— Одного разу побачила у своєї знайомої, яка нині живе в Ізраїлі, незвичайні прикраси, — розповідає Карина Марініченко, що створює прикраси під власною торговою маркою. — У них під шаром прозорої епоксидної смоли поміщені засушені квіти, які не втратили свій початковий колір і фактуру. Подумала тоді, що квіти в букеті радують красою кілька днів і в'януть, а в цих прикрасах вони роками виглядають майже як живі. Мені захотілося самій спробувати зробити щось подібне. Але щоб почати вчитися цьому мистецтву, потрібно було купити спеціальні інструменти, необхідні матеріали, в тому числі срібло.
Мої доходи тоді були такими, що дозволити собі заплатити за все це не могла — ставка музичного керівника в дитсадку в Черкасах становила всього лише 1200 гривень. Я зважилася на серйозні зміни в житті. Переїхала до Києва, стала приватним чином працювати нянею в сім'ях, адже легко знаходжу спільну мову з малюками. Домовлялася, щоб зарплату мені виплачували щодня. Уроки по ювелірній справі брала у класного майстра Наталії Глушко, проте до багатьох премудростей доходила сама методом проб і помилок. Коли у мене стали виходити красиві, якісні речі, почала продавати їх на ярмарках, на Андріївському узвозі в Києві. Працювала без вихідних. П'ять днів працювала нянею, а щосуботи та щонеділі з ранку до вечора проводила на ярмарках. На певному етапі вийшло, що за два вихідних дні, продаючи свої прикраси, я заробляла більше, ніж за п'ять днів, працюючи нянею. Перші свої сережки, кулони, браслети я зробила п'ять років тому. Три роки поєднувала роботу няні і ювеліра, а ось два останніх — займаюся виключно створенням прикрас. Моє дівоче прізвище Коханій. Тому я використала його у своєму брендові.
— Я людина товариська, ймовірно, тому мені подобається не тільки робити прикраси, але й самій їх продавати на ярмарках (хоча розвиваю й інтернет-торгівлю), — говорить Карина Марініченко. — Із задоволенням розповідаю покупцям про свої вироби, про квіти, які в них поміщені. Припустимо, клієнтка зацікавилася сережками з фіалками. Я їй повідомляю, де зірвані квіти. Збираю їх у багатьох місцях. Навіть коли підіймалася на Говерлу, взяла з собою блокнот, в який клала найбільш красиві квіти, що траплялися на шляху. Я не практикую поїздок спеціально для збору гербарію. Вирушаю в подорожі заради нових вражень, емоцій і попутно збираю квіти. Багато квітів (в тому числі вирощених на підвіконні) передає мені мама. Друзі, буваючи за кордоном, привозять з різних куточків світу гербарії.
— Як ви сушите квіти?
— Використовую спеціальну сушарку. До речі, кожен вид рослин вимагає свого режиму сушіння. Я це враховую, але все одно, на жаль, не завжди вдається домогтися того, щоб всі квіти зберегли свій первісний вигляд. Буває, після висушування з 20 квіток беру в роботу лише кілька. Я дуже вимогливо ставлюся до питань якості.
— Квітам заведено надавати певні значення. Чорна троянда — емблема печалі, червона троянда — емблема кохання тощо. Ваші прикраси мають будь-яку символіку?
— Не можу цього стверджувати. Я взагалі не схильна розповідати покупцям такого роду небилиці. Хоча знаю випадки, коли квіти, можливо, посприяли людям у досягненні бажаного. Наприклад, одна знайома купила у мене прикрасу з квітами, які в народі називають «наречена» (наукова назва спірея Вангутта). Вони білого кольору, ростуть на кущі суцільним масивом, нагадуючи фату. І що ви думаєте, місяця через півтора молодий чоловік зробив цій моїй знайомій пропозицію. Не буду приховувати, чимало дівчат, які мріють вийти заміж, беруть у мене прикраси саме зі спіреєю Вангутта. А ті, хто прагнуть до багатства, часто вважають за краще прикраси з бугенвілією — існує повір'я, що вона приносить матеріальний достаток. Думаю, кожна людина сама вирішує, надавати чи ні сенс різним квітам або, скажімо, прикметам.
— Де ви облаштували майстерню?
— У себе вдома відвела для роботи кімнату. На створення однієї прикраси йде мінімум два дні. Адже квітку слід покрити двома, а то й трьома шарами ювелірної епоксидної смоли. Один шар твердне добу. Для шліфування й полірування виробів використовую бормашинки та великий набір різноманітних насадок до неї, а також полірувальну пасту. Хоча працюю в рукавичках, все одно час від часу бувають подряпини, порізи на руках. Кімнату весь час провітрюю, працюю в респіраторі.
— У вас є вироби, які мають найбільший попит — свого роду хіти продажів?
— Практично всі, що створюю, добре розходиться. Втім, можу сказати, що особливою популярністю користуються прикраси з незабудками. Думаю, причина в їх багатій текстурі та символічному значенні, яке багато хто надає цим квітам: не опинитися забутими (наприклад, коханою людиною) і самим не залишати без уваги дорогих людей. Ще багатьом подобаються прикраси зі спіреєю японською (вона відрізняється витонченою красою), а також з гортензіями всіх відтінків — рожевий, блакитний…
У мене найширший асортимент кулонів, сережок, браслетів, шпильок для волосся, запонок для чоловічих сорочок, навіть закладок для книг з різноманітними квітами. Значною мірою завдяки цьому (дуже великому вибору прикрас на будь-який смак) моїми покупцями є люди різного віку: від студентів до пенсіонерів. Є чимало постійних клієнтів, у яких вже по 15, 20 створених мною речей.
Охопити широке коло покупців також допомагає те, що використовую медичну сталь. Чому це важливо? Зараз багато людей страждають алергією або, як я, підвищеною чутливістю шкіри. Прикраси з медичної сталі якраз для них, адже вона не викликає будь-яких алергічних реакцій або подразнень шкіри. Крім того, медична сталь значно дешевше срібла, і це робить прикраси з неї доступними. Втім, роблю речі й зі срібла, в тому числі на замовлення.
До кожної зі своїх робіт додаю докладну інструкцію по догляду за нею. А ще кажу покупцям, якщо з часом на куплених у мене прикрасах з'являться подряпини, я безплатно їх зачищу, і виріб знову буде виглядати бездоганно.
— Серед ваших замовників є чоловіки?
— Так, причому, чимало, особливо іноземців. Чоловіки (у віці 18−40 років) часто замовляють кулони на шнурках, браслети унісекс, персні, запонки.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про професійну музикантку з Києва Ніну Токарєву, яка, захопившись випічкою, стала кондитером і дослідником старовинних рецептів, а також про шлях до успіху і визнання відомої писанкарки Оксани Білоус.
Читайте також: «Щоб відтворити старовинну вишиванку, знадобилося сім місяців кропіткої роботи»
Фото з Facebook