Честно говоря, давно уже принятие закона Верховной Радой не вызывало такого количества откликов, как так называемый закон о реинтеграции Донбасса. Впрочем, ломка копий и метание стрел между его противниками и сторонниками начались задолго даже до его подачи — на том стоим. «Зрада» и «перемога» — это наше «все».
Как известно, закопроект рассматривался в течение трех дней. По итогам двух дней Dmitry Tymchuk написал:
«Вчера Рада не проголосовала за поправку в законопроект № 7163 (т. н. «о деоккупации Донбасса»), которой «ЛДНР» признавались террористическими организациями.
Во-первых, Рада признала «ЛДНР» террористическими организациями еще в январе 2015 г. Тогда это решение было полностью обоснованным: множество бандформирований «ЛДНР», получая помощь от России, тем не менее на тот момент по факту не были оргштатными структурами Вооруженных сил России. Статус террористических для них был более чем уместен. Так что такое решение Рады есть, ему уже 3 года, и никто его не отменял.Во-вторых, сегодня ситуация изменилась. ВСЕ формирования местных боевиков, российских наемников, подразделений ВС РФ на Донбассе входят в состав корпуса российских оккупационных войск — а именно, в «1 АК ДНР» и «2 АК ЛНР», которые находятся в оперативном подчинении штаба 8-й общевойсковой армии ВС РФ.
Вбивать в законопроект, который устанавливает переформатирование АТО и констатирует факт оккупации Россией части Донбасса, статус «ЛДНР» как террористов — не просто не соответствует нынешним реалиям, но и размывает статус оккупационных войск РФ. Ведь тогда мы даем повод Москве говорить: вот видите, Украина говорит о каких-то там своих террористах в лице «ЛДНР», причем здесь Россия?
Нет. Нынешний реальный статус у «ЛДНР» — это оккупационные войска и оккупационные администрации России. Именно это и зафиксировано в законопроекте № 7163″.
Когда стали известны итоги голосования, политэксперт Олег Пономарь так объяснил, в чем перемога:
«Смотрите что мы имеем. „Хорватский“ закон принят. Почему я говорил, что он будет принят под встречу Волкер-Сурков (США дали информацию, что встреча согласована и состоится до конца января)?
Потому что — это туз Волкера на столе переговоров. Волкер говорит Суркову — Надеюсь, вы же не хотите „Бурю“ по хорватскому сценарию? Потому что к „Буре“ всё готово: а) законодательство Украины позволяет, б) решение об оружии Трампом принято.
Если вы не хотите, то Джавелины (это второй туз) могут приехать и через 6 мес. А, если вы хотите, то и через месяц. Так что лучше вам соглашаться на миротворцев по всей территории и с границей.
Также не забываем, что у Волкера есть третий туз на столе — будущий список санкций. Его можно будет корректировать, а также вводить в зависимости от решения РФ по миротворцам.
Также не забывайте о поездке Полторака в Хорватию два дня назад.
Вот такая картина маслом».
Член фракции «Блок Петра Порошенко» Ольга Богомолец в своих комментариях была сдержанна:
«Закон про деокупацію Донбасу, нарешті, прийнято. Так, він не ідеальний, але початок покладено. Найголовніше для мене те, що цим законом чітко передбачається збереження та зміцнення зв’язку між українською державою та населенням на окупованих територіях.
Вся новітня історія свідчить про те, що будь-яке захоплення чи повернення територій на попередньому етапі здійснюються шляхом м’якої сили, насамперед, пропагандистськими та культурними методами.
На моє переконання реінтеграція Донбасу — це, насамперед, реінтеграція людей, що там мешкають, до соціально-економічного, культурного та ментального поля України. І тоді повернення територій — стає неминучим, це лише справа часу».
А журналист Ольга Лень нашла такой довод в пользу перемоги: «Закон про забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях варто було ухвалити вже за одне те, що він вводить в обіг термін „окупаційна адміністрація РФ“ на окупованих територіях Донецької і Луганської областей. Про ОРДЛО можна забути!»
Журналист Viktor Shlinchak так обозначил одну из «проблем»:
«Було АТО, стало ЗЗНБО. Треба вчити нові абревіатури».
Волонтер Мирослав Гай в своем посте объяснялся со зрадофилами":
«Відповідаю на питання до закону про реінтеграцію, що виникають від незнання.
— Якщо не СБУ, а Обєднаний штаб то це не АТО. А де в законі сказано, що війна?
Слово АГРЕСІЯ, в сенсі однієї держави до іншої, в міжнародному законодавстві і є терміном ВІЙНА.
Цим законом ми визначаємо, що РФ веде проти України війну, а ми ведемо оборонну війну.
- В законі нема про Крим.
Для Крима є цілий окремий закон, що його прийняли ще в 2014-му році.
- В законі є Мінські домовленості.
Ми нікуди не підемо від Мінських домовленостей, бо Україна є правова держава, на відміну від РФ".
Политконсультант Макс Бужанский, как и всегда, к решениям власти подошел критически:
«Россия оккупант и агрессор. Да. Мы с ней торгуем. Да, нам это необходимо. Ок.
Советский Союз союзник Рейха потому, что до 22 июня гнал в Германию эшелоны с товаром.
Снимайте крест, или надевайте трусы».
А представитель еврооптимистов в парламенте, народный депутат Виктор Чумак написал в «Фейсбуке»:
«Іноді важко залишатися розумним і красивим одночасно. У фінальному голосуванні проукраїнські політики були поставлені перед вибором між поганим та ще гіршим.
В проекті Закону 7163 „Про забезпечення державного суверенітету…“ разом із цілком слушними нормами стояли і такі що можуть мати негативні наслідки.
В публічному ж дискурсі ніхто не буде розбирати плюси і мінуси закону, питання буде стояти руба: чи голосував ти за визнання Росії агресором чи ні?
Ось такий шпагат.
Будемо слідкувати за імплементацією».
Политолог Євген Магда отреагировал на отсутствие на пленарном заседании лидера «Батькивщины»:
«ЮВТ зазвичай не голосує за рішення ВРУ, які має надію скасувати. Так було і зі змінами до Конституції, і з законом про реінтеграцію Донбасу»
А внефракционный народный депутат Борислав Береза так подвел итоги обсуждения в Верховной Раде и кулуарах парламента проекта документа: «После принятия „Закона о деокупации Донбасса“ только ленивый не сказал, что это его заслуга. Воистину ярмарка тщеславия…»
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.