Американська газета The New York Times опублікувала ексклюзивне інтерв'ю з Олексієм Навальним. Матеріал вийшов до річниці отруєння відомого російського опозиціонера. Нагадаємо, що замах на Навального скоїли співробітники російських спецслужб, використавши при цьому заборонену речовину «Новачок». Його сліди були виявлені потім у крові Олексія трьома іноземними лабораторіями. Втім, це не заважає Кремлю заперечувати очевидний факт замаху.
Навальному врятували життя німецькі медики. Олексій, пройшовши в Німеччині курс реабілітації, прийняв мужнє рішення повернутися в Росію. Його затримали прямо в московському аеропорту. Потім відбулося судове шоу, та опозиціонеру винесли обвинувальний вирок у справі, яку раніше Європейський суд з прав людини офіційно визнав сфальсифікованою та політично вмотивованою.
Ось уже кілька місяців Навальний знаходиться в колонії. Там він і отримав питання від The New York Times, на які відповів письмово. «ФАКТИ» пропонують читачам фрагменти цього інтерв'ю.
— Як вам здається, чи розумно було з боку Байдена зустрічатися з Путіним? Як слід чинити європейським лідерам — погоджуватися на зустрічі з Путіним чи уникати їх?
— У цьому полягає робота президента Байдена. І європейських лідерів теж. Вони зустрічаються й ведуть переговори з іншими світовими лідерами. Ми можемо, звичайно, поговорити про те, наскільки такі зустрічі виродилися в ритуал. Але так чи інакше в першій половині XXI століття робота президентів багато в чому полягає у зустрічах з іншими президентами, навіть якщо вони дуже неприємні люди та брешуть в кожному своєму слові, як це відбувається у випадку з Путіним.
Інше питання в тому, чи досяг Байден якихось цілей. Очевидно, поки що ні. Путін миттєво витягнув з зустрічі всю заплановану вигоду, адже йому нічого й не потрібно було, крім факту цієї зустрічі та телекартинки. Цього достатньо, щоб внутрішня пропаганда влаштувала масове промивання мізків на тему: «Скільки б ці західні лідери, які постійно змінюються, не критикували нашого вічного мудрого президента, все одно вони йдуть до нього, сідають за стіл переговорів і про щось просять. Адже жодна світова проблема без нього не вирішується». Я тут у таборі мушу дивитися державне телебачення, і повірте, ця тема була відіграна дуже ефективно.
Байден же мав значно складніше завдання — вплинути на поведінку Путіна як всередині Росії, так і на міжнародній арені. І тут поки наслідки рівно зворотні бажаному. Уже після зустрічі Путін фактично криміналізував будь-яку опозиційну діяльність, оголосивши її «екстремістською». Десяткам тисяч людей заборонено бути кандидатами на виборах будь-якого рівня. Від поточних виборів до Держдуми з формулюванням «за підтримку Навального й участь в мітингах» відсторонені всі сильні кандидати. Розгромлені та оголошені іноземними агентами кращі ЗМІ. Фактично в Росії відроджений сумнозвісний радянський Закон «Про антирадянську агітацію та пропаганду». Інтернет-сайти блокуються сотнями вже навіть без формальних судових рішень. Кількість політв'язнів зростає. Градус антизахідної істерії у ЗМІ теж, хоча начебто куди вже далі. Так що Путін послухав Байдена та зробив усе навпаки. Посилення репресій відбулося б і без зустрічі з Байденом, але її факт їх не попередив та не сповільнив. Однак тут важливо зрозуміти: якою б не була реальна стратегія Байдена, вона просто не може дати миттєвого результату. Ті елементи стратегії, які ми можемо бачити, наприклад, абсолютно чудова, я б сказав, історична заява про корупцію, кажуть нам про те, що вона може бути ефективною, а не залишиться ритуальним танцем, над яким знову посміються кремлівські еліти.
Читайте також: ПАРЄ закликає Росію звільнити Навального
— Які санкції Сполученим Штатам, на вашу думку, варто було б накласти на Росію за репресії проти опозиції? Що ви думаєте про те, що США вирішили (принаймні поки що) не вводити санкції проти олігархів зі складеного вами списку?
