В Україні є 24 млн людей працездатного віку, з яких лише 10,4 млн платять внески у Пенсійний фонд. Водночас 68,5% громадян переконані, що пенсію по досягненню відповідного віку їм має забезпечувати держава. Лише 18,8% вважають відповідальними за це насамперед себе. Такі результати опитування оприлюднив Центр соціально-економічних досліджень CASE Україна.
Цьогоріч українська влада вкотре заговорила про запуск другої, загальнообов’язкової накопичувальної ланки пенсійної системи. На початку квітня прем'єр-міністр Денис Шмигаль пообіцяв запровадити її до кінця 2021 року. На переконання високопосадовців, завдяки цій реформі вдасться суттєво збільшити виплати майбутнім пенсіонерам.
Чи дійсно запровадження другої ланки пенсійної системи сприятиме збільшенню виплат, у чому криється небезпека недержавних пенсійних фондів, у першій частині ексклюзивного інтерв'ю «ФАКТАМ» розповів міністр соціальної політики (2016—2019 рр.) Андрій Рева.
— Андрію Олексійовичу, цьогоріч в Україні влада планує запустити другу, загальнообов’язкову накопичувальну ланку пенсійної системи. Як це повинно працювати, аби українці відчули позитивні зміни?
— Почнемо з того, що з 2004 року в Україні діє закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до нього, вся пенсійна система України повинна складатись з трьох основних елементів.
Перший рівень — солідарна система. Сьогодні єдиний соціальний внесок платить роботодавець: 22% нараховують на заробітну плату працівнику. Роботодавець ці гроші перераховує до Пенсійного фонду. З цих 22% на пенсійне забезпечення йде 18% і 4% - ще у два фонди (Фонд соціального страхування та Фонд соціального страхування на випадок безробіття). Ці гроші акумулюються у Пенсійному фонді, туди ж додають кошти держбюджету, у ньому існує багато пенсійних програм, які, згідно з законом, фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.
Другий рівень — загальнообов'язкова накопичувальна система. За логікою, частина вашого заробітку в обов'язковому порядку повинна направлятися на накопичення. За законом, який у нас був, функцію накопичення теж мав би виконувати Державний пенсійний фонд. Передбачалось, що він акумулює ці гроші, купує на Фондовому ринку акції підприємств і таким чином інвестує кошти, отримує гарантований прибуток, який згодом надходить до Пенсійного фонду і розписується на накопичувальні рахунки вкладників. Унаслідок чого до основної пенсії додається ще й ця накопичувальна.
Третій рівень пенсійної системи — добровільна накопичувальна. Тобто, коли роботодавець виплатив заробітну плату працівникові, але вона настільки велика, що людина може відкласти додаткові кошти, щоб отримувати в майбутньому додаткову пенсію, за бажанням. Тоді добровільно підписується договір з недержавним пенсійним фондом, який отримує відрахування. Недержавний фонд виходить на фондовий ринок, купує акції, отримує інвестиційний прибуток, який іде людині. В ідеалі можна отримувати пенсію з трьох джерел. Базову — виплачує солідарна система. Друга — йде з обов'язкової накопичувальної системи. Третя — добровільної накопичувальної системи.
Читайте також: Жінки в Україні живуть довше, а пенсії отримують менші, — ООН
— Ви згадали пенсійні програми, які фінансуються державою. Про що йдеться?
— Наприклад, пенсії військовослужбовців платяться з коштів державного бюджету, власне, як і низка інших доплат, зокрема й довічне утримання суддів. Якщо грошей не вистачає на реалізацію державних програм та пенсійних виплат, тоді держава дає ще. Це і є чистий дефіцит Пенсійного фонду. Тому, коли ви бачите суму дотацій держбюджету ПФ, це не дефіцит. Адже дефіцит — різниця між видатками фонду та його доходами, згідно з законом. До прикладу, якщо сьогодні 195 млрд гривень — дотація Пенсійного, то чистий його дефіцит 39 млрд, але не 195, як нам розповідають.
— В уряді говорять про введення накопичувальної пенсійної системи, але самостійно відкладати гроші ми й зараз можемо. Тож навіщо ще щось запроваджувати?
