У листопаді в США виходять у світ мемуари одного з найпопулярніших акторів в історії Голлівуду. Це Вілл Сміт ризикнув написати книгу про своє життя та кар'єру. Він стверджує, що це буде правда, ще раз правда і лише правда. Мемуари мають лаконічну назву — «Вілл». Здається, що все просто. Так звуть автора. Однак слово «will» в англійській мові має кілька значень. Тому назву книги можна перекласти по-різному — «Воля», «Побажання», «Заповіт».
Сміт стверджує, що ще ніколи не був таким відвертим. Для нього було дуже важливо розкритися перед шанувальниками. При цьому він чудово розуміє, що багато його зізнань здатні зіпсувати йому імідж.
Віллу Сміту належить кілька рекордів. Він є єдиним актором в історії кіно, чиї вісім фільмів поспіль зібрали кожен понад 100 мільйонів доларів в американському прокаті, 11 фільмів поспіль зібрали понад 150 мільйонів доларів у світовому прокаті. Ще одне досягнення — вісім картин із Віллом у головній ролі займали поспіль перше місце у рейтингу найкасовіших фільмів у США. П'ять картин принесли понад 500 мільйонів доларів кожна у світовому прокаті. У 2013 році журнал Forbes назвав Сміта найприбутковішим актором у світі. Крім того, він і зараз очолює чоловічий рейтинг найкрасивіших зірок старше 40 років.
Інший би давно спочивав на лаврах, але тільки не Вілл Сміт! Він вирішив спробувати себе в серйозному кіно і зазнав болючих невдач. Проте актор продовжує шукати себе.
Про свої проблеми, про книгу, особисте життя та багато іншого Сміт розповів в інтерв'ю відомому американському журналісту, лауреату Пулітцерівської премії Уеслі Лоуері. Матеріал був опублікований у журналі GQ. «ФАКТИ» пропонують переклад цієї бесіди.
— Вілле, ти зараз знімаєшся у фільмі, який розповідає історію темношкірого раба, що сталася багато років тому у Джорджії. Наскільки мені відомо, ти раніше відмовлявся від подібних пропозицій. Що змінилося?
— Справді, я завжди уникав участі у фільмах про рабство. Особливо на початку моєї кар'єри. Мені не хотілося показувати темношкірих у такому світлі. Я хотів грати супергероїв. Темношкірих, які у всьому перевершують білих. Грати ролі, що кіностудії зазвичай віддавали Тому Крузу. Вперше я змінив свою думку, коли переглянув фільм «Джанго вільний» Квентіна Тарантіно. Але навіть після цього мені не хотілося зняти фільм про рабство та помсту. Картина «Емансипація», яку ми зараз знімаємо, більше схожа на «Апокаліпсис» Мела Гібсона, ніж на «12 років рабства». Дія відбувається у 1863 році. Мій герой тікає від конфедератів і приєднується до армії Лінкольна. З нею він повертається на південь, щоби звільнити тих, кого йому довелося там залишити. Особисто для мене це фільм насамперед про кохання, його силу і непереможність.
— І все-таки, чому ти погодився?
— Сценарій потрапив до мене в руки минулого літа, невдовзі після вбивства Джорджа Флойда. Все змінилося не лише для мене. Усе змінилося для цілого світу.
— Ще один новий фільм, який ось-ось вийде, це драма «Король Річард». У ній ти граєш батька наших знаменитих тенісисток Серени та Венери Вільямс. Багато хто вважав Річарда Вільямса, м'яко кажучи, ексцентричною і норовливою людиною. І все-таки він, порушивши всі негласні правила, що існували в професійному спорті, зумів зробити зі своїх дочок суперзірок. Серена зізналася мені днями, що в деяких епізодах вона дивилася на екран і забувала, що бачить Вілла Сміта. Вона бачила перед собою батька! Так правдиво ти зіграв Річарда. Як тобі це вдалося?
— Тут немає особливого секрету. Річард Вільямс дуже схожий на мого тата. Коли я вперше прочитав сценарій, то раптом зрозумів, як це бути батьком, який бажає своїм дітям досягти успіху в житті. У мене самого троє дітей. І всі вони роблять власну кар'єру у шоу-бізнесі. Але мені як батькові було у певному сенсі легше. Адже я сам кінозірка. А Річард був бідний. Він сам тренував дочок, збираючи м'ячики у тенісному клубі. Він зумів захистити їх від жадібності спортивних агентів та безжальних ЗМІ. А ще я розумію, наскільки складніше батькові вести до успіху дочок у порівнянні з синами.
— А твій батько?
