Серпень подарував нашим предкам аж три Спаси, кожен з яких має свою історію та традиції. 14 серпня наступає черга Маковія — першого з трьох свят на честь Спасителя. За церковним календарем — Винесення чесних древ животворчого Хреста Господнього. У храмах цього дня освячують воду, мак і квіти. Свято поєднало християнські та народні українські традиції.
В Україні свято здавна має народні назви: Маковія, Макотруса, Першого спаса, або Спаса на воді, Мокрого Спаса, рідше — Медового. З чим це пов’язано і які обряди закріпилися у побуті українців з давніх часів, розповіла «ФАКТАМ» Олена Громова, етнограф, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів).
— Слово «Спас» у назві свята означає Спаситель — Ісус, Бог, Син, — розповідає Олена Громова. — Православна церква вшановує також цього дня пам’ять сімох християнських мучеників братів Маккавеїв, їхньої матері Соломонії та вчителя Єлеазара, які прийняли страшну смерть за віру в Бога. Треба також зазначити, що від візантійців прийшло до нас свято (проголошено ще до ХІ століття) на честь винесення частини Хреста, на якому був розп'ятий Спаситель, з імператорського палацу до храму Святої Софії. Збережену святиню два тижні носили Константинополем для позбавлення хвороб та очищення міста від злих духів, які могли спричинити жахливі епідемії. За допомогою Хреста освячували воду.
Водночас наші пращури урочисто святкували збір врожаю наприкінці літа, що свідчить про обрядове дохристиянське коріння свята. За народними прикметами, якщо цього дня піде дрібний, як мачинка, дощ, то наступний рік очікується врожайним. Казали: «На Маковія літо закінчується, осінь починається», «у Спаса всього в запасі: і дощ, і вітер, і відро, і різна погода», «Після Першого спасу в воду не заходять», «Дощ на Маковія — мало пожеж буває», «На Перший спас і жебрак медку скуштує». Як примітили в народі, після Першого Спасу може похолодати. Тому вважали: «Як прийшов Спас — пішло літо від нас», «Прийшов Спас — готуй рукавиці про запас».
На Маковія подекуди вже збирали мед (повелося, що під час цього процесу краще голосно не розмовляти, щоб бджіл не злякати й не зіпсувати солодкі дари). І в церквах його освячували. Особливо це характерно для південних регіонів, де все дозрівало раніше. Свіжий мед могли вживати на Маковія після освячення. Але, як стверджують дослідники народних традицій, масово освячували продукцію бджільництва саме на Яблучний Спас, який відзначають 19 серпня. Подекуди мед несли до церкви на обидва Спаси. Тому назва «Медовий Спас» може бути універсальною для двох свят. До речі, в народі вважали, що з першою ложкою освяченого меду треба загадати заповітне бажання та воно здійсниться.
Читайте також: Медовий, Яблучний та Горіховий Спаси: коли святкують і що обов'язково потрібно зробити
На Маковія у багатьох селах встановлювали в обраному місці (де й проходило святкування) високі святкові віхи — стовпи, уквітчували їх різноманітними рослинами, а зверху ставили гарбуза (вирізали в ньому очі, ніс, рот).
— В основному на Маковія наші предки складали букети з дозрілого маку, польових, лісових і городніх квітів. — розповідає Олена Громова. — Такі букети вважали оберегами та вірили, що вони цілий рік захищають оселю від злих сил, відганяють біду й зурочення — відштовхують негатив, який може нашкодити людині. Ця традиція дещо змінилася в християнську епоху — обереги стали освячувати у церкві. Ранком по-святковому вбрані дівчата, жінки, хлопці й чоловіки йшли до храму та несли туди великі китиці зілля. Після служби люди ставали навколо церкви, і священник проводив обряд — святив воду й букетики. Рослини збирали заздалегідь — робили «маковейку». До її складу входили чорнобривці, купчаки (високі жовті чорнобривці), чебрець, кудрявці, ласкавці, настурції, рута-м'ята, нагідки, польові сокирки, лугова материнка, духмяне роман-зілля, васильки, колосся та інші рослини. Деколи у букет потрапляли полин і деревій. Але обов’язково туди включали мак. Його клали й по три головки, а там, де дотримувалися древніх звичаїв, — сім (за кількістю полеглих за віру мучеників). Брали для оберегів і невеличкі квітки недозрілого соняшника, дехто додавав кілька стеблин конопель або льону (бувало, що голівки маку в’язали в окремий букет).
Кожна з трав і квітів, які входили до складу букету, мала певне значення: наприклад, рута-м'ята — від усякої напасті й мала додавати здоров’я, ласкавці — на ласку, злагоду та щирість в родині, кудрявці — щоб хлопців з в’юнкими кучерями любили дівчата, материнка — для плодовитості тварин, бджіл, а сонях уособлював небесне світило, та вважалося, що він приносив милосердя людям, тваринам і рослинам.
