Україна потерпає від сплеску спроб суїциду серед підлітків. Лише з початку року зареєстровано понад 90 таких випадків, а за весь минулий рік їх налічувалось 23, у 2019 році — 111. Ці дані наводить генпрокурорка України Ірина Венедіктова. Водночас у 2020 році жертвами умисних убивств і замахів у нашій країні стало 63 дитини. Крім того, зросла кількість хлопчиків та дівчаток, які постраждали від кримінальних злочинів, пов'язаних з домашнім насиллям.
На думку психологів, не останню роль у такому стані речей відіграє той факт, що сьогодні часто вихованням малечі займаються не батьки а… Інтернет чи вулиця. Ба більше, мами й тата часто забувають про свою роль друга та наставника, натомість починають активно використовувати дітей для знімання власних влогів, а в гонитві за «лайками» порушують особисті межі та права дитини. Це вже не кажучи про педофілів та інших злочинців, які чатують на дітей в Інтернеті та відслідковують викладені відео. Ці люди бачать, що дитина змалечку звикла до зйомок, і можуть обманом виманити у неї непристойні фото, а потім ними ж її шантажувати.
Чи не порушують закон зйомки дитини задля власного піару батьками-блогерами, «ФАКТИ» поцікавилися в уповноваженого президента України з прав дитини Миколи Кулеби.
— Миколо Миколайовичу, днями нас усіх вразила новина, що 15-річний Денис, прийомні батьки якого померли від коронавірусу, через це вкоротив собі віку. Напередодні скоєння суїциду він виклав відео, де розповів, що втомився та не може так більше жити. Хто має опікуватись такими дітьми та чому після загибелі батьків ніхто цього не робив?
— Ця історія обросла чутками, розповсюджувалось багато неправдивої інформації. Насправді, після смерті прийомних батьків було немало охочих допомогти цій сім’ї. Також з дітьми працювали соціальні служби, а коли вони перебували в центрі реабілітації, — психологи. Старша донька та її чоловік виявили бажання взяти всіх дітей до себе, відповідне рішення прийняли на рівні області. Щоби всю сім’ю об’єднати в тому будинку, де вони жили раніше.
Тобто весь час відбувалась комунікація, працювали соціальні працівники. За їх словами, дитині взагалі нічого не загрожувало, жодних ознак того, що хлопець хоче щось скоїти з собою, не було. Але це за їх словами, тому зараз проводиться розслідування. Перед тим, як робити висновки, варто все ретельно з'ясувати та дослідити. Наразі психологи працюють з усіма дітьми, й важливо, щоб ця ситуація не вплинула на інших братів та сестер, які й без цього травмовані втратою батьків. Я постійно був на зв’язку з відповідальними за захист дітей, соціальну роботу в регіоні. Важливо дочекатися результатів розслідування, яке має з’ясувати, що саме стало підставою для самогубства.
— Історія 8-річної Мілани та її 13-річного приятеля з Києва, які в соцмережах щосили імітували кохання, спровокувала в суспільстві хвилю засудження. Нацполіція розпочала кримінальне провадження за цим фактом, дітям заборонили зустрічатися. Проте днями в Інтернеті бачила світлину та коментарі, судячи з яких, складалось враження, що діти знову разом.
— Ситуація, яка виникла, ще раз підтверджує, наскільки сьогодні важливо говорити про онлайн-безпеку не тільки з дітьми, але й з дорослими. На жаль, інколи батьки самі наражають синів та дочок на небезпеку.
Вважаю, що той контент, який виготовляли та публікували дорослі, використовуючи власних дітей, є неприпустимим та таким, що порушує їхні права. Цей контент може шкодити не лише дітям, які безпосередньо його створюють, але й тим, які спостерігають за цим, беруть за приклад.
Тому я і звернувся до МВС, Генпрокуратури, кіберполіції, соціальних служб для встановлення фактів та відповідного реагування. Наразі кримінальне впровадження відкрито і розслідування триває.
Щодо світлин, наразі немає такого контенту, який був раніше. Але завдання соціальних служб і правоохоронних органів це контролювати. На жаль, межа «дозволеності» в Інтернеті зокрема та в законодавчому полі дуже розмита.
Читайте також: Діти-блогери, через яких виник скандал, возз'єдналися і знову грають у любов в соцмережі
— Останні роки подібних батьків-блогерів стало доволі багато. Вони «ловлять хайп» та банально заробляють гроші на своїх дітях. Така поведінка не порушує закон?
— На жаль, батьки інколи не бачать межі і просто розвага перетворюється на експлуатацію сина чи дочки. У кожному конкретному випадку потрібно розбиратися, щоб сказати, є тут порушення закону чи ні. Вважаю, що суспільство має реагувати на той контент, участь у якому може негативно вплинути на дитину. Зокрема, повідомляти у кіберполіцію, якщо натрапили на такі матеріали.