- Мій батько мучив мене. І разом з тим він був одним з найвеличніших людей, яких я коли-небудь знав. Він є одним з найбільших благословень у моєму житті та водночас є джерелом мого болю. Мені було два роки, коли мої батьки переїхали до західного передмістя Філадельфії і влаштувалися в невеликому цегляному будинку, який могли дозволити себе тільки представники середнього класу. Нам заздрили дуже багато темношкірих. Для них це було втіленням американської мрії. Але мій батько пив. І коли напивався, бив маму. Це було часто, але мені врізався в пам'ять один із таких випадків. Мені тоді було дев'ять років. Батько прийшов додому п'яний і поліз битися з мамою. Він з усієї сили вдарив її по голові. Ось так, збоку. Моя сестра закричала і сховалася у своїй кімнаті. Мій брат кинувся на батька, боронячи маму. А я завмер. Мені було страшно. Цей страх скував мене. Я стояв і дивився на те, що відбувалося. Мені хотілося вбити батька. Але я не рухався.
Я ніколи не обговорював з батьком його пияцтво, насильство, яке він виявляв стосовно мами. Батько всіляко підтримував мене, коли я почав робити кар'єру у шоу-бізнесі. Він відвідав прем'єри кожного мого фільму. Він помер у 2016 році. Від нього я успадкував такі риси як відданість та перфекціонізм. Але через нього я багато років вважав себе боягузом. І все це сформувало мене як особистість, спонукало стати тим, ким я сьогодні є. Чому я раніше знімався здебільшого лише у комедіях чи комедійних бойовиках? Скажімо так, у розважальному кіно? Тому що я підсвідомо прагнув догодити іншим, розвеселити натовп, змусити всіх довкола сміятися. Я був упевнений, що це захистить мене і тих, кого я люблю від насильства. Людина не може відчувати гнів, ненависть, коли вона сміється. Комедія розмиває усі негативні почуття. А ще мені здавалося, що мої успіхи у навчанні, у кар'єрі дадуть підстави для мами пишатися мною. І тоді, можливо, вона простить мене за мою бездіяльність у дитинстві.
Знаєте, я і з мамою ніколи не обговорював те, що робив батько, не обговорював мою поведінку. І тільки тепер, написавши книгу, я приїхав до неї та прочитав усе. Я був у мами два тижні. То були дуже важкі тижні. Справжній катарсис! Ми плакали. Нам обом стало легше. Але я знаю точно — я ніколи б не написав усе це і не поговорив би так щиро з мамою, якби батько був ще живий!
— Ви обговорювали книгу лише з мамою?
— Ні, звичайно. Адже я пишу не тільки про свою родину, а й про друзів, про добрих знайомих. Коли чернетка мемуарів була готова, я запросив до Маямі всіх, кого згадую в книзі — 25 осіб. І кожному з них прочитав те, що про нього написав. Я ж розумію, що після виходу мемуарів їм жити із цим до самої смерті. Адже я нічого не приховую. Написав про те, як спочатку спускав усе до єдиного цента на дорогі машини та дівчаток. Про те, як мені довелося позичити кілька тисяч доларів у місцевого наркоторговця. Гроші потрібні мені були, щоб переїхати до Лос-Анджелеса і спробувати себе як актора. На той час я вже був популярним виконавцем хіп-хопу. Ідея вирушити до Голлівуду виглядала божевільною. І я чесно не знаю, щоб зі мною трапилося, як би я віддавав гроші наркодилеру, якби задум провалився. Але в результаті я досить швидко отримав головну роль у серіалі «Принц з Беверлі-Хіллз», і це мене врятувало. І це, до речі, було велике везіння. Я дивом потрапив на вечірку, яку влаштовував у себе вдома продюсер Квінсі Джонс. І він провів проби прямо там, під час гулянки. Згадую своє перше кохання. Я порвав із цією дівчиною, коли дізнався, що в неї є інший хлопець. Пишу і про мій перший шлюб із Ширі Зампіно. Ми прожили три роки. І я перед нею винен. Мої амбіції виявилися сильнішими за кохання. Я вчинив підло, відправивши їй папери про розлучення у День святого Валентина. Зізнаюся в безглуздих ревнощах до Тупака Шакуру, з яким у дитинстві дружила моя друга дружина Джада. Я заздрив його успіху. І ці почуття не дозволили мені хоч раз поговорити з ним до того, як його не стало.
— Я правильно зрозумів, що ви переосмислили свою мету в кіно?
