У четвер, 3 червня, в Одесі помер відомий майстер сцени, народний артист України, соліст академічного театру музичної комедії Микола Завгородній. Він пішов після перенесеної важкої форми коронавірусу та наслідків його ускладнення.
Більше 40 років Микола Володимирович віддав улюбленому театру, в який його, тодішнього випускника ГІТІСу, разом з молодою дружиною Наталією запросив у 1980-м сам Михайло Водяний.
З перших днів роботи він зарекомендував себе як характерний актор. Кравець Моттл в його виконанні в гучній постановці тих років «Скрипаль на даху» відразу запам'ятався глядачам. Через роки театр знову звернувся до цієї п'єси Шолом Алейхема, і Микола Завгородній вже в образі м'ясника Лейзера Вольфа знову прикував до себе увагу глядачів талановитою грою.
Яскраві ролі народного артиста Миколи Завгороднього добре відомі та любимі публікою: лихвар Бек у мюзиклі «Гра! Йде гра!» («Весілля Кречинського»), «Цілуй мене, Кет!» — Гаррі Тревор, Баптиста; «Перше кохання Дон Жуана» — Дон Оттавіо; «Граф Воронцов» — Граф Сабанський; «Летюча миша» — черговий тюрми. Захоплення й розчулення не тільки у маленьких глядачів, але й у їх батьків викликав Король у його виконанні в спектаклі «Бременські музиканти» та Дуремар в «Пригоди Буратіно».
Ніхто не міг залишитися байдужим до образу мільйонера Озгуда в мюзиклі «У джазі тільки дівчата», Стефана Спетлайга в музичній комедії «Тітка Чарлея» і князя Воляпюка в опереті «Сільва»…
«Але, звичайно, найулюбленішою для мене є роль Попандопуло у виставі «Бал на честь короля», — говорив Микола Завгородній. Публіка із захопленням стежила за грою артиста: безпосередній, зворушливий Попандопуло, якого з неймовірним успіхом грав колись сам Михайло Водяний («Весілля в Малинівці»), у виконанні Завгороднього просто полонив зал.
Також «на біс» брали майже завжди виступи неповторного дуету — Миколи та Наталії Завгородних. (Його дружина — солістка цього ж театру, народна артистка України).
«Сказати, що він був великим майстром оперети — не сказати нічого. Сказати, що у нього був голос на заздрість іншим оперним колегам — не сказати нічого, — розповів „ФАКТАМ“ близький друг артиста, відомий кінокритик, член Правління НСК України Євген Женін. — Колись, побачивши його на випускному спектаклі в московському театральному інституті, Михайло Водяний пішов до ректора та категорично зажадав змінити Колі вже затверджений розподіл і направити його до Одеси. І головним аргументом, який подолав ректорські сумніви, стали ключі від квартири, яку Водяний гарантував молодому артисту негайно і беззастережно. Не обдурив, все так і сталося».
Женін практично переконаний, що в некрологах буде присутня фраза — «після важкої і тривалої хвороби, спровокованої коронавірусом».
«Тільки ось все одно, навіть з лікарні він дзвонив — і… жартував, — каже друг померлого актора. — Оскільки звик все життя, незважаючи на все, незважаючи на давню хворобу, якої і ворогу не побажаєш — і з якої він тоді, роки назад, вибрався, повернувся до життя, повернувся на сцену і зовсім, зовсім ще недавно репетирував нову роль…»
Євген Женін зазначив, що «не так давно Колю нагородили орденом — не знаю, чи встиг він його отримати… Одна за одною згадуються часті, і неодмінно з доброї родзинкою, зустрічі з другом. Скільки їх було за десятки років, і не злічити… Як і жарти його не злічити… і хвацькі іскри в очах, буквально салют при зустрічах…»
Нагадаємо, в Києві від ускладнень після коронавірусної інфекції померли два актори Молодого театру — 3 червня народний артист України Валерій Шептекита, а 25 травня — народний артист Ярослав Гаврилюк.