Нещодавно президент України Володимир Зеленський провів зустріч з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом. До слова, напередодні зустрічі президент Росії Володимир Путін у телефонній розмові з президентом Туреччини поділився своїм баченням так званої «внутрішньоукраїнської кризи». Щоправда, після зустрічі з Зеленським Ердоган підтвердив підтримку Туреччиною територіальної цілісності й суверенітету України та ініціативи «Кримської платформи». Також президент Туреччини зауважив, що його країна готова надати будь-яку допомогу для того, щоб знизити напругу, яка почала наростати останнім часом між Україною та Росією. У РФ своєрідно відреагували на такі заяви й з 15 квітня по 1 червня призупинили регулярні рейси та польоти чартерів до Туреччини, нібито через коронавірус. Хоча відвідати курорти планувало понад 500 тисяч росіян. Натомість міністр оборони Туреччини зауважив, що його країна виступає за зняття напруги між Росією та Україною, мирне врегулювання з повагою до територіальної цілісності в рамках міжнародного права.
На чиєму боці виступає Туреччина в україно-російському конфлікті та чи варто нам очікувати на підтримку цієї країни у випадку ескалації конфлікту з Росією, «ФАКТИ» запитали у Генерального консула України в Стамбулі у 2010 та 2014 роках Богдана Яременка.
- Богдане Васильовичу, аналізуючи поведінку влади Туреччини за останні 7 років, поки триває конфлікт на Сході України, складається враження, що вона часто і доволі кардинально змінює своє ставлення як до нашої країни, так і до Росії на чолі з Путіним. Тож кого підтримує Туреччина?
— Туреччину, більше нікого. У цієї країни є свої інтереси й вона поводиться згідно з ними. Потрібно розуміти складність чи й навіть особливість ситуації, адже Туреччина втягнута у кілька ліній протистояння. До того ж у цій країні відбуваються складні внутрішні процеси. Водночас Туреччина досить послідовна. Скажімо, заявляє певну політичну позицію на підтримку України щодо Криму — і дотримується її на рівні заяв. Хоч й не вводить санкції проти Росії. Можливо, не наполягає так, як би нам того хотілось, на виконанні всіма своїми недержавними суб'єктами санкцій проти Криму, проте це вже інше питання. На рівні заяв вона достатньо послідовна і позиція її незмінна. Особливість поведінки Туреччини в Чорноморському регіоні полягає в тому, що вона не може собі дозволити ще однієї гарячої точки у відносинах з Росією. Вона фактично протистоїть РФ на полі бою у Сирії, Лівії. Має серйозні суперечності з Росією у Нагорному Карабасі. Тому загострювати ситуацію ще на одному театрі воєнних дій, вочевидь, у Туреччини немає ресурсів, бажання та навіть потреби. Ось цим і визначається її позиція.
- Візит до Туреччини президента України Володимира Зеленського відбувся на тлі загострення на Донбасі та стягування Росією військ до наших кордонів. Країни підписали низку документів, які стосуються співпраці в секторі безпеки (зокрема в питаннях деокупації Криму та частини Донбасу). Про що свідчить підписання цих документів?
— Це і є одна з форм підтримки, зокрема військово-технічне співробітництво, спільне виробництво, надання та продаж озброєння. Це те, що викликає у Росії дуже серйозну реакцію. Ми її побачили відразу після візиту Зеленського, коли РФ фактично ввела санкції, не оголошуючи їх проти Туреччини, а заборонивши туризм. Це помітний удар по економіці цієї країни. Російські туристи завжди входили в трійку найчисленніших відвідувачів турецьких курортів. Йдеться про серйозні додаткові збитки для економіки, та ще й в умовах пандемії. Це реакція на послідовну політику Туреччини у відносинах з Україною у таких делікатних сферах, як військово-технічне співробітництво.
Читайте також: Павло Клімкін: «Путіну перед вересневими виборами до Держдуми потрібна маленька переможна війна. Він над цим думає»
- На ваше переконання, як швидко російські туристи повернуться на турецькі курорти?
— Тут важко щось прогнозувати. Росія йде на загострення з усім світом, демонструючи, що вона наддержава. Поки немає жодних ознак, що Туреччина хоче переглянути свої відносини з Україною у сфері військово-технічного співробітництва.
Варто розуміти, що Туреччина може дозволити собі робити те, що вона вважає за потрібне. У цьому випадку — розвивати військово-технічне співробітництво з Україною. Так поводять себе справжні держави. Вони не зупиняються перед труднощами, якщо щось вирішили. Це у нас усі чогось бояться. Туреччина бачить для себе певний зиск, потребу в розвитку військово-технічного співробітництва з Україною, і її не зупиняють такі шантажистські кроки Кремля.
- У випадку ескалації конфлікту між Україною та Росією чи допоможе нам Туреччина?
— Ця країна займатиме нейтральну позицію: не втрутиться в конфлікт і не підтримуватиме жодну зі сторін. Питання в іншому — чи продовжить військово-технічне співробітництво з Україною?
- Наскільки вірогідна ескалація на Сході?
— Ми вже бачимо загострення, просто це ще не переросло у форму більш активних військових дій. Ескалація відбувається у вигляді нарощування сили й психологічно-інформаційного тиску на Україну.
Загалом, треба виходити з реальної ситуації. Ми бачили, що Путіна ніщо не зупиняє перед застосуванням сили проти України й вона зараз у нього є в достатній кількості. Тому треба розуміти, що готується справжня війна. Якщо це не так і ми помиляємось, нічого страшного не станеться.
Читайте також: Роман Безсмертний: «При збереженні нинішнього позиціонування сил і держав війна в Європі — це питання часу»
Раніше у інтерв'ю «ФАКТАМ» верховний головнокомандувач Об'єднаними збройними силами НАТО в Європі, генерал ВПС США у відставці Філіп Брідлав висловив думку, що ситуація дуже погана — Росія тільки шукає привід для оголошення війни.