У суперфіналі першого сезону проекту «Ліпсінк батл» («1 + 1») улюбленцем глядачів став популярний гуморист і актор серіалу «Одного разу під Полтавою» Юрій Ткач. В останній битві він зійшовся з Лесею Нікітюк і Володимиром Дантесом, кожен з яких перевтілився у Фредді Мерк’юрі. Юрій Ткач у жіночій перуці, облягаючій майці, спідниці та з пилососом у руках був дуже органічним в образі з кліпу легендарного соліста групи Queen.
В ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» відомий пародист розповів, чому не образився, що перемога дісталася не йому, що пов'язує його з Вєркою Сердючкою та коли вперше приміряв жіночий образ.
— Мені, наприклад, Фредді Мерк'юрі у вашому виконанні сподобався більше, ніж у Дантеса.
— Спасибі, дуже приємно. Але сталося так, як сталося, фінальною крапкою проекту став виступ Дантеса. І скажу, що це було круто — він потрапив у пісню, образ і манеру Фредді. До речі, десять років тому Володя в одному з телепроектів вже показував Мерк'юрі і зайняв тоді друге місце. Але ж шоу «Ліпсінк батл» — це не про перемогу, а про участь і задоволення.
— Ви його напевно отримали!
— І, знаєте, воно було в самій підготовці до номера, в репетиціях. А ось виступ на сцені — вже апогей! Правила проекту були досить серйозними. Всього в шоу взяли участь 36 зірок. Уявляєте, скільки було крутих номерів. Мені вдалося попрацювати над створенням пародій на Gangnam Style, Біллі Айліш, Тіну Кароль і Фредді Мерк'юрі.
— І всюди ви були органічним. А пам'ятаєте свою найпершу у житті пародію?
— Це сталося ще в дитячому таборі імені Володі Дубініна. Мені тоді було років 12. У той час була популярна Вєрка Сердючка, яку ми слухали на касетах. Пам'ятайте її монолог провідниці: «Ліда, Ліда! Боже, Боже!» Цю сценку я знав напам'ять і якось увечері дуже розвеселив вожатих, наслідуючи Сердючці. Мене запам'ятали, і вже на наступному загальнотабірному вечорі я виступав з цим номером перед великою аудиторією.
Пам'ятаю, на мені було жіноче плаття, туфлі й, звичайно, великі груди. Це мій перший досвід перевдягання. І саме тоді я відчув, яке отримуєш задоволення, коли на твій жарт йде реакція залу. До речі, розповідаю про цей свій досвід уперше. Так ось, саме тоді, після концерту, я задумався над тим, що гумор — це дуже класна штука. Напевно, з того вечора в дитячому таборі все і почалося.
— Про іншу професію ніколи не думали?
— З першого курсу навчання в металургійній академії Дніпра я став проводити різні заходи, і мені це подобалося. Подумував над тим, що гумор міг би стати моєю професією. Але був час, коли я працював креативним директором і підробляв у магазині. Мій тато був директором будівельного магазина в Дніпрі, і свої перші гроші я отримав, готуючи презентації стендів кахлю.
— І на що ж вам їх вистачало?
— Тоді мені досить мало було потрібно — ні сім'ї, ні дітей, ні машини. Взагалі, в шкільні роки мене тримали в таких акуратних лабетах. Батьки контролювали мої «загули» в бік КВК і театру. Говорили, що головне — навчання і вступ до інституту. Я зробив, як вони хотіли, але з умовою, що з першого курсу буду займатися тим, чим хочу. Батьки погодилися і в той же момент припинили моє фінансування. Давали гроші виключно на проїзд і харчування. Довелося вчитися і заробляти самому. Ось тоді я й почав вести різні заходи.
— КВК у той час приносив гроші?
— Ні, тільки забирав. Не було ніякого доходу, поки ми з командою «Збірна Дніпропетровська» не потрапили до вищої ліги. Тоді про нас дізналися, і почалася гастрольна діяльність. Зізнаюся, сумую за тими часами — ніяких турбот і обов'язків. Грошей, які заробляв, проводячи заходи, з головою вистачало на тиждень. КВК був для мене дуже романтичним періодом. Який він зараз — не знаю, давно перестав за ним стежити.
— Що дозволило вам перебратися до столиці?
