Під час президентства Петра Порошенка, який мав певний авторитет у світі, розроблялася і періодично висувалась ідея миротворчої операції міжнародних сил на Донбасі. Зараз про неї згадують дедалі рідше, хоча міністр закордонних справ Дмитро Кулеба в інтерв'ю «ФАКТАМ» заявив про можливість повернення до опрацювання цього плану будь-якої миті. Чи відмовилася команда Володимира Зеленського від наміру залучити миротворців на Донбасі чи сама ця ідея виявилася неефективною, «ФАКТИ» попросили пояснити журналіста-міжнародника, аналітика «Агентства міжнародних досліджень» Ігоря Солов'я. Нагадаємо, у першій частині інтерв'ю він розповів, чи має нинішній президент України успіхи на міжнародній арені .
І не треба забувати, що нинішня влада ревно ставиться до всіх ініціатив, які виходили від їхніх попередників. Тим більше, особисто від 5-го українського президента.
— Глава Офісу президента Андрій Єрмак вважає, що призначення заступником Кучми на переговорах Тристоронньої контактної групи (ТКГ) віце-прем'єра Олексія Резнікова, запровадження делегації кількох заступників міністрів та голів парламентських комітетів додасть прискорення, нову якість переговорам. Водночас, противники такого курсу стверджують: підвищення статусу української делегації сприятиме уникненню Росії від відповідальності за те, що відбувається на Донбасі, змусить Україну вести прямі переговори з Донецьком і Луганськом на офіційному рівні — і це переконає світову громадськість у тому, що на Донбасі йде громадянська. війна. Яка з цих думок ближча до істини?
— Нинішня українська влада свято вірить у свої можливості (ймовірно, дотримуючись передвиборчих обіцянок особисто Володимира Зеленського та партії «Слуга народу») закінчити війну на Донбасі та повернути окуповані території. Виходячи з цієї логіки, вони відмовляються від інших варіантів (миротворці або повне «заморожування» конфлікту), роблячи ставку на існуючий і більш-менш чинний механізм Мінська. У цій тактиці Київ має постійно показувати свою готовність та здатність працювати у рамках Мінських домовленостей. А підвищення рівня представництва у ТКГ і є яскравою демонстрацією своєї конструктивної позиції. Насамперед — іноземним партнерам, які потім своїми каналами мають тиснути на Москву.
Чи допоможе це вирішити проблему? Я маю великі сумніви, адже позиції України та Росії — кардинально протилежні, це не дрібні розбіжності. Підвищення рівня свого представництва в рамках контактної групи є певною мірою ІБД — імітацією бурхливої діяльності. Але добрий спосіб показати наочно, who is who.
— Російська сторона стверджує, що зміна складу української делегації в Мінську різко уповільнила процес, оскільки нові переговорники, окрім Рєзнікова, виявилися непідготовленими, тож не могли вирішити практично жодного питання. Чи погоджуєтесь ви з думкою, що, змінюючи склад делегації, а також висуваючи ідею запрошення на переговори нічого не вирішальних переселенців з Донбасу, Єрмак намагається звести переговори до якоїсь імітації процесу, бігу на місці?
— Можу лише повторитись: українська сторона такими діями показує своє бажання вирішити проблему на Донбасі. А ще — виставляє росіян у невигідному світлі, демонструючи їхню неконструктивність.
Якщо це і біг на місці, все одно він символізує підготовку до майбутнього забігу. Але тут уже потрібна готовність іншої сторони пробігти цю дистанцію разом. Росія ж усіляко демонструє, що не бажає брати участь у цьому.
— Представники України наполягають на необхідності повернення системи розрахунків і оподаткування в ОРДЛО в рамки українського правового поля, а також верифікації нашого держмайна, яке там знаходиться. Наскільки важливою є ця частина переговорів і чи реально досягти такої домовленості до відновлення Україною контролю над цими територіями.
- Повернення окупованих територій — не самоціль. Адже важливо повернути не лише території, а й людей. Та ще повернути так, щоб ОРДЛО не стало своєрідним каменем на шиї, що втопить усю Україну. Чого, власне, і досягає Росія.
Зараз ОРДЛО — це розорені, розкрадені території з розлюченими жителями. «Роздовбаний у мотлох хутір», як назвав їх російський економіст Дмитро Потапенко. Важко з ним не погодитися в тому, що «кому першому перепадуть ці території, тому буде дуже погано» — адже доведеться і протестні настрої придушувати, і вкладати серйозні гроші з обмеженого бюджету (у тому числі через пандемію коронавірусу). У ситуації, що склалася, ОРДЛО буде зовсім не призом.
Тому логіка української сторони зрозуміла: економічний ефект від повернення ОРДЛО (через аудит існуючого становища економіки) також слід прорахувати.
Читайте також продовження інтерв'ю з Ігорем Солов'єм:
Путін Зеленського ненавидить — той подав росіянам «поганий приклад», — Ігор Соловей
Україна нарешті зробила сильний крок на Мінських переговорах, — журналіст Ігор Соловей