З вечора понеділка, 20 вересня, до вечора понеділка, 27 вересня, юдеї відзначають одне з найвеселіших своїх свят — Суккот (курені, або кущі). Після вавилонського полону до семи днів Суккоту був доданий восьмий день, в який відзначаються два свята: Шміні ацерет (що буквально перекладається як «восьмого — святкове зібрання» та Симхат Тора (Радість Тори). За межами Ізраїлю Симхат Тора відзначається на день пізніше, 29 вересня, як самостійне свято.
Перший (а поза Ізраїлем і другий), а також восьмий дні Суккоту є святковими, коли заборонена будь-яка робота, крім порятунку життя та здоров'я людини, а також приготування їжі. Решту днів вважають «буднями святкового періоду», протягом яких дозволено займатися справами, що забезпечують потреби свята, або роботами, невиконання яких може спричинити великі збитки. Але і в «будні» зберігається святкова атмосфера, робиться все, щоб люди почувалися щасливими та від душі веселилися.
Коли народ Ізраїлю після виходу з Єгипту 40 років мандрував пустелею, люди, живучи в споруджених з гілок куренях, не піклувалися про їхню міцність, у всьому покладаючись на Божественне провидіння. Тобто перебували саме в тому стані, про який в Торі написано: «…не одним лише хлібом живе людина, але всім, що виходить з уст Бога…». І все, що відбувалося з ними тоді, тільки зміцнювало їхню віру в те, що Всевишній не залишить свій народ без захисту.
На згадку про ці події та для виконання заповіту Тори щороку сини Ізраїля переселяються на весь святковий тиждень в спеціально побудовані для цього курені — сукки.
Для того щоб курінь відповідав вимогам Тори, дотримуються низки умов. Наприклад, сукка не повинна перебувати під будовою або навісом — тільки просто неба. Чітко обумовлені мінімальні й максимальні розміри куреня та порядок його зведення. Дах робиться тільки з зірваних, зрізаних або зрубаних гілок чи стебел рослин, але в жодному разі не за допомогою гілок дерева або куща, що росте з землі. Дах вкривається гілками так, аби всередині сукки обов'язково було більше тіні, ніж сонця, але вночі крізь покриття має бути видно зірки.
Побудовану сукку заведено прикрашати плодами, квітами, гарними картинками з цитатами з Тори, завісами та спеціально виготовленими тільки для цього циновками (з іншою метою їх використовувати не можна).
Протягом семи святкових днів у курені практично живуть: влаштовують святкові веселі застілля (їсти поза сукки у ці дні не можна), зустрічають гостей, танцюють і ночують.
Від обов'язку жити в курені звільнені жінки, а також чоловіки, здоров'ю яких може нашкодити життя практично просто неба. Але й в таких випадках необхідно хоча б двічі на день влаштовувати в курені трапези. Перешкодити перебуванню в курені може й негода, коли, наприклад, через сильний дощ струмені води заливають ліжко або потрапляють в їжу, що стоїть на столі.
Традиційно вважається, що кожен вечір курені по черзі відвідують «високі гості» — душі семи видатних особистостей єврейської історії: Авраама, Іцхака, Якова, Йосипа, Мойсея, Аарона й Давида. Крім того, виконуючи заповідь Тори: «І будеш веселитися у твої свята — і ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і левит, і гер, і сирота, і вдова, що знаходяться в воротах твоїх», заведено запрошувати до себе в курінь і інших гостей, перш за все нужденних і тих, хто не має можливості побудувати власну сукку.
Наказує Тора виконувати в Суккот заповідь «чотирьох рослин». Для цього беруть один лулав (пальмова гілка, яка ще не розкрилася), не менш як три гілки адаса (мирта), дві гілки арави (річкової верби) та етрог (вид цитрусового плоду). Кожна з цих рослин символізує одну з частин єврейського народу: етрог, що має запах і смак, подібний до євреїв, які знають Тору й роблять добрі справи; лулав, що має смак, але не має запаху, подібний до тих, хто вивчає Тору, проте не робить добрих справ; запашний адас, що не має смаку, — це ті, хто не вивчають Тору, але роблять добрі справи; арава ж, яка не має ані смаку, ані запаху, подібна до євреїв, які не тільки не вивчають Тору, але й не дуже прагнуть творити добро. Разом ці рослини перш за все присвячені Всевишньому, його повній владі над усім світом, а також є символом єдності єврейського народу, відповідальності євреїв один за одного.
Заповідь «чотирьох рослин» виконується ще до ранкової молитви. Стоячи, в праву руку беруть зв'язані разом лулав, адас та араву, а в ліву — етрог і промовляють особливі благословення. Потім етрог приєднують до гілок і роблять рухи всім оберемком в шести напрямках: на схід, на південь, на захід і на північ, а потім вгору й вниз (за іншою традицією: на південь, на північ, на схід, вгору, вниз і на захід). У перші два дні заповідь виконується тільки зі своїми особистими «чотирма рослинами», а в наступні дні можна скористатися й чужими, але в жодному разі не можна забирати рослини з того місця, де їх залишив власник.
Вважається, що в Суккот Всевишній вирішує, скільки води у вигляді дощу буде надіслано на землю протягом року. За часів Храму, щоб Господь благословив землю рясними дощами, люди робили у дні свята виливання води, яку набирали з джерела Шилоах поблизу Єрусалиму, на храмовий жертовник. Все дійство супроводжувалося таким веселощами, що виникла приказка: «Хто не бачив веселощів виливання води на жертовник, той ніколи в житті не бачив веселощів». У наш час в пам'ять про ті часи в Суккот ночами влаштовуються свята. На них читають уривки з Тори, проголошуючи між главами: «І будете ви в радості черпати воду з джерел спасіння!», співають, танцюють і влаштовують веселі трапези.
Останній день свята Суккот називається Гашана-Раба. У ніч на Гашана-Раба заведено займатися вивченням Тори, а в перервах усім присутнім в синагогах за традицією роздають солодкі яблука, які перед вживанням занурюють у мед.
Читайте також: Новий рік в юдеїв: чого не можна та що потрібно робити у свято Рош ха-Шана
У Гашана-Раба заповіді про «сукку», «чотири рослини» й «виливання води на жертовник» вже не виконуються. Але виконується ще один давній звичай — биття об землю вербовими гілками. У синагогах у цей день з молитвами обходять сім разів «біму» (піднесення в центрі синагоги зі столом, на який кладуть Тору для читання), а потім беруть в руки п'ять вербових гілочок і, вимовивши спеціальну молитву, б'ють ними об землю. Вербові гілки символізують ту частину єврейства, яка не проявляє особливого бажання й наполегливості у вивченні Тори та у виконанні заповідей. Оскільки форма листя верби нагадує форму людських губ, виконуючи цю заповідь, люди демонструють Всевишньому, що навіть ті, хто жодним чином не проявив себе перед Господом, все-таки мають губи, щоб молитися йому, та готові взяти на себе будь-які удари, аби отримати від нього вибачення та щасливе життя…
Восьмий день — Шміні ацерет — святкується за біблійним приписом: «А восьмого дня нехай буде у вас святкове зібрання (ацерет)». Це самостійне свято, але водночас воно є ніби завершенням Суккоту. Цього дня в синагогах поминають померлих молитвою «Ізкор» і моляться про дощ.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про одне з найурочистіших та світлих свят в юдаїзмі — Йом Кіпур, яке теж відзначається у вересні.
Фото в заголовку https://ua.depositphotos.com/