У Німеччині 26 вересня проходять парламентські вибори. Зранку вже відкрилися понад 60 тисяч виборчих дільниць, пише Spiegel.
Теперішній канцлер ФРН Ангела Меркель цього разу свою кандидатуру не висувала. Вона керує урядом з 2005 року. Згідно з нещодавніми опитуваннями, найвищий рівень підтримки виборців є у Соціал-демократичної партії (25%). Блок партій ХДС/ХСС підтримують 22% потенційних виборців, Партію зелених — 17%.
Меркель була першою жінкою, що стала канцлером ФРН. За майже 16 років на чолі уряду своєї країни вона провела Німеччину і Євросоюз через ухвалення Лісабонського договору — конституції ЄС, грецьку кризу, міграційну кризу, Brexit, президентство Дональда Трампа і, нарешті, пандемію COVID-19.
Вона йде з посади добровільно. Кілька років тому вона полишила посаду керівника партії «Християнсько-демократичний союз». Меркель піде не відразу: на формування нового уряду можуть знадобитись місяці. Але жодних стратегічних рішень старий кабінет міністрів за традицією ухвалювати не буде — щоб не залишати небажаний спадок новому.
Меркель майже завжди дотримувалася політики пошуку компромісів, вмовляла, тиснула, відступала. Чим жахливо дратувала прихильників рішучих кроків (наприклад, радикальних зелених у своїй країні чи східноєвропейців, що побоюються Росії), але незмінно перетягувала на свій бік більшість провідних політиків та більшість німецьких виборців.
Німцям запам’яталися два стриманих афоризми Меркель.
«Wo ein Wille ist, da ist auch ein Weg» («Де є бажання, там буде й вихід»), — цю фразу Меркель повторювала кілька разів під час грецької боргової кризи, що стала проблемою для всієї зони євро, і подоланням якої вона — разом з Євросоюзом, Світовим банком та МВФ — займалася кілька років.
Інший афоризм Меркель запозичила у тодішнього президента США Барака Обами, вмовляючи у 2015 році співгромадян прийняти сотні тисяч біженців із Сирії та сусідніх країн. «Wir schaffen das», що перекладається як «Ми зробимо це», чи «Ми зможемо».
Канцлерка Меркель також запам’яталася тим, що провела багато переговорів з президентом Росії Володимиром Путиним. Що Ангела Меркель насправді думає про російського президента і Росію, невідомо, але тим, хто сварить її за зайву м'якість, варто пам'ятати, що усі важливі рішення (як, наприклад, останнє на російському напрямку — рішення про газопровід «Північний потік — 2») канцлерка Німеччини змушена погоджувати з провідними політиками своєї партії, з партнерами у коаліції, з прем'єр-міністрами земель, з бізнесом, з партнерами у Євросоюзі й з Брюсселем.
З іншого боку, з огляду на вічне прагнення Меркель до компромісів і стабільності, до «помірного прогресу в межах законності», легко уявити, що вона без проблем вела б з Путіним business as usual, коли б не еволюція зовнішньої політики Москви.
«Німеччина вже давно не „головний лобіст“ Росії у Європі. Часи „адвокатської функції“ ФРН за канцлера (Герхарда) Шредера змінилися спочатку спільним нерозумінням, а потім й поготів — напруженістю. Якщо оцінювати Німеччину за шкалою „тих, що розуміють Росію“ в Євросоюзі, то вона вже давно не очолює цей список, а розмістилась десь посередині», — розповів політолог Дмитро Стратієвський.
Таким чином, Німеччина разом з усім Євросоюзом зберігає санкції проти російських посадовців і силовиків, але вони не дуже болісні; німецький бізнес продовжує працювати в Росії, а російський газ — текти до Німеччини. Меркель відмодерувала усіх: і прихильників жорсткої лінії, і тих, хто хотів заробляти гроші на Росії, закривши очі на все інше.
Як писали «ФАКТИ», третій президент України Віктор Ющенко розповів, що Україна могла отримати План дій щодо членства в НАТО ще в 2008 році на саміті Альянсу в Бухаресті, проте цього не сталося через позицію канцлера Німеччини Ангели Меркель і екс-президента Франції Ніколя Саркозі. На його думку, саме позиція Німеччини і Франції, які проголосували проти ПДЧ для України, в кінцевому підсумку спровокувала російське вторгнення в Грузію, а потім — і в Україні.
Фото: https://ua.depositphotos.com