— Справді, коли сьогодні кажуть, що уряд хоче ввести накопичувальну систему, — це неправильне твердження. Накопичувальна система в Україні є з 2004 року. Уряд хоче ввести обов'язкову накопичувальну систему. Слово «обов'язкова» — ключове. Тобто українців змусять частину зарплати направляти на накопичення. Цікаво, законопроєкт № 2683, передбачає, що ці кошти повинні йти до недержавних пенсійних фондів. До слова, його днями депутати відправили на доопрацювання.
Відчуйте різницю — базовий закон передбачав спрямування грошей до Державного пенсійниного фонду, а тепер пропонується, аби ці кошти йшли до недержавних пенсійних фондів. Людина матиме право його обирати. Отже, добровільне накопичення залишається, але додається ще й обов'язкове.
— Щодо запровадження другого рівня накопичувальної системи, йдеться про те, що недержавні пенсійні фонди виходитимуть на фондовий ринок, купуватимуть акції підприємств, аби отримувати прибуток. Щоправда, тут є одне «але» — фондовий ринок в Україні може повноцінно запрацювати лише з 2023 року. І це за оптимістичними прогнозами експертів.
— Прем'єр підписав меморандум, в якому зазначається, що фондовий ринок у нас з’явиться лише за три роки. Тобто вони гроші збиратимуть, але постає питання — куди ж вкладатимуть?
Водночас на фондовому ринку повинні бути гравці, які десятиліттями працюють і мають хорошу репутацію, перевірену не лише роками, а й аудитами тощо. Інакше хіба можна довіряти гроші компанії, яка нещодавно з’явилась? Звісно, ні. Тобто «пенсійні» гроші на фондовий ринок, який лише формується, вводити не можна. Взагалі їх не потрібно направляти на ризиковані операції.
Читайте також: Українці зможуть отримувати пенсію у 7 тис. грн: в Кабміні пояснили ряд важливих моментів
Існує й інша проблема — підприємства не хочуть виходити на фондовий ринок, бо у них «ліва» бухгалтерія. Вони ж повинні бути прозорими, а хто захоче показати свою реальну бухгалтерію?! Є висока ймовірність того, що на фондовий ринок виходитимуть підставні фірми, які демонструватимуть чисту бухгалтерію, але будуть створені саме для того, щоб красти гроші.
— Невже для накопичення «пенсійних» грошей не можна використовувати інші фінансові інструменти?
— Фондовий ринок у нас відсутній, єдине, що є — ринок облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Щоправда, ці гроші йдуть не в економіку, а на фінансування дефіциту державного бюджету. Недержавний пенсійний фонд купує облігації внутрішньої державної позики, тобто державні цінні папери, і таким чином отримує інвестиційний прибуток.
Нагадаю, найбільша стаття витрат державного бюджету — це обслуговування боргів. Тобто уряд бере ці гроші та викуповує ОВДП в іноземних вкладників, повертає їм гроші — таким чином зовнішні борги перетворюємо на внутрішні. Далі вони накопичуються, але вже не перед іноземцями, а перед нашими майбутніми пенсіонерами — і в один прекрасний момент повторюється ситуація 1991 року.
Читайте також: Марина Лазебна: «Звертатися за житловою субсидією можна і потрібно в будь-який місяць року»
— З 2004 року в Україні діють 63 недержавні пенсійні фонди. Чи не найбільш відомий корпоративний фонд Національного банку України, робота якого останнім часом супроводжується скандалами.
— В цих 63 недержавних пенсійних фондах застраховано 880 тисяч українців працездатного віку. Це не так багато, але в принципі вони є.
Найбільший серед тих 63 фондів — це дійсно корпоративний фонд Національного банку України. Так от, із цього корпоративного фонду зникло 900 мільйонів гривень.
А тепер найголовніше: за законопроєктом № 2683 Національний банк, як майбутній регулятор, повинен наглядати за недержавними пенсійними фондами. Якщо у нього вкрали 900 мільйонів, то як він мав наглядати за іншими?
У продовженні ексклюзивного інтерв'ю Андрій Рева проведе наочні розрахунки та роз'яснить, яким буде розмір пенсії при обов'язковій накопичувальній системі та при солідарній за однакової зарплати, а також розповість, чому багато країн Східної Європи відмовились від другого рівня пенсійної системи.