— Не треба накладати санкції на Росію. Санкції, набагато жорсткіші, ніж зараз, повинні бути накладені на тих, хто грабує Росію, робить її народ біднішим і позбавляє його майбутнього. Це так і має називатися: «Пакет санкцій на підтримку російського народу, проти корупції, брехні й тиранії». Давайте чітко скажемо: поки що всі санкції такого роду спеціально були зроблені так, щоб під них не потрапив майже ніхто зі значущих учасників путінської гангстерської групи. Хочете доказів? Ну так назвіть хоч одного реально потерпілого лиходія. Літаки, яхти, мільярди в західних банках. Все на місці.
Читайте також: Особняк в чотири поверхи, церква й казино: соратники Навального показали «секретну» резиденцію Путіна
І те, що досі не введені санкції щодо олігархів, — страшне розчарування. Режим Путіна — це мафіозна група. Навіть за формальними ознаками. Зверніть увагу, що члени цієї мафії переженилися, поріднилися через дітей. Це вже набір сімейних кланів, де тато — голова ФСБ або колишній голова ФСБ, а синок — голова державного банку, який «легально» приносить у сім'ю мільярди доларів. І над цим стоїть capo di tutti capi — Путін.
Ті деякі індивідуальні санкції, що введені, майже завжди спрямовані проти «м`язів» цієї мафії — полковників і генералів. Так, вони лиходії та віддають накази про вбивства. Але все ж це люди, які нічого не вирішують і легко заміняються. У них немає активів на Заході, вони не їздять на вечірки в Лондон і Нью-Йорк. Нехай вони залишаються в санкційних списках, але головною його частиною мають стати ті, заради кого опозицію усунули від виборів. Це олігархи.
— Чи існує ризик, що підтримка Заходу виявиться контрпродуктивною, оскільки з точки зору внутрішнього спостерігача російська опозиція виявиться пов'язаною з можливими «ворогами» Росії або, в усякому разі, з урядами інших країн?
— Такого ризику немає, це вже сталося. Кілька років це одна з основ риторики Кремля: всі наші біди від західних санкцій, а опозиція вимагає нових. Цікаво, що непопулярні «антисанкції», введені самим Путіним, на кшталт заборони європейських харчових продуктів, пропаганда теж називає «західними санкціями». Адже тому я й закликаю таргетувати персонально лиходіїв і олігархів. Такі дії Заходу будуть повністю підтримані російським суспільством і навіть викличуть радість. В очах обивателя саме такі заходи покажуть, що Захід не лицемірить, що не «всі вони заодно» і що нарешті хоч хтось заступився за його інтереси.
А поки олігарх Усманов, який платив мільярдні хабарі Дмитру Медведєву, без проблем живе між Монако та Італією на своїй яхті Dilbar вартістю понад 470 мільйонів доларів, а Роман Абрамович, який фінансував палац Путіна, замовляє будівництво особняків на Upper East Side, ніхто не повірить у те, що Захід дійсно хоче допомогти росіянам врятувати свою країну від розграбування групою Путіна. Не буває боротьби з корупцією без боротьби з корупціонерами.
— Якщо можна, опишіть, будь ласка, свій звичайний день у колонії.
— Відразу слід зазначити, що у мене нетиповий загін. Більшість ув'язнених працюють в промзонах. У нас же дуже невелика кількість людей в бараці, розташованому на відшибі. Все зроблено так, щоб я був під максимальним контролем 24/7. Спілкувався з мінімальною кількістю зеків, а все, що кажу, одразу ставало відомо адміністрації.
Мій нетиповий для зони розпорядок дня виглядає так. Зазвичай я прокидаюся о 5 ранку, хоча підйом о шостій. Просто цей час з 5 до 6 — єдина можливість спокійно почитати в тиші. Це мій улюблений момент дня, і я заздалегідь сумую, що незабаром він зникне разом зі скороченням світлового дня.
О 6:00 дзвінок і крик чергового: «Загін, підйом!». Ми повинні швидко встати, одягнутися, ідеально заправити ліжка та вийти на вулицю. Там ми слухаємо гімн і робимо зарядку. Потім ранкове прибирання приміщення. Після неї черговий видає приладдя для гоління, ми вмиваємося і голимося. Приблизно о 7:30 ми шикуємося в локальній зоні — це обгороджена парканом вузька ділянка землі уздовж барака, щоб строєм іти на сніданок.
