Євген Шевченко відомий віднедавна як позаштатний агент НАБУ, завдяки якому було відкрито кримінальні справи стосовно колишнього нардепа Ярослава Дубневича, одеського бізнесмена Вадима Альперіна, колишнього міністра екології Миколи Злочевського та інших головних корупціонерів. Ще Шевченко першим оприлюднив інформацію про зрив спецоперації із затримання «вагнерівців» .
Інтерв'ю з ним ми записали 25 березня, на наступний день після того, як Служба безпеки України повідомила про припинення діяльності воєнізованого збройного формування (так званої приватної військової компанії), до складу якого входило понад 150 осіб. Контролювали і координували діяльність української ПВК 15 громадян України. Можливими організаторами названі колишній комбат батальйону «Донбас» Семен Семенченко та Євген Шевченко. Їм пред'явлено підозру .
СБУ роз'яснила, що формування діяло під прикриттям охоронних фірм і громадських організацій. Його учасники (а це в основному ті, у кого є досвід участі в бойових діях) готувалися на спеціальній тренувальній базі в Київській області (плюс частина навчалася в центрах підготовки за кордоном) до вчинення тяжких злочинів, в тому числі проти національної безпеки. Ще є дані про участь фігурантів справи в укладанні контрактів між ПВК і представниками різних організацій країн Близького Сходу.
Також зафіксовано пропозицію про організацію поставок зброї в ці країни. «Крім цього, за версією слідства, Семенченко і Шевченко є можливими організаторами і учасниками протиправної схеми з ввезення поза митним контролем військових запчастин і товарів подвійного призначення з Російської Федерації, які згодом продавали державним підприємствам оборонної сфери за завищеними цінами», — сказано в повідомленні.
В інтерв'ю «ФАКТАМ» Євген Шевченко розповів свою версію того, що сталося, а також про співпрацю з НАБУ, участь у війні на Донбасі і злив інформації про «вагнерівців».
— Євген, я так розумію, що розмовляю з членом незаконного збройного формування?
— Ну, так. Це абсолютний шок для мене, тому що ніяких доказів у них немає. Жодного. Мене звинувачують у тому, що я брав участь в незаконному збройному формуванні, в плануванні нападів на підприємства, провокації військових конфліктів, залякуванні населення
— Звідки ви дізналися, коли воно почалося?
— Це є в матеріалах справи. Ці сім місяців вони мене прослуховували. Скрізь — у машині, вдома — були наставлені їх камери і мікрофони.
— А як вдома можна встановити камери?
— Ну, це ж СБУ. Якось проникли, думаю. Впевнений, що вони там були. 12 березня в салоні машини я знайшов шматок дроту, який вони випадково упустили, встановлюючи своє обладнання. Виклав фото і прокоментував це так: «Якісь олені вдерлися в мій автомобіль і намагалися встановити обладнання для стеження і прослуховування, але робили це настільки незграбно, що залишили шматок дроту на самому видному місці. Поки не знаю, від кого це „вітання“ — від Єрмака чи Авакова, але скоро дізнаємося».
— Ми розмовляємо по телефону. Нас з вами зараз слухають?
— Авжеж!
Так ось, за цей період вони не змогли знайти жодних доказів, тому що їх бути не могло. Я ніколи не перевозив і не передавав нікому ні зброї, ні вибухівки, не вів переговорів про якісь напади і теракти. У них в рамках негласних слідчих дій немає зафіксованих відео- та фотозйомок. Тобто немає фактів.
— Які перспективи цієї кримінальної справи?
