Заяви Зеленського на пресконференції з нагоди двох років президентства проаналізував Вадим Денисенко — журналіст, народний депутат України минулого скликання.
«Війна проти всіх за абсолютну владу. Яку країну будує Зеленський.
Головний посил, який дав Зеленський, звучить так: «Я впевнений в тому, що я роблю, і не обертаюся назад». Попри те, що Зеленський виглядав дещо розгубленим, важко підбирав слова, плутано говорив — він був впевненішим в собі, ніж будь-коли. І це те, чого багато хто просто не захоче помітити.
Отже, два роки Зеленський зустрів на заводі Антонова, де зараз є глобальна проблема — двоє людей, які можуть реально добудувати три літаки для українських ВПС, пішли з заводу і зараз до кінця ніхто не розуміє, як побудувати ці літаки. Але це антураж. Перейдімо до змісту.
Перше, що потрібно сказати, Зеленський абсолютно щиро впевнений, що він будує країну з нуля. Він неодноразово це говорив під час своїх відповідей. Коли ми аналізуємо і будемо аналізувати дії Зеленського, ми маємо звернути увагу на головний лейтмотив конференції: «Я будую країну з нуля». До Зеленського, за його версією, нічого не було, потім він прийшов, розібрався, зрозумів, що потрібно робити, і зараз він впевнений в собі і буде втілювати в життя свої задуми.
Аналіз головних посилів пресконференції, напевно, потрібно почати з теми так званого зовнішнього управління. Президент дуже артикульовано сказав, що ним ніхто керувати не зможе. В перекладі на людську мову, він говорить, що звільнення Коболєва без додаткових консультацій було невипадковим і в подальшому, щодо всіх інших подібних кадрових і взагалі найважливіших внутрішніх речей, він не збирається ні з ким консультуватися. І зараз, найцікавішою буде гра навколо керівника САП: чи наважиться Зеленський призначити «непогодженого» антикорупційного прокурора, який буде основою всієї антикорупційної вертикалі країни…
Другий за значенням посил: референдум по Донбасу. Що буде виноситися, незрозуміло, але це була явна заготовка, і заготовка перш за все для зовнішнього споживача.
Пасаж Зеленського про заморозку конфлікту наводить на думку, що суть референдуму може звестися до закріплення чи не закріплення в Конституції мінських домовленостей по так званому особливому статусу. Хоча зараз все це виглядає, більше як такий собі посил світовим лідерам: ми готові вийти з Мінська шляхом референдуму. Це, правда, ставить в абсолютний глухий кут всіх, але на це, судячи з усього, і розраховують на Банковій. Що це: підняття ставок чи вишукана форма капітуляції (вихід із Мінська може потягнути розвал Нормандської четвірки при ще не створеній Кримській платформі), поки говорити трохи зарано.
Окремо слід зупинитися на війні з олігархами. Закон, анонсований Зеленським, в усякому разі, виходячи з його слів, передбачає дві речі: масове переписування каналів і ЗМІ на третіх осіб з однієї сторони (між іншим, цікаво зрозуміти, чи регіональний телеканал Балоги чи Івахіва вважаються ЗМІ, які роблять їх олігархами чи ні і яка ступінь пов’язаності осіб буде допустима). Проте, важливо, що зараз ми увійдемо в систему глобального перерозподілу ЗМІ і, очевидно, передачі їх в підконтрольні владі руки (в умовне управління, коли ЗМІ будуть, де-факто, фінансуватися тими самими олігархами, але в системі менеджменту з’являться «правильні» люди з «правильними» посилами).
Другий аспект — почнеться вибіркова антимонопольна чистка з невеликими елементами чи, точніше, зачатками правил лобіювання. Або якщо говорити менш корректно — почнеться перерозподіл певних активів. Також слід сказати, що, виходячи зі слів президента, Петру Порошенку вже зараз потрібно шукати собі наступника.
Щодо долі Віталія Кличка, то його оточення, де-факто, визнано корупціонерами і можна з великою долею імовірності говорити, що протягом найближчого часу продовжиться накат на оточення Кличка, з’являться якісь «красиві факти», а коли буде проведена інформатака і ряд затримань, тоді Кличка можуть відправити у відставку (судячи з усього це має статися в період літнього затишшя). Варто звернути увагу на пасаж Зеленського про те, що Кличко «неправильно себе поводить». Перекладається це так: «Не починай мене атакувати, бо буде гірше. Тому просто змирися і чекай свого заклання».
Один з найважливіших посилів Зеленського — це його переписка з Яною Дугарь, яку підозрюють у вбивстві Павла Шеремета. Це безумовний дзвіночок Арсену Авакову.
І нарешті є ще один момент — відсутність відповіді на питання вакцинації. Зеленський дуже хотів себе виправдати, але тут у нього просто немає аргументів.
В цілому, зараз можна чітко говорити, що Зеленський точно почав війну проти всіх. Він не розуміє до кінця, що в результаті цієї війни буде, але точно розуміє, що він воює за максимальну владу. А це значить, що правила гри в найближчі місяці будуть формуватися щодня і в ручному режимі. Виграти в цій грі він зможе тільки за наявності дуже швидких рішень (по суті, це має бути бліцкриг), високого рейтингу і відсутності опозиції. Правда, повірити в те, що олігархи зможуть об’єднатися, зараз просто неможливо. Тому він має певні шанси на перемогу", — написав Вадим Денисенко.
Раніше аналіз підсумків дворічної роботи Зеленського і його команди дав в ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» генеральний директор інформагенції «Інтерфакс-Україна» Олександр Мартиненко.
Фото зі сторінки Вадима Денисенка у Facebook
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.