Як писали «ФАКТИ», з 10 березня позаштатний журналіст «Радіо Свобода» (проект «Крим. Реалії») Владислав Єсипенко, якого схопили російські силовики на наступний день після зйомок відео покладання квітів біля пам'ятника Шевченку в Сімферополі, перебуває в СІЗО Сімферополя. ФСБ інкримінувало йому перевезення предмета «з зовнішніми ознаками саморобного вибухового пристрою», а пізніше заявило і про шпигунство репортера «на користь спецслужб України». Роботу українського журналіста ФСБ інтерпретувало як … «здійснення фото- і відеофіксації місцевості, об'єктів життєзабезпечення і місць масового перебування людей на території Криму», по суті прирівнявши журналістику до злочину.
Пізніше на суді Єсипенко заявив про тортури і про те, що свідчення були вибиті у нього під загрозою смерті. Президент Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода Джеймі Флай і українські і світові журналістські спільноти і правозахисні організації виступили на захист незаконно заарештованого Владислава Єсипенко. Засудивши тортури і побиття, вони вимагали негайно звільнити журналіста. У Росії, Молдові, Великобританії, Туреччині пройшли пікети на захист Єсипенко.
Клопотання адвокатів журналіста змінити запобіжний захід — перебування під вартою, — були відхилені. А в п'ятницю, 30 квітня, підконтрольний Росії Київський районний «суд» Сімферополя продовжив на 2 місяці арешт Владислава Єсипенко, до 11 липня 2021 року.
У Міжнародний день свободи преси дружина заарештованого журналіста 33-річна Катерина Єсипенко виступила зі зверненням до світової спільноти, де заявила, що справа її чоловіка з самого початку є сфабрикованою.
«Два дні його катували, — розповіла Катерина. — Роздягнувши догола і надівши на вуха дроти, вони підключали електричний струм. Били в живіт, по ногах і в пах. Погрожували електричний струм підключити до геніталій. Не пускали до нього незалежних адвокатів.
Ви запитаєте, навіщо?
Для того, щоб позбавити його права на захист. Для того, щоб нелюдськими тортурами вибити зізнання в тому, що мій чоловік не тільки журналіст, а ще і шпигун, який працює на українську розвідку. Це був показовий наступ на свободу слова, на свободу преси. Мого чоловіка переслідували за його професійну діяльність. Весь світ здригнувся від безглуздості звинувачень і жорстокості катів. Вчергове. Адже тортури, побиття, абсурдні звинувачення на адресу проукраїнських активістів і українських журналістів — типовий сценарій окупаційної влади Криму".
Катерина, яка виховує шестирічну дочку Стефанію, заявила, що готова боротися за чоловіка і батька дитини до кінця. «Ти повернешся, чуєш!?» — пообіцяла вона.
Довідка «ФАКТІВ»
Всесвітній день свободи преси був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН в 1993 році. Щороку, третього травня світова спільнота і журналісти всіх країн нагадують урядам про необхідність виконання їх зобов'язання захищати свободу друку і закликають підтримати засоби масової інформації, які стають жертвами обмежень, піддаються цензурі, штрафів або повного закриття. Сотні журналістів у багатьох країнах стають жертвами переслідувань, незаконних арештів і вбивств. Тому цей день є і днем пам'яті про журналістів, які загинули під час виконання свого професійного обов'язку.
Щорічно обирають тему Всесвітнього дня свободи преси. В цьому році, як повідомила Генеральний директор ЮНЕСКО Одре Азула, обрано тему «Інформація як суспільне благо». Вона покликана звернути увагу на роль незалежних журналістів у виробництві і розповсюдженні інформації, а також в боротьбі з дезінформацією.
Фото Крим. Реалії