— Адвокати вивчили підозру. Вони не бачать там взагалі ніяких доказів. Немає свідків, які підтвердили б те, в чому мене звинувачують. Я не брав участі в діяльності збройного формування. Моїх відбитків немає на вилученій вибухівці та іншому (співробітники СБУ провели близько 80 обшуків в офісах і будинках фігурантів справи в столиці, Київській та Донецькій областях і вилучили майже 5500 набоїв різного калібру, сім реактивних протитанкових гранат РПГ-26, чотири підствольних гранатомета, ручний кулемет Калашникова, дві автоматичні гвинтівки, три пістолети і три автомати Калашникова АКС і АКС-74, сім помпових рушниць, 38 гранатометних пострілів ВОГ-25, 21 гранату, 16 запалів УЗРГМ і шість тротилових шашок, пластид, пристрій для забезпечення конфіденційних переговорів та інше. — Авт.). Тобто нічого немає.
10 березня я дав інтерв'ю міжнародній незалежної організації Bellingcat. Через кілька днів почалася ця історія. Напевно, люди з Офісу президента, а може, і сам Єрмак сказали щось типу: «Чому досі його не посадили? Ану, знайдіть хоч що-небудь». Дали команду «фас», і вони побігли з цими абсолютно божевільними звинуваченнями.
— Тобто ви бачите прямий зв'язок між тим, що відбувається в даний момент з вами, і тим, що ви прямо звинуватили Єрмака в зриві ретельно спланованої унікальної спецоперації із затримання бойовиків російської ПВК «Вагнер»?
— Однозначно. Це помста Офісу президента.
— Ви дали інтерв'ю Христо Грозєву, одному з провідних співробітників Bellingcat, що займається розслідуваннями таких резонансних справ, як трагедія МН17, отруєння Навального та іншими. Грозєв знімає документальний фільм для Netflix про історію з «вагнерівцямі». Про зрив операції ви перший повідомили 17 серпня на сторінці в фейсбуці. На наступний день головний редактор сайту «Цензор.НЕТ» Юрій Бутусов написав, що цю операцію готували Головне управління розвідки (ГУР) і СБУ, потім колишній глава Офісу президента Андрій Богдан заявив, що операція по затримання найманців ПВК «Вагнер» було зірване людиною із найближчого оточення Зеленського. Президент Порошенко, колишній секретар РНБО Турчинов, колишній генеральний прокурор України Юрій Луценко підтвердили, що спецоперація велася з 2019 року. Вибачте, але яким боком ви до неї?
— Усе вірно. Я насправді ніякого відношення до цієї операції не маю.
— Тоді звідки дізналися про все? Адже це надсекретна інформація.
— Мій знайомий був одним із керівників цієї операції. І він розповів про гнітючий факт — про злив інформації з Офісу президента. Я одразу ж виклав все на своїй сторінці в соцмережі.
Читайте також: «Хто зрадник?» Бутусов закликав Зеленського дати відповідь по вагнергейту
— Назвете його ім'я?
— Ні. Він обіймає високу посаду в правоохоронних органах. І він не давав жодних коментарів із цього приводу.
— Ви дізналися про зрив операції чи про те, що вона готується? На якому етапі виявилися в числі небагатьох обізнаних?
— 17 серпня дізнався про зрив і відразу ж оприлюднив це.
— Крім того, що розповіла вам та людина, ще якесь підтвердження цієї сенсації у вас було? Зазвичай люди перевіряють таке, перш ніж повідомити суспільство.
— У мене немає інших джерел. Я цілком довіряю своєму авторитетному знайомому. Так що перевіряти почуте не було причин.
— Про що вас розпитував Христо Грозєв?
— Ми спілкувалися годину-півтори. Я йому розповів, як дізнався про злив інформації. Ще ми обговорювали мою діяльність, мою громадянську позицію і мою думку про владу та ситуацію в Україні.
— А сам Грозєв поділився з вами якоюсь інформацією? Наскільки серйозні їхні аргументи на користь версії, що історія з «вагнерівцямі» мала місце. І Гордон, і Бутусов обіцяли, що майбутній фільм підірве нашу свідомість.
