Пандемія в різній мірі вплинула на життя кожного з нас. Чимало людей втратили роботу і здоров'я. А деякі — близьких людей. Але життя триває, і, попри всі випробування, потрібно йти вперед і вірити в краще.
«ФАКТИ» продовжують проєкт «Світ після пандемії». Сьогодні наша співрозмовниця — головна режисерка фестивалю «Шлягер року» Анжела Норбоєва, яка в пандемічних реаліях, коли заробляти в шоу-бізнесі складно, стала пекти смачні домашні торти, пироги, печиво — і відкрила віртуальну пекарню. Серед поціновувачів кондитерського таланту Анжели Норбоєвої, яку тепер називають «солодким кутюр'є» українського шоу-бізнесу, — Ірина Білик, Ольга Сумська, Павло Зібров, сім'я композитора Олександра Злотника та багато інших відомих людей.
— Анжела, ваш фестиваль «Шлягер року» вже чверть століття збирає кращих виконавців України на найпрестижніших сценах — палацу «Україна», Палацу спорту, Центру культури та мистецтв «Жовтневий»…
— Це правда. Мій чоловік Олександр Свистунов, якого у травні не стало, був президентом фестивалю, а я головна режисерка. Ми його заснували. У жовтні «Шлягер року» відбудеться знову, це буде 25-й, ювілейний фестиваль, але тепер я буду займатися його організацією сама.
Крім того, за ці роки ми з Олександром провели творчі вечори Юрія Рибчинського, Ігоря Поклада, Олександра Злотника, Павла Зіброва, Алли Кудлай, вечори пам'яті Назарія Яремчука…
У 2017 році організували перший в Україні концерт Андреа Бочеллі. На жаль, у травні, як я вже сказала, сталася трагедія. Олександр помер не від коронавірусу. Стався інсульт. Ковідом Олександр перехворів у кінці листопада — на початку грудня в досить легкій формі. Але лікарі кажуть, що інсульт міг бути наслідком. Інсульт стався несподівано, коли він перебував за кермом. Три тижні лежав в реанімації. Ми робили для його порятунку все, що було в наших силах. Але, на жаль, врятувати Олександра не вдалося. У віці 64 років він помер.
— А на вашу думку, це могли бути наслідки ковіду?
— Думаю, так. Адже Олександр практично ніколи не хворів — навіть застудою або грипом. Коронавірус — захворювання дуже підступне.
— На щастя, ви не занепали духом. І навіть відкрили в собі новий талант — пекти дуже смачні домашні торти, рулети, печиво… Ваші колеги, які знають вас як режисерку фестивалю, захоплюються тим, що ви робите. Дуже тепло про вас відгукувалися Світлана Білоножко та Павло Зібров…
— Дякую. Пекти мені подобалося з шістнадцяти років. У мене чимало сімейних рецептів, ще від бабусі. Багато цікавих ідей я почерпнула в подорожах. Новинки спочатку печу для своїх домашніх і тільки потім пропоную широкому колу. Пандемія дуже сильно вдарила по нашій сфері діяльності. Були скасовані концерти, гастролі. Ми зазнали збитків. Адже були витрачені великі суми на рекламу, квитки довелося повертати глядачам, а це втрата на відсотку, який беруть квиткові оператори. Було важко матеріально і морально. І найжахливіше — неможливість в нових реаліях будувати плани.
— Так, це непросте випробування.
— Знаєте, коли я вирішила зайнятися випічкою, найскладнішим виявилося те, як сказати людям, що, крім того, що я є режисеркою багатьох концертів, можу робити щось ще. Адже ми часто боїмося: а що подумає оточення? Знаєте, у мене було бажання навіть не заробити, а зайняти себе, тому що я звикла завжди щось робити і у мене ніколи в житті не було стільки вільного часу, скільки з'явилося в карантин.
