцевому вiдмiнку наголос переходить на закiнчення, пишемо i вимовляємо закiнчення — у: степ — у степу, снiг — на снiгу. Якщо ж наголос залишається на коренi, пишемо — i: круг — у крузi. Залежно вiд наголосу деякi iменники можуть мати рiзнi закiнчення: на боцi i на боку, на лузi i на лугy. Нормативною формою вживання iменника «шок» буде «в шоцi». Щоправда, мовцi, вживаючи форму, iнколи вимовляють її з наголосом на першому складi i з закiнченням — у: «в шoку». Очевидно, така форма, вiдступаючи вiд зазначених вище правил вiдмiнювання слiв, пробиває собi право на «нормативне iснування».
Читатели «ФАКТОВ», которые хотят предложить свою тему в рубрике «Уроки украинского» или задать Наталии Шумаровой вопрос о правильном употреблении слов и выражений в украинском языке, могут присылать их в редакцию по адресу: Киев, улица В. Василевской, 27/29 с пометкой «Уроки украинского» или по электронному адресу pressochka@gmail.com.