Однією з головних проблем вітчизняної фінансової системи експерти вважають недосконалість та непрозорість процесу кредитування. Незважаючи на те, що ще два роки тому було прийнято Закон «Про споживче кредитування», який зобов'язав фінустанови бути чесними зі споживачами своїх послуг та розкривати інформацію про умови кредитів, багато банків ці вимоги не виконують.
Нещодавно в Нацбанку обговорювали недосконалість кредитної системи, що нині існує в країні, і звернули увагу на основні порушення при наданні фінансових послуг клієнтам, у тому числі нав'язування послуг третіх осіб, оманливий розрахунок процентної ставки, тобто приховування тарифів і комісій, а також помилкову рекламу.
У зв'язку з цим голова Національного банку України Яків Смолій заявив, що для побудови ефективної системи захисту прав громадян у НБУ створили новий підрозділ — Управління захисту прав споживачів фінансових послуг, який займатиметься захистом прав клієнтів та працюватиме над розвитком клієнтоорієнтованого регулювання.
Чого простим людям чекати від нововведень, які пропонує Нацбанк, «ФАКТАМ» розповів керуючий партнер Консалтингової компанії «Фінансова студія», кандидат економічних наук Євген Невмержицький .
— Утворення в НБУ Управління захисту прав споживачів фінансових послуг дублюватиме функції Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг?
— Нацкомфінпослуг регулює небанківські фінансові установи, а НБУ банки. Є специфіка діяльності тих та інших, яка сама собою передбачає захист прав споживачів та регуляторні акти, спрямовані саме на це. Причому регулювання всього спектра діяльності банківської або небанківської фінустанови спрямоване саме на захист прав споживачів фінансових послуг. Такий підхід має місце у будь-якій правовій державі.
Основне завдання регулятора — підтримувати високий рівень довіри до фінансових установ та зберігати стабільність фінансової системи. Слід зазначити, що існує законопроект щодо захисту прав споживачів фінпослуг, у якому передбачалося ліквідувати Нацкомфінпослуг та передати її функції безпосередньо НБУ.
Хочу наголосити, що якість захисту прав споживачів залежить від усього комплексу регуляторної політики, а не від роботи окремого департаменту. Зараз банківська система має один із найнижчих рівнів довіри серед споживачів фінансових послуг, тому я вважаю недоречним говорити про передачу НБУ функцій регулювання ще й діяльності небанківських фінансових установ.
Читайте також: Що буде з доларом у серпні: з'явився уточнений прогноз
— Проти яких саме порушень прав споживачів насамперед буде спрямовано діяльність нового підрозділу НБУ?
— Це неповне чи неясне надання інформації щодо цін на фінансові послуги. Часто фінустанови у різний спосіб намагаються приховати реальну плату за свої послуги, і клієнт купує їх, не розуміючи, скільки йому реально доведеться заплатити. Звичайними стали нав'язування фінансових продуктів або так званий кроселінг, коли до одного продукту пропонується додатковий продукт. Наприклад, банківська картка до рахунку чи страховка до банківської картки.
Слабке інформування про «таких допослуг», призводить до того, що клієнт просто не знає, що у нього виявляється страховка, яку він не замовляв, і навіть не підозрює про неї. Це фактично нічим не відрізняється від шахрайства, коли банк свідомо розраховує на те, що клієнт не прочитає про «додаткову послугу», але йому доведеться за неї заплатити. Безперечно, така «робота» порушує права клієнта.
Крім того, порядок розгляду банком або фінустановою скарг клієнтів часто зводиться до ігнорування останніх. У своїй концепції захисту прав клієнтів НБУ декларує забезпечення рівного відношення фінустанов до всіх категорій споживачів фінансових послуг.
— Наскільки часто банки в рекламі та на сайтах надають неповну чи недостовірну інформацію про свої послуги, тобто занижують відсотки, не вказують приховані платежі тощо?
— На жаль, таке інформування про свої послуги стало нормою практично для всіх українських фінустанов. Причому важливо наголосити на саме неповній інформації. Я наведу приклад із популярним продуктом від «ПриватБанку» — оплата частинами без переплат, яка за сумою перевищує розмір встановленого кредитного ліміту за банківською карткою. Клієнт бачить інформацію банку про те, що йому доступний кредит із низькими відсотками та обов'язковим щомісячним платежем, який він може собі легко дозволити. Коли клієнт бачить пропозицію скористатися послугою «оплата частинами», причому без переплат, не усвідомлює, що доведеться оплачувати кожен черговий платіж за власні гроші на карті. Але якщо на кредитній картці власні кошти відсутні і клієнту доведеться скористатися своїм встановленим кредитним лімітом, з нього спишуть додатковий відсоток, який клієнт не розраховував. Банк, ймовірно, розраховує на неуважність клієнта, і таких прикладів можна наводити багато.
— Яким чином НБУ зможе змусити банки розкривати на сайтах та в рекламі достовірну інформацію про свої продукти і навіть попереджати людей про можливі ризики?
— Якщо є реальне бажання захистити права споживачів фінансових послуг, зробити це дуже просто. Заявлені Нацбанком принципи такого захисту виглядають дуже переконливо. Змусити банки їх дотримуватися просто.
Наприклад, встановити максимальний термін розгляду скарги клієнта до банку та обов'язковий моніторинг цього розгляду та рішення самим НБУ. Якщо банк не може самостійно врегулювати із клієнтом питання, така скарга автоматично розглядається відповідною службою НБУ. Якщо виявиться, що порушено принципи захисту прав споживачів фінпослуг, банку виставлять штраф та застосують інші регуляторні методи.
Це я описав варіант адміністративного впливу. Але найкращим способом впливає саме ринок. У нас багато банків та фінансових компаній, всі вони конкурують, і клієнти йдуть до тих, хто надає послуги якісніше. Це є об'єктивний закон. Не потрібно створювати додаткові органи контролю якості, якщо добре працює судова система.
Читайте також: Повна зміна банківських рахунків в Україні: як не стати жертвою шахраїв
Хочу зазначити, що головною проблемою якості банківських послуг є непомірно високі відсоткові ставки за кредитами, які не дозволяють вести бізнес. Причиною цього є висока облікова ставка НБУ, яка становить 17% річних, а в Європі — 0%. В результаті ми маємо завищені відсотки за кредитами, які, наприклад, іпотеку роблять у принципі невигідною. Також дуже високі ставки з облігацій внутрішньої позики дають можливість отримувати завищений дохід спекулянтам, а реальний сектор економіки не працює фактично з штучно створених причин.
Тому, на мою думку, створюючи подібні додаткові департаменти, НБУ дивиться швидше на якість обгортки фінпослуг, а не на їхню суть. Ця якість залежить від фінансової політики, з якої, нарешті, необхідно виключити корупцію.
А захист прав споживачів фінансових послуг слід розглядати у комплексі, тобто це не тільки належне інформування про ціни на фінпослуги, а й доступ до цих послуг, збалансовані відсоткові ставки, доступ до судового захисту та весь перелік складових правової держави. На мою думку, лише створенням одного департаменту в НБУ цей перелік проблем не вирішиш .
В Україні вже діє Єдиний кредитний реєстр НБУ. Тепер всі комерційні банки зобов'язані передавати туди інформацію про кредитні операції боржника, якщо сума його заборгованості по тілу кредиту та відсотках дорівнює 100 мінімальних зарплат або перевищує цей рівень.