На 49-й день після Великодня і напередодні святкування Трійці у християн східного обряду — поминальна субота. У православному календарі вона має назву Троїцька вселенська батьківська субота і цього року випадає на 19 червня.
Взагалі саме батьківських поминальних субот протягом року налічується п'ять, але тільки дві з них — вселенські. Це означає, що у ці дві суботи (до них відносяться М'ясопусна, вона припадає на суботу за тиждень до Великого посту, і Троїцька — напередодні Трійці, або П'ятдесятниці) в церквах служиться особлива всесвітня панахида, коли віряни моляться не тільки за своїх померлих родичів (у першу чергу — батьків), але і взагалі за всіх від віку спочилих хрещених християн, просячи Господа простити їм гріхи, щоб їхні душі знайшли спокій і божу благодать.
Слід зазначити, що до спочилих православних, що поминаються церквою, не належать ті, хто вчинив самогубство. Навіть у Троїцьку вселенську батьківську суботу. Що б з цього приводу не говорили народні традиції, церква вважає, що непоправної шкоди може бути завдано як тому, хто подав за таку людину записку в храмі, так і тому, за кого моляться. А ось молитися келійно (тобто в приватному порядку, вдома) за полегшення долі близької людини, яка заполіяла собі смерть, не тільки можна, а й треба. Як можна і подати в пам'ять про неї милостиню і нагодувати, наприклад, птахів чи бездомних тварин.
Щодо панахиди — ця назва заупокійного богослужіння перекладається з грецької як «всеношна». Можливо це пов'язано з тим, що перші християни через переслідування змушені були таємно збиратися, щоб разом під покровом ночі проводити богослужіння на могилах праведників, і, зокрема, здійснювати поховання своїх померлих одновірців.
А напередодні батьківської суботи, в п'ятницю, проводиться вечірнє заупокійне богослужіння, що має назву парастас (в перекладі з грецького — «клопотання» або «стояння поруч»). Основна ж частина поминального богослужіння доводиться на суботній ранок, коли служиться заупокійна Божественна літургія та наступна за нею загальна панахида.
У Троїцьку батьківську суботу треба постаратися в першу чергу відвідати заупокійну службу в церкві. Якщо такої можливості немає, потрібно хоча б самостійно пом'янути своїх померлих близьких молитвами. Наприклад, молитвою за всякого померлого:
Молитва за всякого померлого
«Пом'яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого (ім'я), як Милосердий і Чоловіколюбець, відпускаючи гріхи та загладжуючи неправди. Полегши, прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню гієнського і дай йому користуватися і споживати вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця і Сина, і Святого Духа, Тебе в Тройці славимого, вірував і одиницю в Тройці і Тройцю в одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав, будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і зі святими Твоїми, як щедрий, упокой. Нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив, Ти один тільки без усякого гріха і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милостей і щедрот, і чоловіколюбності. І Тобі славу возсилаємо, Отцю, Сину і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь».
А для церковного поминання покійних близьких і на парастас, і на Божественну літургію подають записки з їхніми іменами. І за стародавньою церковною традицією (загальні поминальні трапези) на помин душ приносять в храм їжу — пісні продукти, вино «Кагор», що використовується для здійснення літургії. І продукти, і грошові пожертви йдуть на потреби приходу, допомога малозабезпеченим людям, підтримку тих, хто служить і допомагає в храмі.
Після служби в церкві заведено відвідувати могили покійних, щоб навести порядок, прикрасити їх вінками, гілочками дерев, квітами та травами. (Якщо обставини змушують робити вибір між відвідуванням церкви та відвідуванням цвинтаря, перевагу все-таки потрібно віддати присутності на поминальній службі в храмі, а кладовище відвідати в інший день.)
Приносять на кладовище і ритуальну їжу (у наших предків це були, як правило, кутя, яйця і млинці), але не для того, щоб влаштувати застілля на могилі, а щоб роздати її ти, хто потребує. Традиційно в Троїцьку суботу в міру можливості бідним людям допомагають і матеріально.
А ввечері вдома дійсно заведено збиратися за загальним столом, щоб усім разом пом'янути близьких людей, що залишили цей світ.
Але не можна перетворювати сімейний поминальний обід в гучне п'яне застілля.
Не можна в батьківську суботу сваритися ні з ким, особливо з родичами, лаятися і лихословити.
Ні в якому разі не можна говорити погано про померлих, лаяти їх.
В Україні у народі суботу перед Трійцею називали ще Клечальною — від слова «клечання» (зелень, зелені гілки) і від ритуалу під назвою «клечання» (під час нього люди просили у природи прощення, за те, що забирали у неї землю для сільгоспробіт). Напередодні цього дня ще до світанку заведено було збирати лікарські трави та росу. Травами не тільки лікували людей, а й давали їх, наприклад, коровам, щоб давали більше молока. А роса вважалася кращими ліками для лікування хвороб очей.
Зібраними травами та квітами прикрашали ікони й практично все, що було в хаті. А ввечері у Клечальну суботу було заведено йти в ліс для збору гілок і листя клена, липи, ясеня та осики. І обов'язкова умова — йти потрібно було босоніж, щоб дерева не посохли.
Зібраною зеленню теж прикрашали хати та господарські споруди, але вже зовні. Ці прикраси були своєрідним оберегом — щоб в господарство не могла забратися ніяка нечисть. Захищали все — навіть стежку від основної дороги до порога хати. Її називали клечана алея, бо уздовж неї густо були встромлені великі гілки дерев. Особливу роль відводили осиці — вона вважалася найбільш ефективним засобом, який перекриває шлях будь-якій відьмі. Але прилаштовували осикові гілки тільки в найглухіших куточках подвір'я — це дерево вважалося грішним, бо його деревина пропустила цвяхи, які використовувалися при розп'ятті Христа.
На осиці, до речі, ще й ворожили. Зрубане осинове деревце вносили в Клечальну суботу в хату і залишали на ніч, а вранці дивилися, як виглядає її листя. Якщо зелене, хоч і прив'яле, всі в родині доживуть до наступної Троїцької суботи. Якщо листя почорніло, хтось із членів сім'ї сильно захворіє або навіть помре.
З Троїцькою суботою пов'язано безліч народних прикмет. Зокрема і погодних.
Якщо мурахи бігають по землі, а мурашника поруч немає, за добу піде дощ.
Скорий дощ віщує і яскраво-червоне сонце, що сходить.
Якщо павуки в прискореному темпі тчуть павутину, найближчим часом зміниться погода.
Якщо вдень в річці плескається риба, вночі можлива гроза. До речі, про рибу. Було відмічено, що, якщо листя на дубі розгортається, добре ловляться щуки.
Читайте також: Букети-обереги для оселі, русалчині мандри і обряд «куща»: народні традиції святкування Трійці
Фото у заголовку: https://ua.depositphotos.com/