7 квітня православні та греко-католики відзначають одне з 12 найважливіших свят літургійного року — Благовіщення Пресвятої Богородиці, яке Іоанн Златоуст у своїх працях називав «коренем свят».
Благовіщення присвячено події, яка описана євангелістом Лукою: архангел Гавриїл приніс до Назарету Діві Марії благу звістку (благовіщення — це і є переклад з грецької слова «Євангеліє», що означає «блага вість»): саме вона обрана Богом, щоб, зачавши від Святого Духа, стати Матір'ю Ісуса Христа, який буде названий Сином Божим і він царюватиме над домом Якова повіки, і царству його не буде кінця. На що Марія відповіла архангелу: «Я раба Господня; нехай буде мені згідно зі словом твоїм». Вважається, що саме в момент проголошення Марією цих слів і сталося непорочне зачаття Ісуса Христа. Так, з доброї новини, яку приніс посланник Бога, і за згодою Богородиці виконати волю Божу почалося спасіння усього людства.
А звернені до Діви Марії слова архангела Гавриїла і Єлизавети, яка зустрілася після цієї події з Марією, склали одну з найвідоміших у східних християн молитов — Пісню Пресвятій Богородиці: «Богородице Діво, радуйся, Благодатна Маріє, Господь з Тобою; благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї, бо ти Спаса породила душ наших». У західних християн слова архангела стали основою прекрасної молитви Ave Maria.
Благовіщення Пресвятої Богородиці — одне з найстаріших свят. У церковному календарі з датою 7 квітня (25 березня за старим стилем) він був встановлений приблизно в IV столітті, після того як християни почали відзначати Різдво Христове 7 січня (25 грудня за старим стилем). Зрозуміло, що 7 квітня — це умовна дата святкування, яка виникла при простому відніманні від дати Різдва Христового рівно дев'яти місяців. Правда, деякі церковні автори (наприклад, святитель Афанасій Великий, архієпископ Олександрійський), орієнтуючись на думку, що саме на 25 грудня (за старим стилем) припадає створення Богом людини, яка згодом вчинила злочин і була вигнана за це з Раю, вважали що на ту ж дату повинно було припасти і зачаття Христа (Нового Адама) — події, з якого почалося звільнення людства.
Але ще раніше, до встановлення конкретної дати свята, Благовіщення вже відзначалося християнами. Перші згадки про нього відносяться до III століття. Причому в стародавні часи свято це мало різні назви і ставилося в різні періоди то до Господський, то до Богородичних свят. Приблизно з VII століття воно отримало назву, яка в православ'ї збереглася і досі, — Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. І відноситься воно до Богородичних свят, а тому служби священики правлять в одязі блакитного кольору.
Як і в будь-яке інше велике церковне свято, на Благовіщення кожному віруючому християнину бажано відвідати церковну службу. Звичайно, якщо це не порушить правил карантину, встановлених у нашій країні. Але час для молитви виділити треба неодмінно.
На честь свята Благовіщення в гастрономічних правилах Великого посту робиться послаблення — дозволені рибні страви та вино.
У це свято завжди і без обмежень можна присвячувати час допомозі тим, хто її потребує.
На Благовіщення в храмах не відбуваються заупокійні служби і молебни, оскільки в таке свято не годиться сумувати.
Звичайно, в цей день, як, втім, і в інший час, треба уникати непотрібної суєти, ненависті, гніву, роздратування і злості.
Не схвалюється церквою віра в прикмети та інші забобони.
Загалом потрібно уникати всього, що може перешкодити зустріти це свято з радістю і вдячністю до Господа та Божої Матері.
У свято Благовіщення в храмах не звершується вінчання.