— Так. Коли я тільки-но починав свою кар'єру, мені хотілося робити те, що робив Едді Мерфі. А ще мені хотілося змусити глядачів відчути ті почуття, які відчув я сам, вперше подивившись «Зоряні війни». Коротше, мені хотілося бути Едді Мерфі у «Зоряних війнах»! І справа пішла. «Погані хлопці» та «День незалежності» стали першими моїми фільмами, які зібрали понад 100 мільйонів доларів кожен. А потім я мало не прогаяв удачу. Мені зателефонував Стівен Спілберг і запропонував участь у новому проєкті. Я мав зіграти агента секретної служби, який ганяється за інопланетянами. Мені чомусь ідея не видалася привабливою. І я відмовився. Але Спілберг, дуже йому дякую, був наполегливий. У результаті він переконав мене. І це були «Люди у чорному»!
— Готуючись до нашої розмови, я обдзвонив купу людей, які разом з вами працювали. У мене відбулася цікава розмова з Бріджит Мойнахан, вашою партнеркою по фільму «Я, робот».
— О, там був кумедний епізод під час зйомок. Сцена, коли Бріджит методично обстежує моє тіло і розуміє, що я частково робот.
— Вона також пам'ятає цю історію. Каже, що довелося робити величезну кількість дублів, бо, як тільки її пальці доходили до вашого третього ребра, ви одразу починали хихикати, як маленька дівчинка!
— Але ж було дуже лоскітно! Я ж не спеціально!
— Бріджит назвала вас чарівним. Але куди сильніше її вразило інше. Через кілька років після цих зйомок у неї стався дуже важкий період у житті. Відомий футболіст Том Бреді розлучився з нею, після чого вона буквально за кілька днів дізналася, що вагітна. Від таблоїдів це приховати не вдалося. Усі як із ланцюга зірвалися. І ви стали першим, хто зателефонував їй, зовсім несподівано, і поговорив, заспокоїв, підбадьорив. Вона й досі вдячна вам за той дзвінок.
— Спасибі. Для мене це природно. Річ у тому, що мої батьки так чинили завжди. І моя бабуся. Це ті люди, яким хочеться зателефонувати, коли опиняєшся у критичній ситуації. І я щасливий, що можу надати таку допомогу іншим. У цьому, мабуть, моє головне призначення. Можу з гордістю сказати, що Том Круз, якого я довгий час вважав своїм головним суперником у боротьбі за право називатися головною кінозіркою у світі, у результаті став моїм другом, бо ми поговорили з ним по щирості, коли в нього був складний період. Так от, якщо у вас все чудово, зателефонуйте комусь іншому. Але якщо вам потрібна допомога, дзвоніть мені. Мені подобається бути службою порятунку ночами.
— А у вас є така людина? Окрім мами, бабусі? Ще хтось?
— Звісно. Протягом багатьох років я телефоную Дензелу Вашингтону. Він унікальна людина. Пам'ятається, мені було 48 чи щось біля того, і я подзвонив йому і почав скаржитися на кризу віку. «Послухай, думай про свій нинішній вік як про кльовий період у житті. Усіх п'ятий десяток чомусь лякає. Подивишся, що буде, коли настане грьобаний шостий десяток! Так що поки насолоджуйся своїм кльовим п'ятим!» — сказав мені Дензел. І все так і сталося. Я відпустив свої страхи, отримав свободу робити те, що хочу.
— І що саме?
— Е, ні. Прочитайте книгу, там багато що описується. Але є речі, які я не розповідатиму в інтерв'ю. Можу сказати, що в пошуках щастя я вирішив два тижні пожити далеко від усіх, без будь-якого зв'язку. Зняв для цього будиночок у Юті та провів там рівно 14 діб. А ще з'їздив у Перу до місцевих індіанців і взяв участь у кількох ритуалах, що для мене було повним безумством, оскільки до цього я жодного разу не курив травичку і майже не вживав алкоголю.
— Допомогло?
- Допомогло переосмислити багато чого в житті. Після цієї поїздки я став уперше за багато років подорожувати чи просто виходити на вулицю без охоронців. Тепер я в аеропортах користуюся загальними залами очікування. І це мені подобається. Це дає певне відчуття свободи. Так от, ми відволіклися від вашого запитання про переосмислення мною цілей у кіно. Був час, коли я збирав, збирав, збирав. Тепер настав час віддавати.
