У неділю, 15 серпня, римокатолики відзначать торжество (вищий статус за значущістю в римській літургії) Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. Оскільки в Новому Завіті немає прямих оповідань про останні дні життя Богородиці, багато протестантських церков не визнають це свято, але деякі з них все ж присвячують 15 серпня Діві Марії.
Спочатку для особливого шанування Діви Марії деякі помісні церкви виділяли спеціальні дні. Першою серед таких церков була Єрусалимська, яка ще у IV столітті вибрала днем пам'яті Пресвятої Діви 28 (15) серпня.
Загальноцерковне шанування Діви Марії як Богородиці почалося тільки після III Вселенського Собору, який відбувся у 431 році в місті Ефесі. Єпископи християнських громад визнали тоді, що Діва Марія стала матір'ю втіленого Бога. У 595 році імператор Маврикій встановив по всій Візантійській церкві 15 серпня (в честь своєї перемоги над персами в цей день) як дату закінчення земного життя Діви Марії.
І вже 1 листопада 1950-го Папа Пій XII конституцією Munificentissimus Deus оприлюднив догмат про «тілесне вознесіння Діви Марії», який виголошує: «Непорочна Божа Мати, Приснодіва Марія, закінчивши шлях Свого земного життя, була взята з тілом і душею в Небесну Славу».
Про останні дні земного життя Божої Матері і її відхід відомо з усних церковних переказів і древніх джерел, найбільш раннім з яких є Liber Requiei Mariae — Книга кончини Марії (ця книга, що відноситься, очевидно, до IV століття, повністю збереглася тільки в ефіопському перекладі). Розповідь про ці події містять і кілька збережених до наших днів сирійських рукописів, що відносяться до V і VI століть.
На підставі цих джерел найпоширенішим описом життя Божої Матері після вознесіння на небо Ісуса Христа є наступний. Останній період земного життя Діви Марії пройшов в Єрусалимі в родині одного з найулюбленіших учнів Ісуса — апостола Іоана Богослова. За три дні до смерті Богородиці до неї явився архангел Гавриїл, який повідомив про швидке закінчення її земного життя і майбутню зустріч з Сином. Щоб Богородиця могла попрощатися з апостолами, в день її смерті вони були дивним чином перенесені з різних країн світу в Єрусалим. Не було тільки апостола Фоми. Діву Марію поховали в Гефсиманії між могилами її батьків і Йосипа Обручника. А коли через три дні гробницю Богоматері відкрили, щоб з нею міг попрощатися апостол Фома, що прийшов пізніше, побачили, що тіла Богородиці немає — там був знайдений тільки великий букет троянд (за іншими джерелами, в гробниці лежали лише похоронні пелени).
За християнським віровченням, Діва Марія була вознесена на небо і як цариця постала праворуч Сина, прийнявши під своє заступництво весь людський рід і заступаючись за нього перед Богом.
Практично в усіх католицьких країнах Внебовзяття Пресвятої Діви Марії — це державне свято та офіційний вихідний. Для вірян відвідування святої меси цього дня обов'язкове. Збереглася традиція прикрашати до цього дня квітами та травами храми, свої будинки й вулиці міст і сіл. Ще з X століття зберігся також звичай приносити в дар і на освячення в костели й каплиці, присвячені Діві Марії, трави, квіти й перші плоди нового врожаю. Трави та квіти потім розміщують у всіх житлових та господарських приміщеннях і зберігають протягом року.
Читайте також: Преображення: що це за свято і як його відзначають католики
З нагоди цього свята в католицьких країнах проходять урочисті процесії зі статуями Діви Марії та розігруються цілі театральні дійства.
У Швейцарії, як і за старих часів, заведено в день Вознесіння Матері Божої згадувати всіх матерів — адже Діва Марія завжди вважалася їх покровителькою.
А в Німеччині, де Вознесіння Марії почали відзначати ще з 813 року, служби, присвячені Марії, проводяться протягом 30 «жіночих днів». Тут заведено освячувати букети з семи трав (по числу ран Марії). Вдома цими букетами прикрашають стіни для захисту від бід і хвороб, з трав готують відвари й настоянки, заварюють їх як чай. А ще використовують як захист від будь-якої негоди — для цього букет треба кинути у відкритий вогонь.
В Іспанії Вознесіння Богородиці — офіційне державне свято й вихідний день. Тут, крім церковних богослужінь, вулицями міст рухаються релігійні процесії зі статуями Діви Марії, влаштовуються релігійно-театральні вистави, в яких бере участь велика кількість людей. Релігійні містерії розігруються по всій країні, збираючи величезну кількість глядачів.
З особливою урочистістю відзначається це свято в Італії. З давніх часів тут воно має ще назву Феррагосто. У календарі, яким користувався древній Рим, рік складався з десяти місяців (він починався не з січня, а з березня). На шостий місяць припадали консуалії — святкування з нагоди закінчення жнив на честь бога землі й посівів Конса. Коли у 27 році до Різдва Христового сенат дав Цезарю Октавіану ім'я Август, один з сенаторів запропонував назвати на честь імператора «августом» шостий місяць року. І замість привітання-побажання: «Хороших консуальних свят!» (Bonas ferias consuales!), за Августа стали бажати: «Хороших серпневих свят!» (Bonas ferias augustales!). А з часом це побажання звели до мінімуму: Buon Ferragosto! Молодь усю ніч 15 серпня проводить на пляжах, розпалюючи багаття, влаштовуючи салюти та феєрверки. Офіційна частина свята починається з пишних мес у всіх містах країни. З особливою урочистістю їх проводять в храмах Риму та Ватикану. Головна меса країни відбувається на площі перед собором Св. Петра. Там встановлені великі екрани, які транслюють службу для тисяч присутніх. А після закінчення офіційної частини починаються народні гуляння з музикою, танцями й феєрверками, які закінчуються далеко за північ.
На Феррагосто в Італії завмирає всяке ділове життя. А після закінчення свята городяни використовують будь-яку можливість, щоб взяти відпустку й провести його в горах або на березі моря.