Букет перев’язували червоною стрічкою (щоб у родини було здоров’я), могли загорнути його у святковий рушник і так несли освячувати. «Маковейку» (або «маковійську квітку»), яка збиралася на смак власника як особистий оберіг, з освяченим маком клали в хаті під образи. Навесні мак висівали в городі, а висохлі квітки дівчата могли вплітати в коси (щоб волосся було міцним, густим і не випадало). Зимою ж сухоцвітом прикрашали весільне деревце.
— Мак мав захисні якості. Могли освятити й звичайний, і дикий, — продовжує Олена Горова. — Якраз останнім дуже часто обсипали обійстя, подвір’я, щоб до хати не могла підступити відьма. Свяченим маком обсипали худобу, щоб хвороба не чіплялась і відьми не зашкодили.
— З 14 серпня починається «спасівка»: по 27 серпня у православних вірян Успенський піст (на честь Успіння Пресвятої Богородиці, яке припадає на 28 серпня), — розповідає Олена Горова. - Цей піст порівнюють с Великим (якого дотримуються перед Великоднем). В дні посту не проводять вінчання. Найважливіше у цей час — тілесне та духовне стримання, також вводяться суворі обмеження на м’ясні й молочні продукти, не вживають яєць. Можна їсти лише рослинну їжу — фрукти та овочі, каші, сухофрукти, горіхи, мед, а також хліб.
Серед страв, які готувалися до Спаса, обов’язково були коржі-«шулики», що робилися на соді. Їх ламали й вживали з маковою розтиркою — ситою (тертий мак з водою та медом). Мак терли до білого соку — «макового молочка». Не обходилося свято без пісного борщу з грибами, пекли паляниці, але королем столу був мак: готували маківники — пироги-струделі (рулети з маком), ліпили вареники з маковою начинкою…
Чого не можна робити на Маковія
Займатися прибиранням, копати, будувати, шити, прати.
Сваритися та з’ясовувати стосунки, не можна нікому бажати зла (щоб не повернулося назад сторицею).
Існували заборони на працю не тільки в хаті, а й на городі.
До Спаса востаннє цього року купали худобу, щоб не захворіла.
З 15 серпня не купалися в озерах і водоймах, щоб не втратити здоров’я та не потонути.
— Спас — свято, яке в основному належало дітям та дівчатам, — говорить Олена Горова. — Вони збиралися групами, заздалегідь плели віночки, носили їх у храм, також йшли туди з яскравими «маковейками», вплітали у волосся квіти, стрічки, надягали яскраве намисто. Також молодь ходила в ліс по зілля, дозволяла собі жартівливі забави («кіт і миша», «гуси й вовк», «король» та інші). Хоча масово розважатись церква не рекомендувала, все ж молодь збиралася та акапельно співала спасівських пісень.
В західних регіонах Спас називали Першим і його не так урочисто відзначали, як в інших місцях. Але всюди по Україні на Маковія освячували воду (звідси назва — Спас на воді). За легендою, коли Константинополь потерпав від епідемії, яка трапилася через воду, частка дерев’яного Животворчого Хреста допомогла людям: за допомогою фрагменту Хреста (на якому був розіп’ятий Ісус) освятили водойми в місті, і тоді ж виникла традиція освячення води на Спаса.
В Україні особливу увагу приділяли освяченню криниць. Біля них проводили обряд і для цього організовувалася ціла процесія. «Свята кринична вода завжди дарує людині силу, здоров’я й наснагу», — вважали в народі, а ще з великою шаною казали: «Нема голода, коли п’ється вода». Цією водою вмивалися, пили її, нею кропили сіно, щоб уберегти від мишей, а також бризкали бджолині вулики. У слов’янських народів існували легенди про життєдайну силу води. Про це ще згадується в літописі «Повість временних літ», складеному в Києві в XI-XII століттях: йшлося про древлян, які поклонялися криницям. У Тараса Шевченка теж є згадування про освячення джерела: «На те літо криницю святили, на самого Маковія і дуб посадили»… Зазвичай люди дбайливо доглядали за джерельцями. А після обряду освячення води селяни обсаджували джерело деревами або втикали поруч свіжі галузки верби.
Після освячення криниць ставили застелені святковими скатертинами столи з хлібом-сіллю, запаленими свічками, свяченою водою та коливом (кутя). Якраз ця обрядова страва призначалася добрим духам і померлим предкам.
Як завжди, за календарем ми святкуємо в Пирогові свято — Маковія. На Співочому полі 14 серпня на гостей чекають о 14:00. За бажанням можна буде відвідати майстер-клас з виготовлення «маковійчиків». Фольклорні колективи відтворять давні спасівські обряди, які побутували на території України: встановлення святкового заквітчаного хреста, обсипання маком, освячення води. Відвідувачів пригостять «шуликами» з медовою поливою. Майстри приготували й концертну програму, щоб створити усім гарний настрій на свято.
Раніше Олена Громова розповіла «ФАКТАМ» про ще одне велике літнє свято — День Петра й Павла. Про його історію, прикмети та традиції читайте тут.