Також поліція слідкує за деструктивними суїцидальними групами. Проте в Інтернеті така група може з'явитися щомиті, тому захистити малечу на 100% просто неможливо. У даній ситуації з дітьми повинні спілкуватись мами й татка та пояснювати, як потрібно поводитись у всесвітній мережі.
— Як визначити межу між зворушливими світлинами й відео та такими, що можуть зашкодити дитині?
— Ця межа дійсно дуже тонка. І в законодавстві вона чітко не прописана. Батьки повинні думати перед тим, як викладати фото чи відео дитини. Інколи хвилинний жарт чи бажання «стати відомими» може спричинити негативні наслідки для вразливої психіки. Адже цей контент залишиться в Інтернеті назавжди.
Тому я раджу батькам поміркувати 10 разів щодо необхідності у викладенні в мережу тієї чи іншої інформації. Можливо, краще залишити ці фото в межах родини.
— Що не варто писати в соціальних мережах про власну дитину за жодних обставин?
— Не публікуйте інформацію, з якої можна дізнатися місце перебування (адреса), не позначайте геолокацію, не показуйте фото дитини в оголеному вигляді, незалежно від її віку. Опубліковані світлини з дитиною мають нести позитивний характер. Не потрібно оприлюднювати контент з плачучим сином чи дочкою.
Взагалі, у дітей з 6 років варто питати дозволу на публікацію фото. Можливо, рідним здається, що воно кумедне, а сина чи дочку зображене ображає й вони не хочуть, щоб інші це бачили.
Пам’ятайте головне правило: щоразу, завантажуючи фото або відео дитини у мережу Інтернет, ви створюєте її цифровий слід, який, вірогідніше за все, йтиме за нею у доросле життя. Подумайте, чи стане це їй у нагоді.
Читайте також: Мачуха мовчки дивилася, як батько б'є дітей розпеченою кочергою: подробиці моторошного випадку на Хмельниччині
— Випадки сексуального насильства над дітьми трапляються дуже часто. За дослідженням Ради Європи, кожна п`ята дитина зазнавала сексуального насильства або була його свідком. Наскільки українські діти захищені?
— На жаль, сьогодні дитина фактично не захищена у нашій системі. Не ведеться масштабна превентивна робота, система правосуддя також не є дружньою до постраждалих.
Під час слідства дитина має дати свідчення максимум тричі. Були випадки, коли неповнолітніх опитували понад 100 разів. Щоразу, коли дитина вимушена повторювати історію насильства над нею, відбувається повторна травматизація. У більшості таких випадків кримінальні справи щодо злочинців не відкриваються або не завершуються обвинувальним вироком. При цьому постраждалі отримують додаткові психологічні травми, адже їх неодноразово допитують у межах досудового слідства та під час судових розглядів справ, і ці процеси можуть тривати роками. Як наслідок, неможливо розпочати реабілітацію.
— Ще одне дослідження — «Сексуальне насильство та сексуальна експлуатація дітей в Інтернеті» — довело, що збоченцю достатньо буквально кількох хвилин, аби змусити дитину вислати своє інтимне фото.
— Інтернет став частиною життя дітей. За даними нашого дослідження (про яке ви сказали), приблизно 90% дітей віком 6−17 років в Україні користуються Інтернетом щодня, більшість з них проводять онлайн від 3 до 5 годин на день. Щоб в Інтернеті змусити дитину відправити своє інтимне фото, злочинцю достатньо 18 хвилин. Підлітки часто не відрізняють Інтернет від реального життя, але почувають себе через екран захищенішими. Така собі «ілюзія спальні». Дитина перебуває у себе вдома та почувається убезпеченою, і вона може написати онлайн те, що не наважилася би розповісти в реальному житті. Навіть може відправити інтимне фото «другові» і думати, що воно буде лише у нього. Це не так. Про подібні ризики потрібно говорити та пояснювати: людина у всесвітній мережі не завжди є та, ким хоче здаватися, тому неприпустимо відправляти свої інтимні фото будь-кому через Інтернет, адже нереально проконтролювати, куди вони потім можуть бути надіслані. Також треба розказувати, що дитину можуть навіть шантажувати у мережі, а людина, яка це робить, — злочинець і має понести покарання!
Поясніть, що син чи дочка повинні одразу розповісти про таку ситуацію і ви їм допоможете. Переконайте дитину, що не засуджуватимете та завжди будете на її боці. Розкажіть про «правило білборду»: дозволено відправляти лише такі повідомлення й фото, які вона не проти побачити на білборді біля своєї школи.
Батьки інколи думають, що краще уникати в розмовах таких тем. Це неправильно!
— Що в поведінці дитини має насторожити?
