Уже кілька днів навколо знаменитого київського заводу «Більшовик», який зараз називається АТ «Перший київський машинобудівний завод», киплять пристрасті. На Шулявці, біля в'їзду на підприємство активісти облаштували блокпост, як вони стверджують, для перешкоджання вивезенню унікальних верстатів на металобрухт. А поштовхом до протестів стало рішення Фонду державного майна України (ФДМУ) провести 27 жовтня торги по продажу цього державного підприємства. Щоб донести свою позицію, активісти провели пресконференцію в Національному інформаційному агентстві «Укрінформ». На брифінг був запрошений і голова ФДМУ Дмитро Сенниченко, але він не прийшов.
«На жаль, наша країна має досить гіркий досвід приватизації промислових об'єктів, — повідомив на пресконференції експерт оборонного сектора Олександр Кочетков. — Взяти хоча б історію з суднобудівним заводом в Миколаєві, який навмисне доводився до банкрутства для подальшої приватизації. І таких прикладів дуже багато.
Практично до всіх приватизованих підприємств застосовувалися схожі схеми, що мають кілька основних етапів. Спочатку потенційний покупець неофіційно домовляється з чиновниками про створення для нього сприятливих умов. Потім призначається лояльне керівництво підприємства, яке прагне його довести до банкрутства. А коли підприємство перетворюється на руїну, можна перекласти борги на державу і на так званому тендері, де все вже вирішено наперед і умови прописані під конкретного учасника, купити об'єкт. У фіналі залишається тільки домовиться з владою про зміну цільового призначення землі, щоб побудувати бізнес-центр, готель, житловий комплекс, або, як у випадку з «Більшовиком», все разом. Адже 36 гектарів майже в центрі Києва дозволяють побудувати все що завгодно.
При цьому доля трудового колективу, та й подальший розвиток промислової діяльності підприємства, покупця часто не цікавлять. Хоча на перших етапах звучить багато бравурних обіцянок, які потім не виконуються.
Я хочу нагадати, що всі державні об'єкти, що виставляються на приватизацію, не належать чиновникам, депутатам, бізнесменам. Це власність народу, тобто всіх громадян взагалі і кожного громадянина окремо. Тому влада повинна розпоряджатися цим майном таким чином, щоб це було на користь народу, громадянам, а в даному випадку ще й трудовому колективу заводу.
А значить, до приватизації промислового об'єкта повинен бути розроблений і оприлюднений стратегічний план розвитку об'єкту після переходу права власності. І в подальшому держава зобов'язана строго стежити за дотриманням цього плану. Адже це не просто завод, це одне з найбільших підприємств оборонно-промислового комплексу.
Саме тут, в Києві, ще є кваліфіковані фахівці, здатні, працюючи на складному, а часом і унікальному обладнанні, забезпечувати наш військово-промисловий комплекс необхідною продукцією. Щоб Україна виробляла військову техніку сама, а не закуповувала за кордоном", — зазначив експерт.
Але все ж, чим конкретно незадоволені працівники підприємства і активісти, які вийшли на пікет.
«До нашої громадської організації звернулися працівники заводу, які десятиліття свого життя присвятили розвитку цього підприємства, — розповів ветеран АТО, голова ГО «Вибачте, что живі» Данило Турчин. — Вони незадоволені умовами, на яких буде проводиться приватизаційний аукціон. Вони не розуміють, що буде з їхнім заводом. Вони обурені тим, що з підприємства вже вивозиться цінне обладнання, яке просто здається на металобрухт.
Ми не знаємо, чи буде після приватизації поліпшуватися соціальна сфера, будуватися дитячі сади, школи, майданчики, і що взагалі отримає громада Києва? А ще, зовсім не йдеться про чіткі і зрозумілі соціальні гарантії для трудового колективу. Адже середній вік працівників заводу 50 років, а стаж 25−30 років, і знайти іншу роботу, а тим більше за фахом, буде неможливо.
До речі, у ФДМУ запропонували, нібито для збереження виробництва, перевести потужності заводу в… Жашків. Але люди, фахівці, туди не поїдуть. Вони просто будуть змушені звільниться. Їх до цього підштовхнуть. Та й Жашківська філія — це повна руїна, яка простоює вже багато років. Таким чином буде відкритий шлях для знищення заводу і забудови території", — вважає Данило Турчин.
А ще киян дуже турбує втрата великого військового підприємства.
«Я як колишній військовослужбовець, ветеран війни, яка триває вже восьмий рік, хочу щоб в моєму місті був потужний оборонний завод, що виготовляє для нашої армії все необхідне. І замість нього мені не потрібен черговий магазин чи готель», — підсумував активіст.
Варто нагадати, що раніше Олександр Кочетков на своїй сторінці у Facebook, коментуючи майбутню приватизацію, написав про зацікавленість депутатів від президентської партії «Слуга народу» в результаті приватизаційного аукціону з продажу заводу «Більшовик». За його словами, їхнє небажання говорити про проблеми і борги об'єкта може вказувати на його підготовку під «віддачу своїм людям».