Сундару Пічаї 12 липня виповнилося 49 років. Він народився у місті Мадурай в Індії в сім'ї, яку важко назвати заможною. З 2004 року працює в компанії Google. Починав з посади менеджера у підрозділі, який займається різними інноваціями. А на початку 2016 року став генеральним директором компанії. У грудні 2019 року Пічаї очолив корпорацію Alphabet, яка об'єднує всі підрозділи Google.
Погодьтеся, це неймовірне кар'єрне зростання! Між іншим, ринкова капіталізація Alphabet становить сьогодні 1,7 трильйона доларів. Саме за ті роки, коли Пічаї став на чолі компанії, її акції подорожчали майже втричі!
У липні Сундар дав інтерв'ю кореспонденту BBC Амолу Раджану. Питання були найрізноманітніші. Говорили про майбутнє Інтернету, розвиток новітніх технологій та штучного інтелекту, квантові комп'ютери. А ще про штрафи й податки, якими обкладається діяльність Google. Крім того, Пічаї відкрив завісу таємниці, що приховує його особисте життя. Він одружений, виховує з дружиною двох неповнолітніх дітей. Захоплюється крикетом і футболом.
«ФАКТИ» пропонують сьогодні найцікавіші фрагменти з цього інтерв'ю.
— Скажіть, коли ви поставили перед собою мету працювати в Кремнієвій долині?
— О, ще підлітком. Я був дуже захоплений технологіями, постійно читав про них. Можливо, це здасться дивним. Адже в дитинстві у мене нічого подібного не було. Моєю єдиною розвагою був крикет, в який ми грали з хлопцями прямо на вулиці. Крикет дуже популярний в Індії. Можливо, навіть більше, ніж бейсбол в США.
— У вашій сім'ї був скромний достаток?
— Скажу так, ми були небагаті. У батьків, правда, був особистий транспорт — моторолер Lambretta. Раз на місяць батько возив нас всіх на ньому в ресторан. Досі не розумію, як ми на ньому всі поміщалися. Водопроводу в нас вдома не було. Воду носили з криниці. Коли батьки захотіли провести телефон, чекати довелося п'ять років — стояли в черзі. Це був звичайний телефон з набірним диском. Але нам він здавався дивом техніки. Можливо, з нього й почалося моє захоплення різними технологіями. Кожен раз, коли мені до рук потрапляв новий пристрій, він залишав у мені відбиток. Коли я дізнався про існування Кремнієвої долини в США, чудового місця, де люди винаходять комп'ютери, телефони та іншу техніку, а також створюють програмне забезпечення до неї, я ясно зрозумів, що хочу працювати тільки там.
— Але в Індії ви пішли вчитися на інженера-металурга…
— Так, але, зауважте, в технологічному інституті. Отриманий там диплом дозволив мені вирушити до США та продовжити освіту. В Америці я закінчив Стенфордський університет і Університет штату Пенсільванія. У мене була ясна мета, і я йшов до неї.
— Я розмовляв з вашими підлеглими. Вони розповідають про вас як про м'якого керівника.
— Для мене питання етики у бізнесі та в офісі мають першорядне значення.
— Засновників Google Сергія Бріна і Ларрі Пейджа називають революціонерами. Про вас такого не кажуть.
— Ларрі та Сергій дійсно багато ризикували. Інакше не можна було. Але часи змінилися. Інтернет теж став іншим. І Google разом з іншими IT-компаніями має жити за новими законами. Якщо політики сьогодні в основному стурбовані поширенням фейкових новин, то прості люди турбуються про те, наскільки безпечний Інтернет. Їх хвилює збереження особистих даних. А це і є основа всього, що робить Google. Право на збереження особистої інформації — одне з найважливіших прав людини. Я радий, що наше суспільство займається регулюванням прав на особисті дані в контексті цифрової епохи та в умовах цифрової економіки, в якій ми живемо. Не думаю, що ми змогли б робити те, що ми робимо, якби користувачі не довіряли нам у важливі моменти. Ми це розуміємо. Ми розуміємо, що цю довіру потрібно підтримувати постійно. Ми вважаємо себе намісниками в управлінні особистими даними. Ми даємо користувачам контроль, даємо їм вибір, але це можливо тільки за умови довіри.
— Проте багато хто з користувачів впевнені, що Google продає їхні особисті дані рекламодавцям і багатіє на цьому. Що скажете?
