Платформа «Центр національної стійкості та розвитку», яку очолили колишній секретар РНБО Олександр Данилюк і екс-генпрокурор Руслан Рябошапка, схожа на типову «партію збитих льотчиків», бо головних осіб проєкту за роки перебування у владі постійно переслідували скандали, йдеться у статті, опублікованій виданням «Апостроф».
«Не виключено, що створення власного політпроєкту — просто формальність. І єдина мета учасників платформи — увійти в наступний уряд після Шмигаля під виглядом „реформаторів“ і „технократів“, а для цього потрібна, грубо кажучи, якась назва. Але навіть якщо так, то принцип репутаційної спроможності все одно ніхто не відміняв. Більш того, з порожнім портфелем успішних кейсів реформ до Ради, можливо, потрапити навіть легше, ніж у Кабмін або на інші державні посади», — йдеться у статті.
Як зазначає автор матеріалу, ще під час президентства Порошенка Данилюк неодноразово потрапляв у корупційні скандали. Зокрема, Генпрокуратура цікавилася питанням, звідки у скромного (за декларацією) керівника Координаційного центру з упровадження економічних реформ при адміністрації Януковича з'явився будинок і VIP-автомобіль.
«У 2016 році з'ясувалося, що вступивши на посаду міністра фінансів, Данилюк приховав той факт, що залишається директором лондонських компаній Rurik Real Estate Investment і CEE Investment & Advisory LLP. Більш того, як вдалося з'ясувати журналістам „1 + 1“, агентство нерухомості Rurik Real Estate Investment, що належить Данилюку та яким він керував у Лондоні, взагалі не здійснювало ніякої діяльності — не мало офісу і було схоже на фіктивну фірму-прокладку», — йдеться в статті.
Рябошапці ж, як пише «Апостроф», закидають провал реформи прокуратури та головний кейс, який вдарив по репутації екс-генпрокурора, — затримання Андрія Антоненка, Яни Дугарь і Юлії Кузьменко у справі вбивства журналіста Павла Шеремета.
«В результаті на посаді генпрокурора Рябошапка протримався рекордно мало — з серпня 2019 року до березня 2020-го. Його останніми словами на посаді стали: „Я йду для того, щоб повернутися“. Треба думати, що спільний проект з Данилюком — це і є те саме обіцяне повернення, якого ніхто поки не помітив. І, не виключено, що в подальшому теж не буде помічати. Адже багаж скандалів ще не забутий, а від реноме „збитих льотчиків“ в Україні все важче і важче позбавлятися», — резюмує автор матеріалу.