З теплом природа прикрасилася різнобарвними квітами. До ботанічного саду на Печерську кожного року на весняний «парад бузку» приходить багато киян та гостей столиці.
— Київський сад бузку ще називають «Сирінгарій», — розповідає куратор цього куточка та головний бузокознавець Василь Горб, науковий співробітник Ботанічного саду імені М. Гришка, кандидат біологічних наук. — Минулого року о цій порі в саду вже квітувала пара десятків сортів бузкових кущів, а цьогоріч китиці з"явилися пізніше. Першим зацвів ранній бузок «Неккер» німецької селекції (він росте у нижньому ярусі саду). З часом кущ розрісся. Сорт дуже гарний — зі світло-рожевими чотирьохпелюстковими квітами. Серед рослин, які наступними приймають естафету, французький сорт «Бер'є» — махровий, з червонувато-кармінними квітками. А згодом сорти один за одним починають грати свою партію у цьому оркестрі ароматів і барв.
У нашому саду над Видубицьким монастирем близько 1,5 тисячі кущів — на американському та європейському континентах немає такої кількості. Наша колекція солідна — налічує 134 сорти (за кількістю сортів ми займаємо друге-третє місце в Європі, а в світовому масштабі — десь на п`ятій позиції). З 27 відомих видів бузку у ботсаду є 22. Види — це те, що створила природа (в основному зустрічаються в Китаї, В’єтнамі, Кореї), а на їх основі селекціонери виводять вже нові сорти. Отримання нового сорту — довготривалий процес, на який може піти 13−15 років. В моєму арсеналі селекціонера близько десяти виведених гібридів, але офіційно визнано тільки сорт «Леся Українка» — ясно-білий і найбільш густомахровий у світі (у квіток до 85 пелюсток!).
Щоб сад приносив задоволення відвідувачам, за ним треба постійно доглядати, виконуючи великий об’єм роботи. Підтримує форму «Сирінгарію» зовсім незначний штат співробітників. Саме завдяки їх праці кожної весни бузок знов і знов наповнює своїм ароматом сад на Дніпрових пагорбах.
— До речі, найінтенсивніший бузковий аромат можна відчути вранці, — продовжує Василь Горб. — Помічено, що бузковий запах мало кому не подобається. За рахунок пізніх сортів бузок радує квітом аж до червня. Квітки бузку мають найбільш природній колір, коли тільки розквітають, а потім тьмянішають під сонячними променями. Крім того, є сорти, які раз на декілька років міняють колір — просто виглядають світлішими (на це може впливати й хімічний склад ґрунту).
Ми раді, коли до ботсаду приходять відвідувачі, але іноді їхні дії засмучують. Наприклад, погано, коли ущільнюють землю, тоді вода під час поливу стікає та не потрапляє до коренів. Вражає й дивує, яке різне ставлення людей до рослин. Пам’ятаю, якось до саду прийшла сім’я японців: тато, мама та дівчинка. Гості придивлялися до суцвіть, нюхали, фотографували. Чоловік намагався зробити макрозйомку цікавого сорту. Якби фотограф зробив крок і ступив на порихлену землю, легко дотягнувся б до бажаного суцвіття. Японець намагався сфотографувати квітки на дистанції, а жінка тримала його за пояс, ще й доця хапала маму за плаття. Не досягнувши мети, японець махнув рукою та відійшов. Я бачив цю картину здалеку. Хотів спуститися та допомогти, але у той момент з’являється інша сім’я — чоловік із жінкою. Чоловік вирішив понюхати китиці якогось бузку, ступив на рихлений ґрунт, стрибнув, ухопив гілку, потягнув, і вона затріщала… У відповідь на моє зауваження почув наступне: «Я із самой Москви приєхал, чтоби сірєнь посмотрєть, а ви мне тут виговаріваєте!»
І крадіжки у саду теж бувають. Був рік, коли по саду встановили 280 табличок (від спонсора) — десь тиждень закопували. Багатьох ми недорахувались уже в перші два сезони, а зараз взагалі залишилось 30. І куди вони поділись? Якось зустрів бабусю у тролейбусі з таким «трофеєм», і на моє питання «звідки таблички?» — вона пояснила: «В ботсаду кращого нічого не знайшла, але ж діду моєму так сподобається…» Деякі відвідувачі ходять до саду роздивитися, що можна взяти. Багато разів ми знаходили мітки, які залишають на кущах, щоб у зручний час зрізати гілки або викопати рослину. Одного разу знайшли з десяток міток, зроблених за допомогою… спідньої білизни. Певно, нічого іншого не було під рукою. Якось ми перенесли подібні мітки на «дикий кущ», за що він потім і постраждав: його обрізали з усіх сторін. Зауважу, що багато сортів щеплено й те, що відросте від кореня, буде дике.
Був і такий випадок, коли одна з відвідувачок прийшла з претензією: «У вас нєпорядок в саду. Я трі года назад накопала кустіков, а когда оні зацвєли, то оказались дикими»… Відповідь одна: не треба красти…
Я бажаю всім приємного відпочинку, щоб кожен гість ботсаду збагатився духовно та естетично під час прогулянок, але при цьому не треба шкодити рослинам, зважаючи на унікальність бузкового саду. В пору масового цвітіння бузку можна насолоджуватися багатьма сортами зарубіжної селекції («Рочестер», «Мадам Антуан Бюхнер», «Примроуз», «Мадам Казимір Пер’є»), а також вітчизняними «Вогні Донбасу», «Мрія», «Тарас Бульба» та іншими. Бузок росте у композиції з деревовидними півоніями, і вони зазвичай квітнуть одночасно. Зараз, крім бузку, є чим помилуватися у ботсаду. З’явилися перші квіти рододендронів, пишно квітує алея сакур, ще можна побачити пізню магнолію — рожеву й жовту, буяють фруктові дерева та декоративні кущі.
Раніше «ФАКТИ» розповідали, що помилуватися весняними квітами можна також у київському ландшафтному парку «Співоче поле», де до 23 травня триває виставка.
Читайте також: Іван Марчук: «Український пейзаж — це рай. Ми живемо у раю. Тільки самі перетворюємо його на пекло»
Фото автора та з відкритих джерел