— Думки про переїзд виникали у мене давно. У Дніпрі я вже, здається, провів усі можливі заходи й, по суті, «вперся у стелю». Водночас я знімався в «Одного разу під Полтавою», і проект ставав успішним. Мої колеги по команді «Дніпро» вже переїхали до Києва, і кінець кінцем я теж прийняв таке рішення. І ніколи про це не пошкодував.
— Зізнаюся, я сумую за «Іграми приколів» і вашої тіткою Юрою.
— О, це був крутий проект! Бувало, мені доводилося за один день перевтілюватися п'ять разів! Пам'ятаю, як народився образ тітки Юри. Я надів перуку, плаття, і вийшла така жінка бальзаківського віку, може, навіть колишня актриса. Коли один з редакторів побачив мене таким, вигукнув: «Це ж тітка Юра!»
Читайте також: Ігор Ласточкін: «У дитячому таборі я перевдягався дівчиськом і потішався, коли на дискотеці хлопчаки запрошували мене танцювати»
— До речі, не замислювалися, чому вам так личать жіночі образи?
— Взагалі, переодягання в жінок серед гумористів вважається забороненим ходом. Це такі умовні заборони КВК. Якщо співаєш пісню про маму, то отримаєш високу оцінку. Коли з'являться тварини на екрані, тебе не зможуть не виділити. Так і з жіночими образами. Мужик, який перевдягається в жінку, виглядає завжди смішно. А ми все-таки повинні воювати в рівних умовах на полі гумору.
— Що змінив у вашому житті коронавірус?
— Абсолютно все. Заходи, гастролі опинилися в завислому стані. Ми змогли щось провести в так зване міжлокдауння. Навіть встигли проїхатися з «Кварталом» по містах східної України й виступити перед нашими хлопцями на передовій. А недавно зняли два нових випуска «Вечірнього Кварталу», звичайно, без глядачів у залі. Знаєте, останнім часом я гостро відчуваю, що люди втомилися від постійної напруги. Вони хочуть гуляти й святкувати. Багато наречених з нареченими чекають літа, щоб зіграти весілля. І як тільки з'являється перспектива на послаблення карантину, дати заповнюються з величезною швидкістю. Мені здається, багато хто вже розуміє, що нам доведеться навчитися жити з цим вірусом.
— Ваша сім'я перехворіла?
— Ще у листопаді минулого року. Це сталося якраз після мого дня народження. Для свята ми зняли будинок, запросили лише найближчих друзів, відмінно погуляли. Але, на жаль, через чотири дні ми з дружиною Вікою захворіли. На наступний день злягли наші куми. Напевно, чоловік сім тоді захворіли. На щастя, ми перехворіли легко. Була лише божевільна слабкість, і я весь час спав.
— Судячи з постів у соціальних мережах, ваша дочка Ліза природжена актриса.
— Насправді, у мене ж немає акторської освіти, і я сам не зовсім розумію, що таке театральний актор. Але хто його знає? Якщо у Лізи буде лежати душа до творчості, ніщо не завадить їй в цьому. Як говорила моя бабуся: «Аби не курила по під'їздах». Просто Ліза бачить, як ми живемо, тому для неї гра — абсолютно нормальний стан. Хоча зараз для неї головне — планшет. Але, знаєте, ми з Вікою намагаємося не підвищувати на неї голос. Якщо ж так стається, то тут же пояснюємо помилку і врешті-решт зводимо все на жарт. Не хочу, щоб образи відкладалися в її голові.
— Кажуть, «Одного разу під Полтавою» продовжили ще на два сезони.
— Взимку закінчили знімати 12-й сезон і влітку дійсно збираються зняти ще два. Локдауни, звичайно, вносять свої корективи, але історія «Під Полтавою» все одно триває. Мені здається, тільки глядач може вирішити долю цього серіалу. До речі, через два роки у нього буде ювілей — десять років.
— Бажаю дійти до нього здоровим!
— Так і має бути. Пам'ятайте, що не хворіти зараз стильно, модно й актуально.
Читайте також: Дар’я Петрожицька перевтілилася в Майлі Сайрус, а Леся Нікітюк — в Раїсу Кириченко: хто стане переможцем «Ліпсінк баттла»
Фото «1 + 1»