Рівно 110 років тому з музею було викрадене знамените полотно Леонардо да Вінчі
19 серпня 1806 р. Завершилася навколосвітня експедиція відомого мореплавця Івана Крузенштерна, що тривала 3 роки і 12 днів.
20 серпня 1980 р. Італійський альпініст Райнхольд Месснер уперше підкорив Еверест самотужки і без використання дихальної кисневої маски.
20 серпня 1921 р. Народився відомий український письменник і драматург Микола Зарудний.
22 серпня 1851 р. Біля Мельбурна (Австралія) були відкриті багаті родовища золота. Буквально за три місяці знайшли понад 1 000 кілограмів дорогоцінного металу.
23 серпня 1866 р. Укладено Празький мир, який завершив Австро-прусську війну. Згідно з підписаною угодою Венеція, яка перебувала під владою австрійців, відійшла Італії.
24 серпня 1876 р. Корінні жителі Центральної Канади індіанці дали згоду оселитися в резерваціях.
24 серпня 1991 р. Після провалу московського путчу Україна проголосила створення незалежної держави.
21 серпня 1911 року через Лувру таємничим чином зникла «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі. Про крадіжку стало відомо на наступний день. Художник-реставратор прийшов до музею, щоб зробити копію шедевра епохи Відродження, але картини на звичному місці не виявив. Всі виходи з Лувру тут же перекрили, провели обшук, але він не дав результатів. Справу доручили одному з кращих французьких сищиків — Альфонсу Бертільону. Підозра лягла на працівників музею, в тому числі на директора, який стверджував в недавньому інтерв'ю, що вкрасти «Мону Лізу» так само неможливо, як викрасти дзвони собору Паризької Богоматері. Жартівники кепкували: «Тепер на черзі Ейфелева вежа».
Бертільон використовував антропометричний метод. Кожному підозрюваному вимірювали зріст, об'єм голови, довжину рук, ніг. Показники порівнювали з занесеними в картотеку даними злочинців. Зрозуміло, визначити зловмисника можна було тільки в тому випадку, якщо злодій був рецидивістом. До того ж у картотеці Бертильона значилося близько 100 тисяч злочинців, і на обробку даних на початку минулого століття пішли б місяці. Бертільон вважав дактилоскопію псевдонауковим методом, і в цьому була його головна помилка. Адже на бічній сходах, якими користувалися лише служителі Лувру, виявили порожню раму «Джоконди», і на ній було видно слід фарби з відбитком пальця.
Викрадення зробило «Джоконду» ще більш популярною, ніж раніше — в Лувр шикувалися величезні черги, просто щоб побачити пусте місце. У паризьких кабаре дівчата танцювали, надівши на обличчя маски «Мони Лізи». Присвячені «Джоконди» пісні мали величезний успіх. Лише загибель «Титаніка» змогла витіснити з перших сторінок газет усього світу історію крадіжки картини Леонардо да Вінчі.
Французька преса звинувачувала німців у провокації — нібито кайзер Вільгельм II наказав вкрасти «Джоконду», щоб продемонструвати слабкість Франції. Німецька преса у відповідь звинувачувала французів, які прагнули розв'язати війну. Звинувачували художників-авангардистів на чолі з Пікассо, які заявляли про те, що класичний живопис нікому не потрібен. У числі підозрюваних був також аргентинський колекціонер Едуардо де Вальфьерно, який незадовго до викрадення замовив шість копій «Мони Лізи». Всі копії він продав, видаючи їх за вкрадений оригінал. За деякими даними, саме він організував викрадення, а виконавцем став працівник Лувру Вінченцо Перуджа. Заробивши мільйони на підробках, Вальфьерно зник — оригінал був йому не потрібен. Так що в результаті позбавлятися від вкраденого виконавцю довелося самостійно.
У грудні 1913 року флорентійському антикварові Альфредо Джері прийшов лист із Франції з пропозицією купити «Джоконду» да Вінчі. Антиквар запропонував продавцеві зустрітися, і незабаром у Флоренцію прибув молодий чоловік на ім'я Вінченцо Перуджа. Джері провів експертизу картини, яку надав Вінченцо, і, переконавшись в її справжності, звернувся в поліцію. Перуджа не заперечив свою вину і зізнався в тому, що скоїв крадіжку.
З'ясувалося, що він влаштувався в Лувр сезонним робітникам — був склярем. Саме Вінченцо виготовив захисний екран для «Джоконди». Коли в музеї не було відвідувачів, італієць проник в зал, зняв картину зі стіни, вийшов на бічні сходи, вийняв полотно з рами, загорнув у куртку і спокійно вийшов з музею. Все це він розповів у подробицях, але підкреслив, що на пограбування його штовхнула благородна мета — відновлення історичної справедливості. Він хотів повернути полотно великого Леонардо да Вінчі на батьківщину, адже воно по праву має належати Італії. І оскільки суд проходив у Флоренції, аргументи Вінченцо отримали силу: злочинця засудили всього до одного року ув'язнення.
Повернення «Мони Лізи» стало не меншою сенсацією, ніж її викрадення. Не було газети в світі, яка не написала б про цю подію. Перед поверненням до Лувру картину демонстрували в кількох містах Італії, але потім вона покидала Лувр лише двічі. У 1963 році полотно виставлялося в США, а в 1974-му «Джоконду» можна було подивитися в Японії. По дорозі з Японії до Франції картина була виставлена в музеї імені Пушкіна в Москві.
В даний час «Мона Ліза» надійно охороняється. Мало того, що знаходиться під товстим куленепробивним склом, до неї підведені дві незалежні одна від одної сигналізації, а зал контролюють кілька камер стеження.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про те, як Мікеланджело створював фрески знаменитої Сікстинської капели.