— Надмірна замкнутість, уникнення розмов, якщо вона багато часу проводить на самоті, не хоче ходити до школи, допізна «сидить» у телефоні, в неї постійно поганий настрій, тривожність, побоювання. Дорослі мають виявляти інтерес до життя своїх дітей не лише тоді, коли помітили «тривожну» поведінку, а постійно. Запитувати, як пройшов день, цікавитись їхнім життям. На них не потрібно тиснути чи влаштовувати «допит», необхідно стати другом. Дитина має довіряти рідним.
— Про які життєві аспекти потрібно поговорити з сином чи дочкою, щоб уникнути не лише сексуального насилля? Та як це зробити правильно, аби не налякати?
— Якщо ви уникаєте розмов зі своєю дитиною на такі теми, вона не розповість, коли щось трапиться. Син чи дочка мають розуміти, що можуть звернутися до рідних з будь-якою проблемою. Малеча може страждати від шантажу і боятися розповісти, бо соромно. Завдання дорослих — пояснити: діти ніколи не винні у тому, що хтось здійснив над ними насильство. Винен лише злочинець! І що разом ви зможете вирішити цю проблему.
У проєкті Stop_sexтинг є освітні відео для батьків на ці теми, їх можна переглянути.
Також в нас є проєкт з протидії сексуальному насильству над дітьми, на сайті якого можна знайти мультфільми для дітей різного віку. Мультфільми простою мовою пояснюють дітям, які правила поведінки потрібно знати та як діяти в небезпечних ситуаціях.
— Все ще не є рідкістю випадки дитячої агресії, спрямованої на дорослих, часто незнайомих людей. Чого лише варті мало не регулярні побої підлітками перехожих у центрі Києва, поблизу торгового центру «Гулівер». Що найбільш вражає в цій ситуації: діти як знущались над людьми кілька років тому, так і продовжують це робити.
— Таким чином вони показують свою «значущість» і «крутість», приналежність до певної групи. Часто до таких вчинків схильні ті, хто росте без заборон, не сприймає авторитет дорослих. Їм дуже часто не вистачає уваги з боку батьків і поваги, через що вони намагаються самоствердитися за рахунок інших. Поки ми не будемо приділяти більше уваги підліткам, у школі та вдома, матимемо такі наслідки. Батьки повинні піклуватися про дітей, цікавитися їхніми захопленнями, будувати довірливі стосунки, показувати приклад гарних стосунків, де присутня взаємоповага.
Читайте також: «Буде кровище»: в Росії третьокласник погрожував вчительці зґвалтуванням прямо на уроці
— А як щодо покарання таких малолітніх злочинців?
— Якщо говорити про кримінальну відповідальність, то за загальними правилами вона настає з 16 років. Але у спеціально визначених випадках — з 14 років, за вчинення певних кримінальних правопорушень (умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, умисне тяжке тілесне ушкодження тощо).
Види та розмір призначеного судом покарання залежать від багатьох факторів. Це може бути штраф, громадські та виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк.
Але головне, на що хотів би звернути увагу: важливо не як покарати. Потрібно навчити іншої, правильної моделі поведінки. Саме покарання «як кара» малоефективне. Оскільки таким чином ми говоримо про те, як не треба робити, але не говоримо, як потрібно. Яким чином підлітку будувати життя, щоб стати успішним, щасливим. Інакше ми отримуємо повторний злочин.
Одним з методів роботи з неповнолітніми, які скоїли злочин, є медіація — процедура, яка базується на принципах примирення конфліктуючих сторін, припинення самого конфлікту після вибачень та покаяння у вчиненому, усунення завданої потерпілому емоційної, матеріальної та фізичної шкоди, та прийняття правопорушником відповідальності за скоєне. Сьогодні медіація зарекомендувала себе як ефективний спосіб вирішення суперечок у більшості країн світу. В Україні вона ще не набула такого поширення.
Варто наголосити, що відношення до злочинності неповнолітніх має бути особливим, оскільки, за різними даними, зокрема науковими дослідженнями, приблизно 70% осіб, які відбувають покарання у виправних колоніях, починали свій злочинний шлях у дитинстві.
Необхідно забезпечити й соціальну адаптацію після звільнення з місць позбавлення волі. Вона вже існує в Україні, в деяких колоніях для неповнолітніх.
Але я також хочу наголосити: ми маємо працювати на попередження такої поведінки. Для цього батьки повинні приділяти увагу дітям. Адже саме від рідних дитина отримує ту модель поведінки, якою користуватиметься протягом життя.
Якщо вдома відбувається насильство, то хлопчик або дівчинка буде цю поведінку повторювати. На жаль, для багатьох батьків фізичне покарання — єдиний спосіб дисциплінувати дитину. Але це не метод виховання, це насильство! І дорослі мають це усвідомлювати. Батьки мають стати для дитини другом!