Читайте також: «Мною зараз можна лякати дітей»: Навальний перетворився в камері на «скелет»
Їмо дуже швидко, щоб до 8 ранку повернутися на головний табірний захід — перевірку. Два рази на день ми стоїмо ладом на вулиці протягом 30 хвилин, поки йде перелік ув`язнених табору. Офіцер перебирає стопку карток, вигукує твоє прізвище. Ти у відповідь вигукуєш ім'я та по батькові. Далі перший раунд «виховання». До 10 ранку ми повинні дивитися телевізор. Найчастіше це просто якийсь фільм. З 10 до 12 — вільний час. Хочеш — читай, хочеш — пиши, хочеш — сиди на табуретці. На практиці всі прагнуть зайняти чергу на кухню, вона тут називається «кімната приймання їжі», щоб випити чай або каву та перекусити. Плюс у тебе завжди є купа побутових справ: випрати, підшити, випрасувати. Я намагаюся обов'язково хоча б 15 хвилин приділити величезному мішку листів. Відповідати просто нереально, але я все уважно читаю.
Після 12 деяких ув'язнених виводять на роботу, а решта знову мусить або дивитися лекції по телевізору, або грати в настільні ігри: нарди, шахи. Читати, писати та робити щось іще під час лекцій заборонено. Ти повинен сидіти на стільці й дивитися в телевізор.
О 14 годині обід. Потім знову «виховні заходи». З 16:30 до 17 — вечірня перевірка, після якої ще одне прибирання приміщення. Потім коротка перерва — можна випити чаю або позайматися спортом, але тільки якщо у тебе є дозвіл і ти член «фізкультурного гуртка».
О 18:00 — головна частина програми перетворення злочинця на нормального громадянина — «патріотичне виховання». Ми дивимося фільми про Велику Вітчизняну війну. Або про те, як одного разу, років 40 тому, наші спортсмени розгромили американців чи канадців. До того, як я потрапив сюди, навіть уявити не міг, як багато фільмів про це знято на гроші держкорпорацій. Саме о 18 годині кожного дня мені особливо чітко зрозуміла суть ідеології путінського режиму: підміна сьогодення та майбутнього минулим. Реально героїчне минуле, прикрашене минуле, повністю вигадане минуле. Всі види минулого повинні постійно перебувати у фокусі уваги, щоб витіснити думки про майбутнє та питання до сьогодення.
О 19:30 знову шикуємося та йдемо на вечерю. Після неї знову обов'язковий перегляд лекцій, серед яких трапляються цікаві. Упевнений, астрофізик Ніл Деграсс Тайсон був би у захваті, побачивши, як лисі чоловіки в тюремних робах сидять перед телевізором і дивляться серію наукового серіалу, де він розповідає про квантову сплутаність фотонів. А коли хтось із них засинає, його будять окриками: «Не спати, дивитися лекцію!».
Начебто весь день нічого не робиш, але до вечора ти реально без сил і мрієш лягти у ліжко. О 22:00 командують відбій, і всі лягають спати. О 5 ранку наступного дня «день бабака» починається знову.
— Як там з їжею?
— Вдячний чарівній силі соціальних мереж. Раніше їжа була не дуже, але я кілька разів написав про це в інстаграмі, і вона стала значно кращою. Основний пункт меню — каша. Якщо отримуєш передачі та маєш можливість купувати продукти в тюремному кіоску, цілком вистачає. Якщо, як тут кажуть, «рухаєшся на одній баланді», то, скажімо так, це сильно допоможе у боротьбі з зайвою вагою. Але з голоду не помреш, звичайно.
Читайте також: Голодуючий Навальний госпіталізований, його «рятують» вітамінами
— Чи були у вас проблеми з так званими «активістами» — ув'язненими, які співпрацюють з адміністрацією?
