Сегодняшний выпуск нашей рубрики «Уроки украинского» — особенный. Наша постоянная собеседница, специалист по украинскому и русскому языкам, заведующая кафедрой языка и стилистики Института журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, доктор филологических наук, профессор Наталия Шумарова не будет говорить об ошибках на телевидении и в быту, о неправильном употреблении слов и выражений в украинском языке. Сегодня она расскажет нашим читателям о науке социолингвистике и объяснит, почему старики и молодежь, женщины и мужчины говорят по-разному.
— Я читала лекцiї в рiзних вишах, — говорит Наталия Шумарова. — Можу сказати, що найбiльший iнтерес завжди виникав на парах iз соцiолiнгвiстики — науки, що вивчає взаємозв’язки мови i суспiльства, особливо пiсля розгляду проблеми «людина i мова».
— Вочевидь, Вас запитували про жаргони, сленг тощо?
— Так, мовна творчiсть пересiчних громадян завжди є цiкавою. Цi слова вживають певнi соцiальнi групи, пов’язанi спiльною дiяльнiстю чи спiльними iнтересами. Часто ними грає молодь, i кожне нове поколiння вигадує новi вислови, змiнюючи значення загальновживаних слiв або створюючи новi, iнколи навiть всупереч загальновживаним мовним моделям. Приміром, батькiв називають «шнурками», комп’ютер — «компом», клавiатуру — «клавою». Жаргоннi слова називають новi реалiї, але серед них є й «старожили», тi, якi вживали й ми, коли були молодими. Наприклад, «хвiст» у значеннi «академiчна заборгованiсть» чи «пара» у значеннi «двiйка» — «вiчнi» слова. Соцiолiнгвiстика — дуже цiкава наука. Вона дослiджує мовлення певних прошаркiв населення, вiковi особливостi мовлення…
— А хiба мовлення дорослої людини вiдрiзняється вiд мовлення людей похилого вiку?
— Безперечно. З вiком людина не тiльки забуває назви реалiй, говорить повiльнiше, нiж у молодостi, але й починає неправильно вимовляти новi слова, переставляє звуки, особливо в незнайомих iменах та прiзвищах. Проте граматика, граматична побудова речення залишається незмiнною. Є вiдмiнностi в мовленнi не лише тiєї самої людини. По-рiзному говорять жiнки та чоловiки.
— Можете про це розповiсти детальнiше?
— Мовлення людей рiзної статi вивчають у рiзних країнах свiту. Ще на початку XX столiття данський професор Єсперсен писав, що саме чоловiки створюють новi слова та вислови, а отже, саме вони є творцями мови. Впевнена, що нинi ситуацiя змiнилася i жiнки беруть активну участь у цьому процесi. Наприкiнцi
— Чим же воно вiдрiзняється? На перший погляд здається, що i ми, жiнки, й чоловiки вживають однi й тi самi слова…
— Рiзною, наприклад, є кiлькiсть вiдволiкань вiд теми розмови, переходiв з однiєї теми на iншу, несподiваних звертань до спiврозмовника тощо. Чоловiки здебiльшого намагаються не вiдволiкатися вiд теми розмови, жiнки частiше вживають формули ввiчливостi. Мовознавцi пишуть, що сила голосу жiнки розрiзняється при розмовi зi «своїми» та «чужими», що звук, який нагадує фиркання, частiше вимовляють жiнки, а звукосполуку (бррр) — дрижання вiд холоду — чоловiки. Жiноче мовлення є бiльш емоцiйним, адже дiвчата люблять прикметники, що передають позитивну оцiнку: симпатичний, гарний, прекрасний. Частiше вживають зменшувально-пестливi форми слiв, особливо, коли говорять iз дiтьми: дорогенький, рiднесенький, малесенький, котик, сонечко, ягiдка тощо. Можна порадити нашим читачам прислухатися до мовлення своєї родини. Впевнена, що вони помiтять багато цiкавого!
Читатели «ФАКТОВ», которые хотят предложить свою тему в рубрике «Уроки украинского» или задать Наталии Шумаровой вопрос о правильном употреблении слов и выражений в украинском языке, могут присылать их в редакцию по адресу: Киев, улица В. Василевской, 27/29 с пометкой «Уроки украинского» или по электронному адресу pressochka@gmail.com. Ответы мы будем публиковать в следующих выпусках нашей рубрики.