— Мені Христо особливо карти не розкривав. Але він підтвердив, що вони знайшли докази того, що ця операція планувалася, хоча президент Зеленський і Єрмак всіляко це заперечували (Зеленський заявив, що ніякого зливу не було; Єрмак назвав дезінформаційною кампанією версію про причетність СБУ до появи «вагнерівців» у Мінську; в СБУ вважають озвучену версію фантастичним сценарієм; нинішній начальник ГУР Буданов заявив, що «вагнерівців» до Мінську перекидали російські спецслужби і це не було спецоперацією СБУ. — Авт.). Грозєв сказав, що знайшов не тільки докази. Він також взяв інтерв'ю як мінімум у двох офіцерів розвідки, які брали безпосередню участь у цій операції. Не знаю, вони розмовляли з ним відкрито чи інкогніто.
Тут ось ще яка історія. Знімальну групу до Києва запросив голава ОП Єрмак, який обіцяв забезпечити їх транспортом і охороною. Але коли ті прибули, він не брав трубку. У призначений час зустріч з ним не відбулася. Висновки робіть самі. Скоро всю правду про цю епопею дізнається весь світ.
— Тепер давайте поговоримо про вас. Чим ви займаєтесь? Чому нетерпимі до корупції настільки, що стали позаштатним агентом НАБУ?
— Все життя займаюся бізнесом. Зокрема, десять років тому імпортував автівки до України. Повною мірою відчув на собі, наскільки у нас все корумповане, особливо на митниці. Я привозив машини до Одеси. Не даси хабара — не можеш забрати свій автомобіль з порту і розмитнити. Кому таке сподобається?
Оскільки я багато подорожував і бачив, що в європейських цивілізованих країнах бізнес відчуває себе в безпеці і що там закон однаковий для всіх, звичайно, хотів, щоб так само було в моїй країні.
Коли почався Майдан, був активним учасником протестів. Після цих потоків крові на Інститутській і стількох убитих став заперечувати корупцію навіть фізіологічно. Відтоді вирішив не давати ніяких хабарів. І не давав їх жодного разу.
Пізніше не вважав можливим сидіти вдома, коли в країні йде війна, тому прийняв рішення піти добровольцем на фронт. У квітні 2014 року подав документи до військкомату, але звідти не було ні відповіді, ні привіту протягом декількох місяців, тому вирішив їхати «дикуном» до Бахмута. Там потрапив до батальйону «Донбас», до Семена Семенченка. У жовтні 2015-го здав зброю і повернувся до мирного життя.
А співпраця з НАБУ почалося сама собою. Коли цю структуру тільки створювали, вирішив, що буду всіма можливими способами допомагати детективам в полюванні на головних корупціонерів. Тому що корупція — це рак, який роз'їдає нашу країну зсередини. Якщо Росія — це зовнішній ворог, який окупував наші землі і вбиває наших громадян, то корупція — це внутрішній ворог, який, на мою думку, набагато небезпечніший за зовнішнього. Це наш другий фронт. Народні депутати, міністри, чиновники, тобто люди, наділені владою і зобов'язані захищати інтереси звичайних українців, створюють корупційні схеми разом з олігархами і думають тільки про особисте збагачення. У мене до них ставлення виключно негативне. І я ніколи не змирюся і буду з ними боротися, поки у мене вистачить сил.
У той період у мене не було конкретних думок про те, щоб піти працювати в НАБУ. Робота в держструктурі не для мене. І ось так співпало, що до мене звернувся мій близький друг з проханням допомогти його знайомому — прокурору ГПУ Матюшку, що пропонував 10 тисяч доларів за те, щоб пройти конкурс і працевлаштуватися в НАБУ.
— Чим ви могли допомогти?
— До складу конкурсної комісії увійшли мої знайомі по Майдану, зокрема Олексій Гриценко.