У народі Благовіщення — це одне з найбільш шанованих свят. Знавці українських народних традицій в книзі «Святі і свята України» розповідають про пов'язані з ним старовинні повір'я: «На Благовіщення та Великдень грішніків у пеклі не мучать», «Як Благовіщення проведеш, так и весь рік», «На Благовіщення пташка гнізда не в 'є, дівка коси не плете». Переказується в книзі і народна сумна історія про зозулю — єдину пташку, яка вила гніздо у це свято. За що і була покарана Богом тим, що залишилася без свого гнізда і змушена була підкладати яйця в чужі гнізда. Ось і спробувало одного разу зозулене сімейство підкласти «таку свиню» снігурові. Той чинив опір і в запалі битви убив чоловіка зозулі, зробивши її ще й вдовою. Так і страждає зозуля. А грудка снігура відтоді пофарбована в червоний колір — залита кров'ю знищеного ворога. (Насправді церковних заборон на роботу в цей день немає — при необхідності можна і строкову роботу виконувати, і коси плести. Бажано тільки відмовитися від справ, які цілком можуть почекати, щоб більше часу присвятити Богові та Богородиці.)
Дійшло до наших днів і вірування, що від Введення до храму Пресвятої Богородиці, яке відзначається 4 грудня, і до Благовіщення не можна займатися сільгоспроботами на землі, бо все це час «земля відпочиває та сили набірається». А на Благовіщення сам Господь благословляє землю. Звідси і традиція освячувати перед святом або навіть у день Благовіщення насіння для посадки. І, звичайно, треба молитовно попросити у Богородиці допомоги в здобутті хорошого врожаю.
Особливою силою, практично відповідній хрещенській і стрітенської воді, наділяли прості люди освячені в день свята проскури. Як і святу воду, їх теж зберігали за образами. Народні цілителі вважали, що така проскура допоможе перемогти лихоманку. Хлібороби «сіяли» змішані з землею шматочки просфори по чотирьох кутах ниви, «щоб дощові хмари її не оминали», і закопували проскуру в землю, «щоб град посіву не побив», а пасічники додавали її крихти в мед, «щоб бджоли роїліся».
Дійшла до нас і давня традиція випускати на волю в день Благовіщення птахів, «щоб співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-долі для тих, хто їх випустив». (До речі, ця народна традиція вже давно «воцерковилася». Щороку на Благовіщення в церквах випускають у небо білих голубів — в пам'ять про голуба, у вигляді якого на Ісуса зійшов Дух Святий під час його Хрещення в річці Йордан.) Взагалі господарі в цей день намагалися випустити на весняне сонечко всіх своїх тварин, навіть собак і котів — «щоб чули весну та самі про себе дбали».
А дівчата, йдучи по воду в цей день, уважно дивилися під ноги. Вважалося, що та, яка по дорозі знайде квітку первоцвіту, вже влітку вийде заміж. Передрікав щастя і знайдений в цей день пролісок. Говорили, що якщо вмиватися водою, в якій полежить ца квітка, можна стати першою красунею.
Але ще одне народне повір'я попереджало, що все, що народиться в день Благовіщення, буде погано рости. Це підтверджувалося і приказками: «Від благовісного теляти добра не ждати» і «Благовісне яйце під курку не кладуть».
Погодні прикмети
У це свято спостерігали за погодою. Вважалося, що по ній можна було і з видами на врожай визначитися, і зрозуміти, чого від неї чекати найближчим часом. Так, якщо перед сходом сонця на Благовіщення погода буде тихою і ясною, можна сподіватися на багатий врожай хлібних зернових.
Якщо на Благовіщення вдарить мороз, добре вродять огірки.
Гроза в цей день говорить про те, що можна буде зібрати багато горіхів. Дощ обіцяє восени удачу грибникам.
А ось сніг у це свято передрікає неврожайне літо.
Тепла ніч напередодні Благовіщення — до теплої весни. Мороз і сніг у цей день попереджають, що весна буде пізньою.
Яка погода на Благовіщення, така і на Великдень буде.
Читайте також: Синопчиня Діденко дала «холодний» прогноз на Благовіщення
Фото в заголовку: «Благовіщення», Сандро Боттічеллі, 1485 р., із зібрання Музею мистецтва «Метрополітен», США