Читайте також: Лідер гурту «ТІК» Віктор Бронюк: «Щоб не піддаватися песимізму, я пішов вчитися в школу авіації»
— Для людей діяльних це дійсно непросто.
— Ви маєте рацію. Однак справжнім поштовхом до того, щоб зайнятися випічкою, стало ось що. Щороку в грудні ми зазвичай проводили по кілька заходів, щось заробляли. І завжди мали можливість допомогти тим, хто цього потребував: літнім людям, дітям, які хворіють. Це були і запрошення на концерти, і подарунки, і фінансова допомога. Я ніколи цього не афішувала, але коли почалася пандемія, раптом зрозуміла, що вперше не маю можливості допомогти. І я вирішила поширити в соцмережах заклик, щоб колеги замовили до Нового року у мене штолени, імбирне печиво — і я могла б заробити на подарунки своїм підопічним. І дуже багато хто відгукнувся. Я пекла день і ніч. І дуже вдячна людям, що завдяки їхній довірі та підтримці змогла привітати тих, кого хотіла. А потім люди почали замовляти у мене випічку вдруге, втретє. І я подумала: а чому б цим не займатися, якщо людям подобається?
— А незабаром настав час Великодня, — продовжує Анжела Норбоєва. — Пасочки я завжди роблю дуже смачні — всі, кого пригощаю, їх хвалять. А тут ще й чоловік потрапив до реанімації. І я почала виконувати замовлення, тому що на його лікування дуже потрібні були гроші. Крім того, це мене трохи відволікало, тому що на душі було дуже важко. І мої тортики мене просто врятували. Іноді мені здавалося, що все це з випічкою немов якесь посилання згори. Думаю, все, що здається випадковим, насправді не випадкове. До речі, помітила: коли роблю торти, не втомлююся!
— Значить, це ваше покликання! Що ви печете для зіркових клієнтів?
— Наприклад, Іра Білик замовляє у мене для дитини і горішки зі згущеним молоком, і брауні, і шоколадні тортики… До випічки я завжди додаю маленький презент — баночку з незвичайною консервацією. Це можуть бути помідорчики з порічкою, маленькі гостро-солодкі огірочки або, скажімо, гарбузово-яблучне пюре…
А для Олі Сумської я робила штолен, витриманий на ромі. Ще вона замовляла шоколадну ковбаску, яку я готую на бельгійському шоколаді та какао, з волоськими горіхами та кеш'ю. Це дуже смачно!
— Можна уявити. Який же найулюбленіший десерт у зірок українського шоу-бізнесу?
— Торт «Наполеон». У мене є кілька рецептів. Наприклад, ожиново-лавандовий. Дуже смачний «Наполеон» з прошарком лохини. Але особливою популярністю користується «Наполеон» з кремом «пломбір» — до заварного крему я додаю збиті вершки. Смачними виходять і «Медовик», і «Празький», і «Чорний ліс»… Знаєте, домашній торт є домашній. Я дуже часто пробую різні десерти в кафе і ресторанах. І вже не раз розчаровувалася. Буває, в меню пишуть «домашній «Наполеон», але скуштуєш — і розумієш: щось не
— Це стає в наші дні особливо цінним. Як вважаєте, пандемія змінить світогляд людей?
— Звісно. Думаю, головне те, що люди більше цінуватимуть те, що раніше сприймали як належне. Пандемія показала усім нам, який хрупкий світ, в якому ми живемо. Потрібно берегти його.
— Що б ви побажали читачам «ФАКТІВ» в такий непростий час?
— Цінуйте життя. Будьте щасливими в даному моменті! Найбільший наш ворог — наш страх. Долайте його — і йдіть вперед! А я буду робити все для того, щоб фестиваль «Шлягер року» жив і далі. І буду радувати всіх своєю випічкою!
Читайте також: Олена Підгрушна: «Якщо майже кожен прийом їжі завершуєте хоч невеликим десертом, схуднути нереально»