Рішення було для мене дуже болючим. Цей прокурор, який володів настільки низькими моральними якостями, цілком міг пройти конкурс і без хабара. І став би детективом або, що ще гірше, керівником відділу. Тобто потрапив би в структуру, на яку я, як і багато громадян України, покладав великі надії. І я розумів, що просто не пробачу собі, якщо приховаю його прохання. З іншого боку, я повинен був зрадити друга, здавши його знайомого НАБУ. Це був дуже важкий вибір. Спочатку я вирішив відморозитись: сказати, що не можу допомогти. І нехай ця ситуація розвивається сама. Але при цьому розумів: якщо ця людина пройде конкурс і обійме посаду, це буде вже моя відповідальність. Три дні не міг зважитися піти в НАБУ. Але в підсумку пішов і написав заяву. Цей злочин було зафіксовано, прокурор ГПУ отримав два роки в'язниці за хабар. Але він зараз знаходиться в розшуку. Ось відтоді й почалося моє співробітництво з НАБУ.
— Вони вас запросили працювати чи ви запропонували свої послуги?
— Так все якось, знаєте, саме по собі сталося. Просто, коли я побачив людей, які там працюють, я їм повірив. Це були не продажні силовики, яких багато в СБУ та в поліції. Ці хлопці дійсно мріяли створити щось нове, що буде захищати інтереси не олігархів, а громадян України.
Відтоді, коли за родом своєї діяльності я стикався з якимись корупційними ситуаціями, то повідомляв про це в НАБУ. І брав участь в тій чи іншій ролі приблизно в 20 епізодах. З останніх: у червні минулого року до мене звернулися довірені люди Злочевського з проханням за 5 мільйонів доларів закрити кримінальну справу проти нього. Всі вони були затримані в момент передачі хабара. Але сума була вже 6 мільйонів доларів, тому що ще мільйон посередники планували поділити між собою.
Читайте також: НАБУ показало «найбільший в історії України задокументований хабар правоохоронцям»
— Гучна була історія. А як було з вашою безпекою?
— У деяких операціях мене легендували, там були свої нюанси. Але не можу багато про це розповідати, тому що мені заборонено оголошувати форми і методи оперативної діяльності.
Іноді мені забезпечували охорону. Тому що, наприклад, коли на хабарі попався відомий одеський контрабандист Альперін (він пропонував мені 800 тисяч доларів за допомогу в закритті кримінальної справи, яку розслідували в НАБУ), то оперативним шляхом була отримана інформація про те, що він провів переговори з найманими вбивцями щодо мого фізичного усунення. Йому озвучили суму за цю послугу — 200 тисяч доларів. Тоді мене протягом трьох місяців охороняли озброєні люди. Але Альперін чи то роздумував, чи то шукав тих, чиї послуги коштують дешевше. Загалом, не дав відмашку кілерам, які були у нас на контролі. Тоді вирішили не ризикувати, адже він міг знайти ще когось, а ми не змогли б це проконтролювати. Його просто викликали і поставили до відома про те, що знають про його наміри і щоб він в жодному разі не думав про якісь дії.
Читайте також: НАБУ зловило одеського «короля контрабанди» Альперіна на угодах з поверненням ПДВ
Що стосується мого статусу, то відповідно до нашого законодавства я викривач. Це людина, яка, дізнавшись про корупційні злочини, повідомляє про це НАБУ і потім допомагає детективам зафіксувати злочин.
— Ви заявили якось, що бюджет України заощадив на вас багато грошей. Про що це?
— Про те, що на зустрічі до корупціонерів я приїжджав на своєму презентабельному Mercedes. Адже штатних агентів НАБУ доводиться для такої роботи екіпірувати не тільки iPhone останньої моделі, а й купувати хороші машини або брати їх в оренду, тобто витрачати на це бюджетні гроші. А у мене все це було, тому скарбниця країни заощадила на мені.
— За вами тягнеться серйозний шлейф. Вас називають і шахраєм, і аферистом, і банківським кидалою. У 2010 році вас включили до списку неблагонадійних позичальників банків. Журналісти, які вивчили вашу біографію, наводять багато вельми неприємних фактів.
— Так, у мене була низка банківських кредитів, але на сьогодні абсолютно всі вони закриті. Так, я судився з банками, починаючи з 2008 року, коли настала криза і банки в односторонньому порядку змінили відсотки по кредитах. Але в даний час ніяких боргів і кредитів у мене немає. Цю інформацію легко перевірити.
