Міністерство юстиції України вимагає від «Укрзалізниці» сплатити 70,3 млн гривень, які є боргами ДП «Донецька залізниця» за електроенергію, отриману на тимчасово окупованих територіях Донбасу. Така вимога протирічить українському законодавству і породжує запитання: на чиєму боці Мін'юст? Це запитання політолог Олексій Голобуцький задає на своїй сторінці в соцмережі.
«Склалася доволі неприємна ситуація, в яку не за своєю волею потрапила „Укрзалізниця“. У лютому цього року Північний апеляційний господарський суд задовольнив позов „Донбасенерго“, вирішивши стягнути з „Укрзалізниці“ 70,3 млн грн. У вересні надійшла платіжна вимога від „Укргазбанку“ — списати ці гроші з рахунків УЗ. Плюс 10% виконавчого збору», — написав він.
Згадана сума є боргом «Донецької залізниці» за договорами на постачання енергії, укладеними у 2015 році.
«Проблема у тому, що „Донецька залізниця“ здійснювала господарську діяльність на тимчасово неконтрольованій території України та отримувала електроенергію, вироблену на цій території, в тому числі Старобешівською ТЕС. А грошей за це „Донецька залізниця“ не сплатила (дивовижно, правда?)», — зазначає Голобуцький.
За його інформацією, суд, приймаючи рішення, керувався рішенням Великої палати Верховного суду від червня 2020 року, яким «Укрзалізниця» визнана правонаступницею всіх прав та обов’язків підприємств залізничного транспорту, на базі яких вона утворена, у тому числі й ДП «Донецька залізниця».
«Чи може у цій ситуації якось захищатися сама „Укрзалізниця“? Звичайно, може. Як мені відомо, це вона й робить, апелюючи до того, що списання понад 70 млн грн є незаконним», — зазначає експерт.
Законами «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та «Про виконавче провадження» накладено мораторій на звернення щодо стягнень активів АТ «Укрзалізниця» за зобов'язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Стосується це й «Донецької залізниці».
Водночас департамент Державної виконавчої служби, яка є структурою Мін’юсту, цей факт ігнорує.
«То на чиєму боці Мін'юст? Щиро хочеться вірити, що його (без)діяльність у цій справі є помилкою, недоглядом, прикрою випадковістю… і Мін'юсту ще не пізно все виправити, зайнявши законну та, головне, державницьку позицію», — пише експерт.