— У будь-який «червоній зоні» все тримається на «активістах». У моєму загоні їх аж третина від загальної кількості. Конфлікти були, особливо в той період, коли я оголосив голодування. Тюремному керівництву це дуже не подобалося, і вони дали наказ «активістам» тиснути на мене. Це був досить непростий час, і іноді те, що відбувалося, дійсно нагадувало безглуздий стереотипний фільм про російські в'язниці. Раніше моя зона славилася страшними побиттям в'язнів. Зараз людей не б'ють, принаймні я про таке не чув… Зона спеціалізується на насильстві психологічному. Це більш витончено. Тебе не будуть бити — навпаки, нескінченними провокаціями тебе самого поставлять в умови, коли ти змушений будеш когось побити, вдарити, погрожувати. І тоді справа зроблена — всюди відеокамери, і адміністрація з величезним задоволенням порушить проти тебе нову кримінальну справу за фактом нападу, додавши до твого терміну кілька років. Не піддаватися на провокації — це головне, чого ти маєш тут навчитися.
Читайте також: На Навального завели ще одну кримінальну справу
— Чи є в тюремному житті щось, що вам подобається?
— Розклад дня! За останні місяці не було жодного разу, щоб я лягав пізніше 22 і вставав пізніше 5−6 ранку. Я просто в захваті від цього. Нарешті живу у період доби, що мене влаштовує. Люблю рано лягати та рано вставати, але політика всюди, а особливо в Росії, сильно зміщена до вечора. Всі тільки в обід прокидаються, а вечірні зустрічі часто закінчуються пізно вночі. Та й дружина з дітьми у мене більше «сови», вони завжди жахалися, коли я пропонував їм трохи пожити за ідеальним для мене графіком — з 5 ранку до 9 вечора. Ну, і ось я нарешті знайшов місце, де можна втілити давню мрію.
Ще, як не дивно, мені подобається тюремне кухарство. Раніше я ніколи не готував їсти та не мав до цього жодного інтересу. А тут я був просто заворожений тієї креативністю, яка потрібна зеку, щоб урізноманітнити свою їжу в умовах, коли під рукою часто немає нічого, крім хліба, окропу, найдешевшої локшини й банки консервів. А вже коли приходить передача, і в загоні є мікрохвильовка, починається кулінарний фестиваль. Коли ми готуємо, я завжди згадую класичну сцену з Goodfellas (культова кримінальна драма Мартіна Скорсезе 1990 року з Робертом де Ніро, Джо Пеші та Реєм Ліоттою у головних ролях. — Ред.), де боси мафії готують пасту в тюремній камері. На жаль, у нас немає такої класної каструлі, і паста теж заборонена. Але все одно весело.
— Чи маєте ви останнім часом доступ до необхідної медичної допомоги?
— Завдяки величезній кількості чудових людей по всьому світу, які організували кампанію за надання медичної допомоги, — я дуже-дуже вдячний всім їм — до мене допустили цивільних лікарів. Життя без ризику опинитися в інвалідному візку через те, що відмовляють ноги, набагато веселіше. А вже коли мене перестали будити ночами щогодини, перевіряючи як схильного до втечі, взагалі стало добре. Мене й зараз перевіряють, але кожні дві години, і тепер чесно намагаються не будити. Все пізнається в порівнянні. Ви не уявляєте, як кардинально зростає якість життя, коли тобі просто дають можливість поспати. Тепер я чудово розумію, чому позбавлення сну — одна з улюблених тортур спецслужб. Слідів не залишається, а терпіти неможливо.
— Наскільки великий, за вашою оцінкою, ризик, що вас уб'ють у в'язниці? Чи можете ви назвати якісь індикатори або об'єктивні свідчення на користь того, що цей ризик зріс або знизився?
— Зазвичай у таких місцях інтерв'ю в дужках стоїть («сміється»). Ви мене зараз не бачите, але, повірте, я сміюся. Довгі роки я повинен був виправдовуватися, відповідаючи на питання «чому вас досі не вбили?» і «чому вас не посадили?». Тепер, коли у мене в чекбоксах цих пунктів стоять галочки (там, де про вбивство, стоїть позначка «ну, майже»), я повинен оцінювати вірогідність своєї смерті в тюрмі. Ну, вочевидь, відповідь, як в анекдоті: 50%. Або вб'ють, або не вб'ють.
