25 березня римокатолики, протестанти і представники церков східного обряду, що користуються григоріанським календарем, відзначають Благовіщення Господнє (у православних свято носить назву Благовіщення Пресвятої Богородиці).
Події, яким присвячено Благовіщення, описані євангелістом Лукою: Архангел Гавриїл приніс Діві Марії благу звістку про те, що вона обрана Богом, щоб зачати від Духа Святого і стати матір'ю Сина Божого — довгоочікуваного Месії, Спасителя людського роду. На що Марія відповіла Гавриїлу: «Я раба Господня, нехай буде мені згідно зі словом твоїм».
Вважається, що саме в цей момент і сталося непорочне зачаття Ісуса Христа. (До речі, слова архангела, звернені до Діви Марії в момент Благовіщення, стали основою однієї з найвідоміших християнських молитов — Ave Maria. Не менш тісно пов'язаний з Благовіщенням і подячний гімн Богородиці, званий Магніфікат — по слову, з якого починається його перший вірш «Magnificat anima mea Dominum «, тобто «Величає душа моя Господа…»)
Благовіщення — одне з найдавніших свят. Приблизно до VI століття воно було добре відоме по всьому Сходу (за іншими джерелами, відзначати його почали ще раніше — в III столітті), а потім набуло поширення і на Заході — спочатку в Римі та Іспанії, а в VIII столітті вже і в Галлії — території нинішніх Франції, Бельгії, частини Швейцарії, Німеччини та Північної Італії.
Спочатку це свято було віднесено до Господніх, що знаходило відображення і в його назвах — Благовіщення про Христа, Христове Благовіщення, Христове Зачаття, Початок Спокутування. У VII столітті східні християни перевели його в розряд Богородичних і дали йому назва, що збереглася до наших днів — Благовіщення Пресвятої Богородиці. Католицька ж церква після Другого Ватиканського собору (1962−1965 рр.) повернулася до ранньої назви свята — Благовіщення Господнє. Сучасна офіційна назва цього свята в католицькій церкві — Благовіщення Господа Ісуса Христа (Annuntiatio Domini Iesu Christi) замість уживаної до того назви Благовіщення блаженної Діви Марії (Annuntiatio beatae Mariae Virginis).
Спочатку в Римській церкві Благовіщення мало статус свята (Festum), а в 1895 році воно було офіційно віднесено до вищого рангу церковного святкування в західних літургійних обрядах, отримавши статус урочистості (Solemnitas).
Що стосується дати святкування — 25 березня, то існує кілька пояснень її вибору. Перш за все, ця дата безпосередньо пов'язана з датою Різдва Христового. А деякі церковні автори (наприклад, святитель Афанасій Великий, архієпископ Олександрійський), орієнтуючись на думку, що саме на день весняного рівнодення припадає створення Богом людини, що згодом вчинила злочин і була вигнана з Раю, вважали що на ту ж дату повинно було припасти і зачаття Христа (Нового Адама) — події, з якоі почалося звільнення людства. Як писав святий Ієронім: «Смерть — через Єву, життя — через Марію».
До речі, у деяких народів з весняним рівноденням пов'язувалося наступ нового року, і тому новий відлік днів вони починали саме з Благовіщення. Наприклад, в Англії така традиція існувала до 1752 року, коли був прийнятий григоріанський календар.
Не одразу церква визначилася і з богослужінням Благовіщення. Спочатку подекуди вважалося, наприклад, що святкувати Благовіщення можна тільки в суботу або неділю. Рішення про те, що літургія в свято Богоявлення повинна відбуватися тільки 25 березня, незалежно від того, на який день тижня ця дата припадає, було прийнято Трульським Собором (691−692 рр.). І тепер святкова літургія без усіляких переносів відбувається день у день навіть в тому випадку, якщо Благовіщення припадає на Велику п'ятницю, коли літургію служити взагалі не можна.
На Благовіщення віруючі намагаються обов'язково взяти участь у святковому богослужінні. Католицькі священики в цей день замінюють звичайні для Великого посту облачення фіолетового кольору на білі (як завжди роблять в дні свят, присвячених Спасителю і Богородиці). За церковними традиціями, в Благовіщення не правлять заупокійні служби і не проводять вінчання.
Це свято прийнято відзначати в родинному колі. До нього печуть спеціальне печиво з маком і медом під назвою «хрести» і печиво у формі птахів, щоб пригощати їм дітей, які веснянками закликають весну.
Існують і повір'я, пов'язані з цим святом. Наприклад, в Болгарії, де Благовіщення теж відзначається за григоріанським календарем (тут воно зветься Благовец), вважається, що не можна в цей день виходити з дому без грошей. Навіть одна монетка в кишені в Благовец може на цілий рік захистити свого власника від фінансового краху.
Вважається, що по погоді цього дня можна визначити, чого чекати в найближчому майбутньому:
А ще народна приказка каже: «Як Благовіщення проведеш, таким і рік буде» і попереджає: «Благовіщення сповіщає весну, але не проганяє зиму».