— Ще одна цитата: «Я по деяких питаннях також співпрацюю з ФБР». Можна докладніше про це?
— У нас було одне діло. Але я, напевно, не можу говорити, про кого і про що йдеться, тому що по цій справі ФБР також проводить розслідування. А я на певному етапі притягувався до неї.
— Давно?
— У 2017 році, якщо не помиляюся.
— Як ФБР на вас вийшло? Ви ж були засекречені. До певного моменту про вас ніхто не знав.
— Якщо чесно, просто не пам'ятаю, як ми почали працювати. Або вони на мене вийшли, або я на них.
— Ким ви були в батальйоні «Донбас»? Про цей період теж найсуперечливіші відомості — від прессекретаря до особистого водія Семенченка. У 2014 році, коли ви балотувалися в нардепи за округом № 66 у Житомирській області, вказали, що ви «начальник командно-штабної машини».
— Спочатку я був водієм-стрільцем 2-го взводу 2-ї роти батальйону. Восени мене перевели на штабну посаду — оператором групи аналізу та координації дій батальйону «Донбас».
— У яких епізодах гарячої фази війни брали участь?
— Похвалитися участю у визволенні міст не можу. Я приїхав на фронт у липні. Оскільки не був оформлений, мені спочатку навіть зброю не видавали. Нічим не займався, просто перебував на базі батальйону. Коли був запланований штурм Попасної, Семен мене відправив до Києва оформлятися, мовляв, краще не йти на штурм неоформленим, тому що на мої пости в фейсбуці стали звертати увагу журналісти. Таким чином пропустив штурм Попасної. І звільнення Лисичанська теж, оскільки за чотири дні фізично не встиг оформити в Києві всі документи і зібрати довідки. 24 липня був штурм. А я приїхав до Лисичанська 26-го або 27 липня, коли місто було звільнене. Тоді мені вже видали зброю.
Ще можна сказати, що мені пощастило, тому що, коли весь батальйон поїхав до Іловайська, наш взвод залишили в Попасній охороняти гаубичну батарею. Після Іловайська була ротація і відновлення батальйону. Потім ми виконували завдання в Луганській області з охорони ряду блокпостів. А в Дебальцевому я опинився проїздом, тому що в той момент вже був, можна сказати, ад'ютантом Семена, багато часу проводив з ним у штабі сектора АТО, розташованому в Слов'янську. Тобто була така пасивна діяльність.
— Пишуть, що ви брали участь в переговорах з росіянами, коли обмінювали полонених або забирали тіла загиблих.
— У Дебальцевому у нас була можливість обміняти наших хлопців. Я вів ці переговори і їздив на обмін. Там були присутні, наскільки розумію, працівники ФСБ або ГРУ Російської Федерації.
— Чи не намагалися вас завербувати?
— Ні. Навпаки, я намагався. Тоді ми відчували гострий дефіцит запчастин для бетеерів і танків. І ось якось запропонував одному керівнику цих незаконних збройних формувань: «Слухай, не хочеш створити невелику війнушку, видимість якогось бою? Ти нібито втратиш танки і бетеери, а я тобі заплачу за це». Вже не пам'ятаю, чесно кажучи, суму. Може, 50 або 60 тисяч доларів. Але, на жаль, ці плани не були реалізовані, тому що, напевно, його заарештували. Може, цю розмову прослухало ФСБ. Адже всі його телефони через пару днів були відключені. Я більше ніколи з ним не зв'язувався.
— Ви всерйоз були готові заплатити таку суму?
— Цілком серйозно. Новий танк коштує мільйон доларів. У мене є друзі, які займаються цим бізнесом — поставками запчастин на бронетанкові заводи. Вони мені сказали, що готові купувати запчастини.
— Не буду навіть приховувати, що дуже погано ставлюся до Семенченка. Він мені категорично несимпатичний.
— Так без проблем, це ваше право.
