Відправивши у відставку уряд Білорусі, Олександр Лукашенко вибухнув емоційним спічем на представленні нового складу Радміну: «На гроші російських олігархів вони до влади ведуть ось цю відморожену, так звану радикальну опозицію Білорусі… Ви бачите, що нас на частини розривають. Деяким білорусам здається, що це далеко зруйнували Україну. Йде війна. Десь далеко Молдова, яку розділили навпіл. Забули, як у Литві воювали, з боєм відстоювали незалежність, суверенітет свого часу… Забули, що Грузія втратила майже третину своєї території». Кому було адресовано нагадування про схильність Росії до збройної агресії, «ФАКТАМ» розповів політичний аналітик Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич .
— Зазвичай, уряд змінюють після виборів. Навіщо Лукашенку робити це зараз перед виборами і чим цікавий новий склад Радміну?
Друге: перед виборами треба враховувати і гру, і опонентів — хто вони є, які мають зв'язки, зокрема в урядових колах. Резон і в тому, що в новому уряді перевірені люди, перевірені бійці, якщо можна так висловитися, в яких Лукашенко впевнений — як у внутрішньобілоруських процесах, так і з погляду відносин із Російською Федерацією. Тобто, це більш консолідований уряд.
І нарешті, ще один елемент. Протесні настрої поширюються у двох основних групах: одна — це умовно електорат Лукашенка, а друга — це так званий міський середній клас, якому необхідно показати, що щось у країні змінюється, яке має певний запит на модернізацію країни. На початку липня, швидше за все, буде опублікована передвиборча програма Лукашенка, і там буде говорити, зокрема, про модернізацію… У Білорусі не називають слово «реформи», вважаючи його лайливим, там може бути модернізація, розвиток наукомістких галузей економіки і так далі — красиві слова завжди можна знайти. І якщо буде дано явне посилення у цьому напрямку, плюс певні дії уряду — то це може бути навіть метою збивання протестних настроїв принаймні серед середнього класу.
— Протестний електорат Лукашенка?
— Не протестний електорат Лукашенка, а протестні настрої традиційного електорату Лукашенка — це різні речі. Є дві групи: одна група — традиційний електорат Лукашенка, який був у системі умовного суспільного договору, його все влаштовувало, але негативні події 2020 року, пов'язані з коронавірусом, закриття кордонів тощо — все це викликало «розброд і хитання». А друга група, дуже важлива, вона жила поза цим громадським договором, — це міський середній клас, що виник за останні десять років. І саме гра з урядом — це може бути посил до другої групи, бо вона поза звичною системою комунікації.
Читайте також: У Мінську об'єднана опозиція провела потужний спільний пікет (відео)
Лукашенко знає, що робити зі звичним електоратом: десь налякали, десь показали цукерку і все нормально. А що робити з іншими? Тому що інші дуже довго жили у так званій внутрішній еміграції. Влада для них створила більш-менш комфортні умови для бізнесу, навколо бізнесу, доходів розгорталася своя інфраструктура… І сьогодні це хлопається. Оскільки це люди більш схильні до аналізу, більш схильні до того, щоб ставити незручні питання, вони очікують на алгоритм дій: що відбуватиметься з Білоруссю, щоб ситуація покращилася. І саме зміна уряду — це посилання цій групі, а не традиційному електорату.
— Зустрічаючись із новим складом Радміну, Лукашенко емоційно розповідав, як «нас на частини розривають» і наводив у приклад збройні конфлікти в Україні, Молдові, Кавказі, Закавказзі, Середній Азії, Литві, де фактично брала участь Росія чи прихильники Росії. Кому та проти кого спрямовані ці слова? Це був посил Росії: мовляв, ми вас не пустимо? Національно свідомим білорусам: мовляв, не розгойдуйте човен, бо Росія прийде? Чи комусь третьому?
— Відразу кільком групам. По-перше, зараз риторика російської загрози справді поширена.
Друге — це адресовано національно-орієнтованим білорусам, які зараз займають досить цікаву позицію. Бо якщо подивитися на ключових опонентів Лукашенка, то вони не мають такої явної підтримки старої білоруської опозиції: пробілоруської чи проєвропейської.
Це посилання і суспільству. І, природно, Російської Федерації, тим більше що риторика супроводжується прийняттям на озброєння нових зразків техніки, розроблених і нещодавно представлених білоруським оборонпромом, багато з яких створено не на російській елементній базі, а вже у партнерстві з Китаєм.
— Нещодавно до Білорусі знайомитись із новим Радміном їздила українська делегація високого рівня. Про візит обидві сторони висловилися коротко: поговорили, мовляв, про співпрацю та безпеку. Чи є припущення, про що конкретніше могла йтися, враховуючи участь у делегації міністра оборони, людей, які займаються питаннями Донбасу?
— Ключ — у складі української делегації. Це силовики, люди, які займаються Донбасом, та парламентарі, які займаються правовими питаннями та законодавством. І самі зустрічі: окремо зустрічі у Міністерстві оборони, окремо зустріч віце-прем'єра України Рєзніка з віце-прем'єром Білорусі Юрієм Назаровим, відповідальним за паливно-енергетичний комплекс. А ми пам'ятаємо нафтову війну Білорусі та Російській федерації.
Я думаю, за цими переговорами, окрім розвитку старих та нових проектів, незримо стояла тінь Росії. Дуже можливо, обговорювали варіанти бачення українською владою вирішення питань щодо Донбасу. Тому я не виключаю, наприклад, такої речі, як появи незабаром знову тези про миротворців на Донбасі. І є ще дуже цікава річ, про яку, може, й не варто поширюватися до появи конкретних зразків. Але давайте згадаємо про Форум регіонів Білорусі та України. Лукашенко багато говорив там про ракети (які Білорусі можуть допомогти створювати українці. — Авт.) , говорили в тому числі й про таку річ, як військово-технічне співробітництво ( нещодавно Олександр Лукашенко обурився відмовою Росії вести спільні з Білоруссю розробки ракетного озброєння). Авт.)
Читайте також: Лукашенко всіх дістав: експерт оцінив ймовірність «майдану» у Білорусі
Тепер давайте подивимося, що відбувається в Україні — розробляються свої зразки озброєння та техніки, дехто йде на озброєння, дехто — ні. У Білорусі розробляються свої, причому розробляються, зокрема, з урахуванням українського досвіду ведення бойових дій. І, природно, двом державам це може бути цікаво. Зрештою, свідченням того, що це може бути цікаво, є армійські вантажівки «МАЗ-Богдан», та сама «Варта» та кілька інших зразків.
Тому дуже можливо, що тема військово-технічного співробітництва, тема створення нових зразків озброєння теж могли обговорюватися на цих зустрічах.
— Тобто, фактично, можливий варіант спільної «дружби проти» Росії?
— Швидше, може йтися про партнерство, вигідне обом державам. Тому що дружба — це таке ефемерне поняття: десь ми дружимо, десь ми не дружимо. Умовно кажучи: Україна товаришує чи не товаришує з Німеччиною, і яким чином це співвідноситься, наприклад, з «Північним потоком»? А от якщо говорити про партнерство за конкретними напрямками — це предметніша розмова, це більш вимірна тема, можна побачити результати або конкретні дії і, відповідно, оцінити, що відбувається.
Продовження інтерв'ю з аналітиком Ігаром Тишкевичем читайте тут.
Як раніше повідомляли «ФАКТИ», Лукашенку подобається тролити старіючого Путіна, відіграваючись за нанесені образи.