Але це далеко не єдине, до чого я став ставитись сьогодні інакше. Я маю особистого психотерапевта. Я волію називати її своїм інтимним наставником. Її звуть Мікаела Боем, і ми знайомі вже багато років. Під час нашої першої зустрічі вона запитала, що б я захотів, якби мав можливість отримати все що завгодно в цьому світі? І я відповів, що хотів би завести гарем. Тоді вона попросила назвати конкретних дівчат, жінок, яких я хотів би бачити в своєму гаремі. Я почав називати імена. Халле Беррі, насамперед. Місті Коупленд… Ми склали список із 20 жінок. Ідея жити з ними, подорожувати, піклуватися про них здавалася мені чудовою. І тут Мікаела запропонувала зателефонувати кожній із них. Після цього я зрозумів, як це буде жахливо, просто жахливо! Я почувався підлітком, у якого зруйнували його головну сексуальну фантазію. Але я вдячний Мікаелі. Вона ґрунтовно прочистила мені мізки. Пізніше вона пояснила мені, що немає нічого жахливого в тому, що я, одружений чоловік, вважаю Халле Беррі красивою та сексапільною. Моє християнське виховання змушувало мене вважати навіть мої думки гріховними. Мікаела допомогла мені зрозуміти, що це нормально, що в цьому немає гріха, немає перелюбу.
— Ви сказали, що вирушили спочатку до Юти, потім до Перу, шукаючи щастя. Це означає, що ви не відчували себе щасливим, правда?
— Правильно. Успішна кар'єра, великі гроші, дружина, діти — здавалося, що ще можна побажати? Річ в тому, що наші стосунки з Джадою зайшли у глухий кут. Я з самого початку поводився неправильно, наробив купу помилок. Почалося з того, що я наполіг на традиційній весільній церемонії. Джада була проти, але я тиснув на неї, і вона поступилася. І це був лише перший компроміс, на який вона пішла, переступивши через власну систему цінностей. За кілька років я вирішив купити новий будинок. І вибрав величезний особняк із ділянкою землі площею 256 акрів. Джада була проти. Знаєте, що є найпаршивішою інвестицією? Вкладання так тяжко зароблених грошей у покупку «сімейного гніздечка», яке не подобається вашій дружині! Якщо ви зробите це, то потім роками платитимете відсотки у вигляді сварок, образ або чогось гіршого…
Я гнався за мрією, працював як проклятий. Але то була моя мрія. А моя дружина вранці прокидалась у сльозах у ненависному їй будинку одна в подружньому ліжку. Я робив кар'єру, а вона поховала свою. Відмовилася від спільного турне з рок-гуртом Guns N' Roses, щоб я міг зніматися у фільмі «У пошуках щастя». Останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння Джади, стало її 40-річчя. Я три роки планував святкування цієї дати, навіть не поцікавившись у дружини, як їй хотілося б провести цей день. Це було 2011 року. Я запросив у Санта-Фе купу наших родичів та друзів та знімав усе це на відео. Заявив Джаді, що хочу зробити хроніку її щасливого життя.
Читайте також: «Хто ще міг зіграти старіючу, сексуальну, люблячу ризик суку?» — Леді Гага про свою важку роль у «Дому Гуччі»
Коли ми після святкування повернулися до нашого номера, дружина мовчала. Я розлютився. Став дошкуляти її питанням. Мовляв, що тобі не сподобалось? «Це була найогидніша демонстрація твого его за всі роки нашого спільного життя!» — відповіла Джада. Ми почали лаятися, та так голосно, що наша 10-річна дочка Віллоу, яка спала в номері, прокинулася і почала плакати. Вона затикала вуха руками і благала нас припинити. Тієї ночі ми зрозуміли, що наш шлюб не працює. Більше не було сенсу прикидатися. Стало ясно, що нам потрібно терміново щось міняти.
— Торік ви взяли участь у популярному відеоблозі, який веде ваша дружина. Джада запрошує за круглий стіл багатьох відомих людей та відверто обговорює з ними різні проблеми, часто глибоко особистого характеру. Ви погодилися стати одним із таких гостей. Цей випуск запам'ятався мільйонам користувачів мережі. Джада зізналася, що у неї був зв'язок на стороні.
— Так, це так. Проте хочу сказати, що я теж не завжди був вірним чоловіком. І Джада про це знає. Знаєте, чому ми лишилися разом? Чому зберегли наші стосунки? Ми зрозуміли, що не треба обманювати один одного. Щоб ти не зробив, чесно розкажи своєму партнерові. Принаймні, так ти позбавишся страху, що твій обман буде розкритий, що про нього розповість хтось інший, і тобі доведеться виправдовуватися, знову брехати. Чесність у всьому повернула взаємну довіру до наших з Джадою стосунків. Я нікого не хочу агітувати. І тим більше закликати до зрад. Але можу сказати, що особисто для мене саме така повна довіра та готовність підтримати, прийти на допомогу дорогій для тебе людині і є найвищим проявом справжнього кохання…
Читайте також: «Вдарив по лобі статуеткою «Еммі»: зірка «Корони» Джош О'Коннор про роль принца Чарльза та свої страхи
Переклад Ігоря КОЗЛОВА, «ФАКТИ» (оригінал Wesley Lowery / GQ, фото GQ)