— Як розвивалися ваші стосунки після демобілізації? Ви в одному з інтерв'ю сказали: «Я залишаюся негласним помічником Семенченка». Ви співпрацювали?
— Ми не були близькими друзями, які не розлий вода, але зберігали товариські відносини.
Я брав участь разом з ним у блокаді «торгівлі на крові» в лютому 2017 року (тоді було заблоковано три залізничних гілки, по яких вугілля з окупованих територій йшло в Україну. — Авт.), у ще якихось протестних акціях проти влади Порошенка. Тобто такі загальні інтереси.
— Співпраця з НАБУ — це хобі. В якій сфері ваш бізнес?
— Основний бізнес — це прокат автомобілів, а також надання юридичних консультацій та консультацій щодо ведення бізнесу. Я фізична особа — підприємець.
— Ви багата людина?
— На жаль, не можу себе таким назвати. Я представник середнього класу. Гроші заробляю, але точно не якийсь мільйонер-мільйонер.
— Однак в інтерв'ю ви спокійно розповідали про те, що абсолютно недоступно пересічному українцеві, — як ходили на яхті по Середземному морю, відпочивали на Мальдівах. Ви легко підтримуєте бесіду про відпочинок в Монте-Карло, Bentley, яхти, гелікоптери та інші атрибути мільйонерів. Ви знайомі з дочкою Тігіпка і дружиною Онищенка. Красиве життя…
— З дочкою Тігіпка я познайомився, коли захоплювався кінним спортом. Кобилу купив за 5 тисяч доларів. Не сказати, що це якісь космічні гроші. В місяць її утримання обходилося доларів у 500. У кінному клубі завів багато знайомств. Там були і справді багаті люди.
Що стосується відпочинку на яхті в Середземному морі, то мене туди запросили знайомі. Тижнева оренда 50-метрової яхти обійшлася їм в суму близько півмільйона доларів. Такі гроші точно не моя історія.
З відомим бізнесменом Марком Гінзбургом познайомився, коли мені було 24 роки (зараз мені 38 років), і почав співпрацювати. Як познайомилися? Я займався тоді конференц-сервісом, тобто організацією конференцій та семінарів. Якось побачив, що на березі Київського моря за парканом стоїть недобудований великий готель. А поруч готель, де якраз проходив семінар, який я організовував. Запитав у охоронця: «Що це за готель? Чому не добудовуєте? «Охоронець пояснив, що керівництво поки вирішило заморозити будівництво. Попросив зв'язати мене з керівництвом, щоб зустрітися і пояснити свою позицію. Охоронець зв'язав мене з директором компанії «МТН», власником якої є Гінзбург. Я став переконувати цю людину в тому, що потрібно об'єкт добудовувати, бо ж він точно перспективний. Він зацікавився моїм аргументами, передав їх Марку, який в той момент знаходився в Штатах, де в основному живе, і попросив підготувати детальну презентацію до приїзду Марка до Києва. Через кілька місяців Марк прилетів і зібрав розширену зустріч за участю ради директорів компанії. Я досить добре підготувався до цієї презентації — аргументи, плюси-мінуси, бізнес-план, розрахунки. Незважаючи на юний вік, вже був досить сильним професіоналом у цій сфері, добре знав ринок і клієнтуру. Зрештою Марк прийняв рішення все-таки розморозити даний проект і доручив мені його реалізацію. Що я і зробив. Проект був запущений влітку 2009 року і дотепер успішно функціонує.
— В одному інтерв'ю ви сказали: «Для участі в операціях по документуванню топ-корупційних злочинів потрібно бути хорошим психологом, актором і переговірним, використовувати техніки нейролінгвістичного програмування, а книгу „Мова жестів“ Алана Піза читати на ніч замість Біблії». Хто вас готував до такої діяльності? Адже ви, по суті, виконували роль.
— Насправді я не вчився в театральному училищі і не проходив жодних тренінгів у НАБУ. Грати роль — це, напевно, мої природні здібності до такого виду діяльності. От і все.