Давайте не забувати про те, що ми маємо справу з явно психічно нездоровою людиною — Путіним. Патологічним брехуном з маніями величі та переслідування. 22 роки безконтрольної влади зроблять таким будь-якого, і ми спостерігаємо класичну ситуацію напівбожевільного царя. Як ми зараз знаємо, вбивці з ФСБ стали їздити зі мною по країні буквально з наступного дня після того, як я оголосив про те, що йду на вибори президента. Чи розумний це хід? Серйозно, віддати наказ своїй спецслужбі вбити політичного опонента хімічною зброєю? Так собі ідейка. Але Путін зробив це тому, що одержимий якимись своїми страхами та ідеями.
Читайте також: За смерть Навального оточенню Путіна доведеться відповісти: у Байдена зробили важливе попередження керівництву РФ
Ви ж знаєте, що у Кремлі офіційно трудяться астрологи й шамани. Путін схиблений на окультизмі та ходить з червоною ниткою на зап'ясті. Теж нічого дивного — типова ознака деградації та розкладання при абсолютної влади. Ось ми намагаємося будувати якісь раціональні версії, а насправді коли-небудь з'ясується, що президент Росії ухвалює рішення на основі порад якогось старця з лісу. Або покемона.
Про індикатори того, знизився чи зріс ризик мого вбивства, можу сказати одне: мої спостереження свідчать, що це неможливо прогнозувати за зовнішніми ознаками. Тюремна система Росії — хаос такий, як і все державне управління… Моє життя — це американські гірки, де вчора я ворог і мені виносять 28 доган на місяць, а сьогодні дають спокій. А потім знову ворог. Це навіть не схоже на зусилля якихось лиходіїв. Просто природне життя Левіафана, кожен елемент якого може приймати будь-які рішення, але результат виходить несподіваним, дивним, що не влаштовує нікого…
— Щодо внутрішньої політики: чи вважаєте ви, що можете перемогти Путіна? Чи ваш рух націлений на те, щоб дати людям альтернативу після смерті Путіна або його відставки?
— Відповідь на питання: «Чи вважаєте ви, що в змозі перемогти Путіна?», ми отримуємо прямо зараз. Триває виборча кампанія до Державної думи, і єдині новини про неї — це відсторонення кандидатів від участі. Спочатку вони зняли, оголосивши екстремістами, всіх, хто працював у системі наших штабів. Потім усіх, хто підтримав нас будь-яким чином. Потім навіть «системних опозиціонерів», які можуть перемогти за нашої підтримки. А зараз вже усувають навіть не найбільш прохідних кандидатів, злякавшись, що наше «Розумне голосування» принесе перемогу над путінськими кандидатами навіть їм. Тому відповідаю твердо та ні краплі не сумніваюся: так. Якби ми могли брати участь у виборах, то навіть без грошей та інформаційних ресурсів розгромили б путінську партію «Єдина Росія» прямо зараз. І на федеральних, і на регіональних виборах. У великих містах до цього не треба було б навіть докладати великих зусиль.
Читайте також: «Посміховище, що назване судом»: Навальний відреагував на визнання його організацій «екстремістськими»
Перемогти самого Путіна особисто — теж так. Не треба перебільшувати його популярність, цифри соцопитувань значать мало в авторитарній країні. Путін — це політик, який жодного разу не брав участі у дебатах. Він боїться непідготовлених питань. Ось днями він виступав перед «робочими Башкирії», так з'ясувалося, що всі ці робочі — місцеві чиновники, яких одягнули у формені комбінезони.
Картинка виборів з реальною конкуренцією — неважливо, я брав би в них участь чи інший справжній опозиціонер, — повністю та дуже швидко змінила б настрій виборців. Саме це, наприклад, сталося в Білорусі, де дружина заарештованого опозиціонера за кілька місяців завадила кампанії президента Лукашенка з його рейтингами понад 80%, які гарантувала будь-яка соціологія.
Ми пропонуємо альтернативу людям прямо зараз. Наша програма краща, і у нас є образ майбутнього Росії, повністю відсутній у Путіна. Путін не вічний ні фізично, ні політично. Він може бути зміщений протестами та революцією, відсторонений від влади шляхом перевороту, який легко влаштує хтось на кшталт мера Москви Собяніна, що сконцентрував у руках величезні медіа- та грошові ресурси, контролює половину кадрів Кремля. Рейтинги міністрів Шойгу та Лаврова набагато вищі за путінські, і вони легко могли б стати частиною внутрішньоелітного конфлікту.