— Скажу, що велика частина даних про користувачів, які збирає Google, зберігається на серверах нашої компанії, і вони нікому надалі не продаються. Якщо говорити про рекламу, то нам потрібна дуже обмежена інформація. Якщо ви будете шукати в Google цифрові фотоапарати, то ми розуміємо, що вам потрібен фотоапарат, отже, ми маємо надати вам комерційну інформацію. Також нам може знадобитися інформація про місцеперебування, щоб за рік ми знову змогли давати вам релевантну інформацію. Це і є те, чого очікують користувачі. Але люди неправильно це розуміють. Крім того, користувачі самі вирішують, скільки часу будуть зберігатися їхні дані. Вони самі можуть це легко регулювати в настройках своїх акаунтів. Паралельно Google починає більше працювати над сервісами, які дозволяють нашим алгоритмам вчитися у користувачів, наприклад, новим словам і фразам, але не зберігати при цьому їхні дані. Зрозумійте, в наш час інформація генерується постійно. Щойно користувач заходить до мережі й починає там здійснювати будь-які дії. Тому навколо інформації має бути вибудувана чітка система принципів. Мені дуже приємно бачити, що зробили в Європі, коли прийняли Загальний закон про захист даних. Він дає користувачам систему координат, дає компаніям систему, в якій вони можуть діяти, даючи користувачам гарантії безпеки. Мені здається, в майбутньому потрібно буде більше таких речей, як цей закон.
З іншого боку, модель вільного й прозорого Інтернету, що склалася, може бути знищена. Тому ми повинні її захистити. Вільний та відкритий Інтернет став дуже потужною силою, яка використовується в ім'я добра, й мені здається, ми це не цінуємо. Подивіться, які країни стали обмежувати доступ до інформації? Я не буду називати їх, але це атака на демократію. Google завжди стояла на сторожі свободи самовираження й вільного обміну інформацією, проте саме ця модель піддається атаці. Я думаю, ми занадто до неї звикли.
— Багатьох вже сьогодні турбує проблема штучного інтелекту. Когось його можливості надихають, інших — лякають.
— Штучний інтелект і квантові комп'ютери в найближчі 25 років можуть змінити весь IT-сектор і наше повсякденне життя, я в цьому впевнений. Однак зараз людство тільки починає вчитися ними користуватися. Ми знаходимося на самому початку розробки штучного інтелекту, але я вважаю, що він може стати найважливішим винаходом людства. Необхідно все зробити так, щоб він приніс користь суспільству. Я вважаю, що, коли прийде час, штучний інтелект буде грати величезну роль в нашому житті — в освіті, в охороні здоров'я, у виробництві, в споживанні інформації. Особисто я виділяю три головних винаходи в історії людства. Людина почала користуватися вогнем, потім електрикою, потім винайшла Інтернет. Використання штучного інтелекту буде ще важливішим. Це стане як нова електрика.
Читайте також: Ілон Маск і Джефф Безос стали ще багатшими: пандемія допомогла товстосумам з США збільшити капітал на 1,2 трлн доларів
— Зараз штучний інтелект вже робить великі успіхи в шахах і го. Він може впоратися з деякими видами завдань краще за людину. Це породжує побоювання, що він може стати небезпечною зброєю. Ви так не думаєте?
— Упевнений, людство впорається з викликом штучного інтелекту. Будь-який революційний винахід завжди супроводжувався страхами. Але це не зупинило прогрес. У поляризованих демократіях багато хто хотів би, щоб великі технології сповільнилися. Але це неможливо, оскільки сучасне життя постійно прискорюється, і це норма. Зараз прискорюється сама історія.
— Ви згадали квантові комп'ютери. Що це таке?
— Це ще один потенційно революційний напрямок. Якщо класичний комп'ютер, до якого всі ми вже звикли, працює на базі бітів, а це означає, що він приймає значення 1 або 0, то квантовий комп'ютер використовує кубіти, які мають значення обидва цих значення, а також будь-яке проміжне значення між ними. Квантові обчислення можуть надати величезні можливості. Вони, мені здається, будуть працювати не скрізь. Вже сьогодні є речі, для яких завжди будуть кращими традиційні методи. Однак є й такі сфери, в яких квантові обчислення відкриють цілі нові категорії рішень.
— Google бере участь у цих дослідженнях?
— Звісно. Ми намагаємося створити стабільний квантовий комп'ютер. Кубіти в природних умовах дуже нестабільні. І це сьогодні головна проблема.
— Google за останні роки зіткнулася з підвищеною увагою податкової та антимонопольної влади в різних країнах. У 2018 році Єврокомісія оштрафувала компанію на рекордні 5 мільярдів доларів за зловживання панівним становищем на ринку Android-пристроїв. Цього року французький антимонопольний регулятор зобов'язав Google виплатити штраф у 220 мільйонів євро за зловживання монопольним становищем у сфері інтернет-реклами. Американські конгресмени минулого року звинуватили Google, Amazon, Apple і Facebook в тому, що вони перетворилися на «монополії, яких ми не знали з часів нафтових баронів і залізничних магнатів».
— Я вже кілька разів виступав у Конгресі США. Свідчив і робив роз'яснення. І сьогодні хочу підкреслити, що Google надає свої послуги всім простим користувачам безкоштовно. При цьому ми не єдині на ринку. У користувача є вибір. Він може користуватися нашими послугами, а може вибрати іншу компанію. Навряд чи це схоже на класичну монополію.
— Але ви ж не станете заперечувати, що Google та інші IT-компанії сьогодні отримують величезні прибутки. Ви дійсно стали найбільшими у світі компаніями. Тому вас і порівнюють з монополіями.