Але провокаціями злочинів ніколи не займався, тому що це заборонено законами. Завжди всіляко ухилявся від такого.
— Наскільки я зрозуміла, ви в бізнессередовищі зараз «нерукотисний».
— Дійсно, досить складно стало вести бізнес, особливо запускати якісь нові проекти, тому що, на жаль, ні за Порошенка, ні за Зеленського корупція не була знищена. Вона по сьогоднішній день пронизує абсолютно всі державні органи. Багато бізнесменів вирішують працювати в умовах, які є. Якщо, припустимо, СБУ наїжджає, то простіше дати їм грошей, як це робить більшість, але не мати проблем. Можу зрозуміти таких бізнесменів, адже їм потрібно платити людям зарплату
Іноді доходило до смішного. Ось ми відпочивали загальної компанією. І люди, з якими у мене немає спільного бізнесу, потім, виставляючи знімки у фейсбуці, просто обрізали мене на фотографіях.
— Ваша робота якось була винагороджена? Все-таки ви учасник резонансних спецоперацій, де фігурували величезні суми.
— Я вдячний і президенту, який ініціював зміни до Закону «Про запобігання корупції», і депутатам, які проголосували за нього. Там сказано про введення додаткового юридичного захисту та гарантії для викривачів корупції. Що стосується винагороди (пам'ятаєте заклик Зеленського на білбордах «Здай корупціонера — отримай десять відсотків»?), то в законі сказано, що викривач може отримати винагороду за інформацію у випадках, коли державі в результаті корупційних злочинів завдано збитків понад 10 мільйонів гривень. Тобто якщо в суді буде доведено вину підозрюваних у справі Злочевського, я маю право отримати десять відсотків від шести мільйонів доларів.
— Після того, як вас розсекретили в 2018 році, ви написали: «Моя висока кваліфікація і гідний досвід якось знадобляться цій структурі». Як вас ще можна використовувати?
— Навіть не знаю, що вам сказати. Пишу книгу про своє полювання на корупціонерів. Думаю, вона буде корисна як пересічному читачеві, так і детективам і початківцям штатним агентам НАБУ.
— Вам оголосили підозру, але ви на свободі. Що далі?
— Наскільки знаю, стоїть завдання — посадити мене в СІЗО за всяку ціну.
— Чи готові до такого розвитку подій?
— Думаю, що мало хто може сказати, що дійсно готовий до гіршого варіанту. Розумію, що мене судять не за те, що я робив, а за те, ким є. Ну, о'кей. Ця система корумпована, вона захищається і нападає на кожного, хто намагається її зруйнувати. Тому, на жаль, маємо те, що маємо.
— В якому сенсі — ким ви є?
— Я залишаюся мисливцем на головних корупціонерів. І у мене за ці п'ять років з'явилася величезна кількість дуже багатих і дуже впливових ворогів. Думаю, що в цьому питанні збіглися інтереси багатьох нехороших людей, які хотіли мене вбити і виношували такі плани, але вони, слава Богу, були розкриті. Може, зараз вони як мінімум намагаються мене очорнити, щоб у майбутніх судових процесах я відмовився від якихось своїх свідчень. Не знаю, на що вони сподіваються. Якщо мене відправлять у СІЗО, не виключаю, що будуть висуватися якісь кулуарні вимоги. Наприклад, за справою того ж Злочевського в обмін на мою свободу. Не виключаю, що таке теж буде. Подивимося.
— Ви до таких торгів готові?
— Відразу вам скажу, що в таких торгах ніколи участі приймати не буду, тому що для мене набагато важливіше моя принципова позиція. Моя совість чиста. Знаю, що жодних злочинів не скоїв і не планував того, в чому мене звинувачують. Рано чи пізно правда восторжествує. Вони не зможуть довго розгойдувати цю ситуацію без єдиного факту. Але не виключаю, що суд може раптом прийняти рішення відправити мене в СІЗО. Тоді вже адвокати будуть боротися і доводити мою невинуватість. Думаю, вони впораються.