СВІТ ЧАРІВНИЦТВА
Країна: Іспанія
Мануфактура: Lladro
Рік створення: 2003
Скульптор: Juan Carlos Ferri Herrero
Розмір: 43×31 cm
Третього червня 1968 року радикальна феміністка Валері Соланас увійшла в будівлю знаменитої на весь Нью-Йорк «Фабрики», що знаходилася на Манхеттені і належала популярному в США художнику, продюсеру і кінорежисеру Енді Ворхолу. Раніше жінка знімалася в декількох його фільмах, тому нікого не збентежило те, що вона рішуче попрямувала до кабінету Ворхола, в якому незабаром пролунали три гучних постріли. Залишивши спливаючого кров'ю Енді на підлозі кабінету, Соланас вийшла на вулицю, підійшла до поліцейського і зі словами «Я стріляла у Ворхола!» віддала йому револьвер. Потерпілий вже переніс клінічну смерть. Але в результаті успішної 5-годинної операції чоловіка було врятовано. І, незважаючи на те, що протягом довгого часу після замаху йому довелося носити спеціальний корсет, який підтримував пошкоджені пострілами внутрішні органи, обвинувальні свідчення в поліції Енді давати категорично відмовився. В результаті чого злочинниця отримала всього три роки в'язниці. А сам Ворхол (який, до речі, народився в цей день, 6 серпня 1928 року, в місті Піттсбурзі, штат Пенсільванія, США) після цього прожив майже 20 років.
З моменту виходу з лікарні в його роботах почали переважати теми, так чи інакше пов'язані з насильницькою смертю. В принципі, ця тема завжди була близька Ворхолу. Коли Енді виповнилося 14 років, на шахті загинув його батько Андрій (який, як і мати Ворхола Юлія, походив з родини карпатських русинів, що в пошуках кращої долі переїхали в Штати). Енді ховався під ліжком аби не бачити небіжчика і не йти на похорон. Та й пізніше, ставши вже відомим художником, господарем знаменитої «Фабрики», що виробляла десятки тисяч творів мистецтва, поставлених там на потік, в багатьох своїх роботах звертався до теми смерті, зображуючи людські черепи, електричні стільці або, наприклад, прострелені кулями портрети зірок, як це було у випадку з Мерилін Монро. Навіть зі смертю любої матері, бідної жінки, яка не знала жодного англійського слова, але зуміла з дитинства прищепити Енді любов до образотворчого мистецтва, Ворхол змиритися не міг. І, коли його про це питали, відповідав, що вона пішла за покупками в його улюблений торговий центр «Блумінгдейл».
Через наслідки хвороби, перенесеної в ранньому віці, Ворхол був слабкий фізично і вічно піддавався глузуванням і приниженням. І в школі, і в Технологічному інституті Карнегі. Він постійно з'ясовував стосунки зі своїми кривдниками і викладачами. Він довго не міг знайти постійну роботу, перебиваючись в Нью-Йорку випадковими заробітками — оформляючи вітрини магазинів, малюючи листівки і рекламні плакати. Але завдяки небаченій наполегливості та працьовитості (не кажучи вже, звичайно, про рідкісний талант) Енді потім зумів відігратися за всі свої негаразди і випробування. Ставши одним з ідеологів «homo universalе», і автором творів, що відносяться критиками до поняття «комерційний поп-арт», Ворхол швидко зайняв помітне місце в сучасному мистецтві. Ворхол одним з перших застосував трафаретний друк як метод для створення картин. Досить непроста технологія, винайдена і впроваджена Ворхолом, дозволила йому створювати настільки незвичайні витвори, що про них спочатку всі заговорили, а потім кинулися розкуповувати, сплачуючи за дивні, на перший погляд, речі (такі, наприклад, як зображені на полотні банки рисово-томатного супу або зелені пляшки кока-коли) скажені гроші. Сотні тисяч доларів! Зірки першої величини буквально шикувалися в чергу до Ворхола в надії на те, що він увічнить їх образи в своїй скандальній техніці, що викликала все більше і більше інтересу у публіки, сходила з розуму від подібних творів сучасного мистецтва. Серед персонажів, назавжди відтворених в роботах Ворхола, — Мік Джаггер, Лайза Мінеллі, Мерилін Монро, Бріджит Бардо, Джон Леннон, Елізабет Тейлор і безліч інших знаменитостей. Якщо за життя Ворхола його картини продавалися за сотні тисяч доларів, то після його смерті, що послідувала в 1987 році на 58-му році життя, за них стали платити сотні мільйонів! За одну тільки роботу — «Срібну катастрофу» (1963) в листопаді 2013 року було заплачено 105 з половиною мільйонів доларів… Що там говорити, якщо за період з 1985 по 2010 рік аукціонна вартість творів Енді Ворхола виросла в середньому на 3400 відсотків.
Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра і щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.