— Не завжди велика компанія — це погано. Саме великі компанії виявилися здатні, наприклад, швидко розробити й почати виробляти вакцину проти коронавірусу. Цінність у таких компаній точно є. І ми раді, що на нас сьогодні звертають увагу уряди різних країн. Ми працюємо в екосистемі, в якій ще багато гравців з різними поглядами. Як компанія ми хочемо приймати кращі рішення для своїх клієнтів, але ми також хочемо, щоб інші люди дивилися на те, що ми робимо, і схвалювали це. Ми хочемо конструктивного діалогу, тому що так ми отримуємо уявлення, як саме регулятор хоче, щоб ми діяли.
Читайте також: Рада ухвалила закон про «податок на Google»: кого стосується та на які зміни очікувати
— Ви хочете сказати, що не заперечуєте проти рішення країн «Великої сімки», яке потім підтримали багато інших держав, запровадити єдиний податок на IT-компанії?
— Я думаю, це правильне визначення питання, і ми підтримуємо глобальне обговорення в рамках Організації економічного співробітництва та розвитку того, як найкраще розподіляти податки. Це питання — за межами компетенції однієї компанії. Google — один з найбільших у світі платників податків. Якщо подивитися на останнє десятиліття, ми в середньому платили понад 20% податків. Більшу частину податків ми сплачуємо в США, де розробляються наші продукти.
— Однак саме Google у 2017 році вивела понад 20 мільярдів доларів через голландську підставну компанію у банк на Бермудах!
— Ми відмовилися від подібних схем.
— Зазвичай ви не розповідаєте про своє особисте життя. Чи можу я все ж задати кілька простих запитань на цю тему?
— Я не заперечую.
— Чи дозволяєте ви своїм дітям-тінейджерам користуватися ютубом?
— Так, дозволяю.
— А скільки годин на день їм можна проводити перед монітором?
— Цьому поколінню необхідно звикати до технологій. Вони будуть відігравати все більшу роль в їхньому житті. Я підштовхую їх до того, щоб вони самі себе обмежували. І це вже вправа на особисту відповідальність.
— Багато хто з людей скаржаться, що технологія знищує здатність дітей творити та будувати стосунки в реальному світі…
— Я вважаю, якоюсь мірою це занепокоєння доречне, і я радий, що експерти займаються питаннями психічного здоров'я й такого іншого. Але я також скажу, що протягом всієї історії нові технології викликали у людей занепокоєння.
— Ваша домашня «розумна колонка» від Google постійно ввімкнена?
— Так, я її не вимикаю. Але я точно знаю, що вона слухає мене тільки тоді, коли я до неї звертаюся. Так що все гаразд.
— Часто міняєте паролі?
— Я сам користуюся двофакторною автентифікацією та всім раджу чинити так само. Тоді паролі доводиться міняти не дуже часто, тому що у мене кілька шарів захисту.
Читайте також: Доведеться доплатити: з 1 червня змінені правила користування сервісом Google Фото
— Скільки у вас телефонів? Напевно, не менше двадцяти?
— У мене не дуже багато телефонів одночасно. Точніше, я постійно їх міняю. Випробовую нові телефони, дивлюся, що з'явилося цікавого.
— Ви індієць чи американець?
— Я громадянин США. Але Індія живе глибоко в мені. Це велика частина моєї особистості.
— Дікенс чи Шекспір? Хто для вас важливіший?
— Дікенс.
— Ларрі чи Сергій?
— Ларрі та Сергій.
— Ви їсте м'ясо?
— Ні.
— Тоді ваша улюблена страва?
— Доса.
— Поясніть, що це? Не всі знають.
— Це індійські млинці. Дуже тонкі та хрусткі. Їх печуть зазвичай з сочевичного й рисового борошна. Використовують при цьому круглу чавунну сковорідку.
— Яка у вас машина?
— Tesla.
— Демократи чи республіканці?
— Я тримаю свої політичні погляди при собі.
— Джефф Безос летить у космос, а ви б полетіли?
— Я йому трохи заздрю. Хотілося б побачити Землю з космосу.
- Кого ви поважаєте з учених?
— Алана Тюрінга (англійський математик XX століття. — Ред.)
— Про що шкодуєте?
— Шкодую, що не встиг зустрітися зі Стівеном Гокінгом.
— Коли ви останнього разу плакали?
- Коли дивився на те, що відбувається в Індії з коронавірусом.
— Що б ви порадили людям, які хочуть з нуля побудувати успішний бізнес?
— Я завжди вважав, що потрібно не прислухатися до того, що говорить ваш розум, а зрозуміти, що радує ваше серце. Це, по суті, подорож. І коли ви знайдете свою справу, ви зрозумієте. Коли люди знаходять таку справу, зазвичай все виходить.
Підготував Ігор КОЗЛОВ, «ФАКТИ»
(оригінал Amol Rajan / BBC Two)