Але головне полягає у тому, що режим Путіна — це історична випадковість, а не закономірність. Вибір корумпованої сім'ї хворого Єльцина. Рано чи пізно ця помилка буде виправлена, і Росія піде демократичним європейським шляхом розвитку. Просто тому, що цього хоче її народ.
— Чи змінювалося за час вашого ув'язнення ваше основне політичне звернення? Що зараз найбільше хвилює жителів Росії? Чи з'явилися ще якісь тези, крім боротьби з корупцією, які важливі для вас і ваших прихильників? Скажімо, у таких сферах, як економіка, безробіття, охорона здоров'я в умовах пандемії.
— Боротьба з корупцією — спеціалізація нашої роботи. Як і раніше, вважаю корупцію однією з головних проблем Росії, яка роз'їдає країну, яка позбавляє людей перспектив і перешкоджає будь-яким реформам. Це основа нинішньої влади. Проте я завжди намагався, щоб мої погляди на те, як має виглядати Прекрасна Росія Майбутнього, були зрозумілі.
Моя країна прямо зараз готова стати багатою, успішною державою, що йде європейським шляхом розвитку. Ми особливі, як і будь-яка нація, але ми Європа, і ми Захід. Основою політичного устрою має стати парламентська демократія, а чесні вибори, незалежність судів і повна свобода ЗМІ повинні бути священними поняттями у новій Росії. І, до речі, тільки ці три фактори можуть перемогти корупцію, а не розслідування та публічні судові процеси, хоча вони теж потрібні. Головною метою нової влади має стати зростання доходів населення. Росіяни занадто бідні. Це дуже бідні громадяни багатої країни.
Саме бідність — те, що найбільше хвилює росіян. Потрапивши сюди, я ще раз у цьому переконався. Мій табір лише за 100 кілометрів від Москви, але вже тут головні відчуття, розлиті в повітрі: злидні, відсутність перспектив. Бідні ув'язнені, які палять одну сигарету на двох. Бідні співробітники з жебрацькою зарплатою. Медсестри тюремної лікарні, зарплата яких така мала, що вони соромляться її назвати. Брак і витік кадрів. Жахливі розбиті дороги. А головне — якесь тужливе та дуже ясне розуміння того, що нічого не зміниться. Розуміння це, на жаль, призводить не до протестів з вимогами кращого життя, а до байдужої покірності. Але досвід говорить нам, що покірність може легко змінитися люттю. Коли я жив у Москві, ціни на олію не дуже-то мене хвилювали. А тепер, коли я повинен вмістити всі місячні покупки у тюремному магазині в 9-тисячний ліміт, я дуже добре розумію, що така штука, як зростання цін на олію на 40%, може й до революції привести. Перемога над бідністю може бути пов'язана лише з економічним зростанням, а воно буде забезпечене перш за все двома речами:
— тотальною дерегуляцією економіки та звільненням бізнесу;
— інвестиціями у людський капітал. В освіту та охорону здоров'я. Джерело для цих інвестицій — шалено роздутий військово-поліцейський бюджет, який поглинає зараз 35% загального бюджету.
Простіше кажучи, уряд повинен не бігати світом, посилюючи напруженості й війни, тому що його божевільний лідер хоче пограти на «великій шахівниці», а домагатися того, щоб середня зарплата була не 500 $, як зараз, а 4500 $, як у наших сусідів у Німеччині та Фінляндії. Нові глобальні виклики говорять нам про те, що Росія повинна стати одним з лідерів у боротьбі зі зміною клімату. Наша історична місія — збереження сибірських лісів і прісної води, важливих для виживання всієї планети.
Ми живемо в унікальний час. Є серйозні локальні та регіональні конфлікти, але немає світових війн. Немає ворогів, охочих ці війни розв'язати. Ми отримуємо фантастичні доходи від експорту сировини. Цей шанс треба використовувати, щоб в історії перша половина XXI століття залишилася як період прогресу та багатства для громадян Росії, а не деградації та животіння, як зараз.
Читайте також: «Кілька ложок каші з'їм з чудовим великоднім настроєм»: Навальний зізнався, що став віруючим