7 вересня народні депутати повертаються із відпустки, і розпочинається чергова — вже шоста сесія Верховної Ради IX скликання. Проаналізувавши вже подані законопроєкти, можна виділити ТОП-5, які необхідно терміново прийняти вже в найближчі тижні нової сесії.
Основною темою будь-якої осінньої сесії ВР традиційно є бюджетний процес. Згідно із нормами Бюджетного кодексу України, до 15 вересня уряд має затвердити проєкт держбюджету на наступний рік та передати його на розгляд парламенту. Поки що навіть базові параметри майбутнього бюджету невідомі, тому ми зосередилися на більш конкретних пропозиціях для депутатів. Крім держбюджету, у парламенті знаходиться ціла низка законопроєктів, які необхідно прийняти якнайшвидше.
Хоча Україна й отримала 2,7 млрд доларів від Міжнародного валютного фонду напередодні Дня Незалежності, але подальша співпраця з МВФ обумовлена прийняттям передовсім антикорупційного пакета законопроєктів. Значну частину з цього пакету — зокрема, так звані судові закони — депутати встигли прийняти до літніх канікул і їх президент вже навіть встиг підписати. А от законопроєкт № 5459−1 щодо статусу Національного антикорупційного бюро (НАБУ) прийнято поки що лише в першому читанні.
Законопроєкт фактично підвищує статус НАБУ — з суто правоохоронного органу до центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом. Це означає, що його діяльність буде координувати безпосередньо уряд.
Якщо про важливість першого законопроєкту напряму заявляли в МВФ, то другий законопроєкт — щодо реформи СБУ — активно підтримували представники «Великої сімки». Цей законопроєкт доволі вистражданий — він був прийнятий в першому читанні ще в січні, але фінальної версії до другого читання досі немає.
Основна ідея того, за що депутати проголосували у першому читанні, — переключити Службу безпеки України із невластивих для неї завдань — зокрема, боротьби з корупцією та організованою злочинністю — на контррозвідувальну та антитерористичну діяльність. Саме по цих сферах законопроєкт значно посилює і розширює можливості для роботи СБУ.
Додамо, що на адресу цього законопроєкту лунає і багато критики. Зокрема, щодо запланованого в законопроєкті скорочення чисельності працівників СБУ — мовляв, чи доцільно це робити під час війни з Росією. Хоча, мабуть, чисельність персонального складу не є ознакою ефективності служби. Також є пропозиції щодо посилення підзвітності СБУ.
Якщо перші два законопроєкти були важливі з точки зору МВФ і «Великої сімки», то законопроєкти щодо криміналізації контрабанди вкрай важливі з точки зору відносин з Євросоюзом — адже саме Україна є одним з головних джерел контрабанди в ЄС.
Далеко не всі в нашій країні знають, що Кримінальний кодекс України майже не передбачає кримінальної відповідальності за контрабанду товарів — при дуже-дуже обмежених виключеннях. Кримінальною відповідальністю карається лише контрабанда культурних цінностей, зброї та боєприпасів, радіоактивних, отруйних і вибухових речовин, засобів негласного отримання інформації. Також окремо передбачається відповідальність за контрабанду лісоматеріалів і рідкісних порід деревини.
За контрабанду усіх інших товарів — у тому числі й за найбільш скандальну контрабанду бурштину, тютюнових і алкогольних виробів, спирту, пального — кримінальної відповідальності не передбачено, на відміну від багатьох країн Східної Європи.
Такий м’який підхід до контрабанди сповідується в Україні з часів Януковича, який «гуманізував» відповідальність за цей злочин. І тепер єдине, чим ризикує контрабандист, — це сам контрабандний товар, а також автомобіль, якщо контрабанду було в ньому заховано.
Втіклому Януковичу за таку «гуманізацію», мабуть, дуже вдячні тіньові ділки й на західному, й на східному кордонах України. Але питання контрабанди стає одним з дуже дратівливих — зокрема, у відносинах України з Євросоюзом. Україна через занадто поблажливе ставлення до контрабандистів ризикує стати тіньовим центром контрабандних поставок в ЄС, що може допомогти перекреслити будь-які плани Києва на євроінтеграцію.
Вже подано кілька законопроєктів про криміналізацію контрабанди. Найбільші шанси у законопроєкту № 5420 — через те, що його як невідкладний подав президент України, а також через те, що його в липні 2021 року вже було підтримано в першому читанні.
Протягом останніх років по тютюнопалінню били в основному гривнею — підвищували акцизи й, відповідно, ціни на сигарети. Але є й інші важливі складові політики зниження рівня паління. Серед них — заборона реклами сигарет, заборона паління в громадських місцях, більш жорсткі стандарти щодо вмісту продукції, попередження щодо шкоди паління тощо. Основні «нецінові» заборони Україна ввела ще у 2007−2012 рр., значно випередивши й країни пострадянського простору, й навіть деякі країни ЄС. Наприклад, на відміну від Чехії або Грузії в Україні вже понад 10 років немає взагалі жодної реклами сигарет.
Але за останнє десятиліття тютюновий ринок значно змінився — передовсім, з’явилися нові тютюнові вироби (електронні сигарети, тютюнові вироби для електронного нагрівання). І виникла необхідність законодавчо врегулювати їхній обіг. Особливо це стосується електронних сигарет, на ринку яких панує повний хаос, внаслідок чого електронні сигарети потрапляють до рук дітей та підлітків.
З 1-го січня 2021 року вступила в силу заборона на продаж електронних сигарет дітям. Також, аби зробити цигарки менш привабливими для підлітків, буде заборонено різні фруктові ароматизатори в сигаретах. Крім того, збільшиться розмір попереджень (зокрема графічних) щодо негативного впливу паління на здоров’я — з 50% до 65% від розміру пачки.
Показово, що по цьому законопроєкту й у влади, й в опозиції є абсолютна згода. Понад 300 депутатів підтримали законопроєкт у першому читанні.
На наших пенсіонерів та інших пільговиків чекає черговий сюрприз від держави — монетизація пільг щодо проїзду у громадському транспорті. І наскільки цей сюрприз буде приємним, залежить від того, який варіант монетизації обере український парламент — урядовий чи один з альтернативних.
Чим небезпечний варіант, який пропонує уряд (5651)? У своєму законопроєкті уряд фактично повністю знімає з себе відповідальність за фінансування монетизації пільг і передає це питання на рівень місцевого самоврядування, що може виглядати так: якщо гроші в місцевому бюджеті є, компенсація за проїзд буде, якщо немає — не буде.
Може виникнути ситуація, коли суми компенсації за проїзд у сусідніх містах, громадах чи областях відрізнятимуться в рази. Щоб ці ризики мінімізувати, варто розглянути альтернативний варіант, який передбачає, що порядок і суми компенсацій пільг за проїзд мають встановлюватися й забезпечуватися урядом.
Монетизація пільг (зокрема на проїзд) вважається більш справедливою для пільговиків — люди отримують додаткові «живі гроші» — однакову суму незалежно від того, наскільки вони користуються пільгою. А далі вони можуть на власний розсуд витратити ці кошти на проїзд або на інші цілі — наприклад, на харчування, ліки або одяг.
Фото iportal.rada.gov.ua