У першій частині інтерв'ю президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», провідний експерт з питань енергетики Михайло Гончар розповів «ФАКТАМ» про причини газової кризи у світі та, зокрема, в Європі. У продовженні розмови йтиметься про те, чи критична у нас ситуація з газом, чому варто з обережністю ставитися до імпорту електроенергії з Білорусі, за яких умов Європа може поступитися щодо «Північного потоку-2» Росії та до чого тут міграційна криза.
— Перейдемо від справ глобальних до локальних. Питання, яке турбує українців: чи достатньо газу в наших сховищах?
— Газ є! Ба більше, його там цілком достатньо для нормального проходження зимового сезону. Хочу додати, у період з 2013-го по 2018 рік рівень заповнення наших газосховищ був нижчим за сьогоднішній. Так було 5 років поспіль. Рівень виходу на опалювальний сезон був мінімально 14,5, максимально 18 млрд кубів. Зараз на початок опалювального сезону у нас був показник 18,7 млрд кубів.
Читайте також: Про імпорт російської та білоруської електроенергії, як зміниться порядок призначення субсидій: ексміністр ЖКГ
— Проте неодноразово доводилось чути думку, що в нинішній опалювальний сезон ми входимо з запасами, які на 30% менші за тогорічні.
— Так, минулого року було 28,3. Але ж ніхто не запитує себе: чому минулого року його було так багато? Відповідь полягає в тому, що тоді був інший феномен — надзвичайно низька ціна на газ. На хабі TTF у Нідерландах вона опускалася нижче 50 доларів за 1000 кубів. Тобто різниця з цьогорічним ціновим піком майже в 40 разів.
Також торік після анбандлінгу «Нафтогазу» Оператор ГТС України та Оператор ПСГ запустили два нові сервіси, завдяки яким європейським трейдерам стало вигідно закупити дешевий газ та закачати у наші газосховища. Потім використати його взимку, продавши на європейському ринку.
Цього року газ дорогий. Його так багато трейдери не закуповували. До того ж всі очікували на здешевлення. Адже зазвичай на ринку ситуація така: взимку газ дорогий, а із завершенням опалювального сезону — поступово дешевшає. Тому газ із газосховищ в Європі швиденько розпродається, щоб не платити за зберігання зайві гроші. Газ «викидається» на ринок, і ціна ще більше падає. Його закуповують інші гравці, які мають підземні газосховища, щоби використовувати наступного року. Цього року так не сталось, бо всі чекали, коли ціна впаде. Добре, не знизилась у квітні, тоді у травні, і знову ні, тоді у червні тощо. Спохватилися в липні, а ціна ж висока. Та ще росте, а час втрачено. Виявилося, що тоді, коли його вважали дорогим, він і був дешевим. І так усі. Тому ми багато в чому цього опалювального сезону виїжджаємо на тому газі, який закачали минулого року за низькою ціною.
— Виходить, в Україні ситуація з газом не критична?
— На відміну від вугілля — не критична. З вугіллям, як бачимо, повний провал. І це схоже на саботаж. Тому, якщо замість вугілля буде спалюватися багато газу, то проблема виникне. Це може трапитися у другій половині зими, коли обсяг газу у газосховищах зменшиться, впаде тиск і його менше надходитиме у систему. За умови, якщо Росії раптом вдасться пробити запуск «Північного потоку-2» та вона обнулить транзит газу через нашу ГТС, у нас не відбуватиметься надходження газу по імпорту. Його може й не бути достатньо на європейському ринку, адже Росія вже попрацювала над створенням дефіциту. Як «Газпром» поводитиметься надалі, чи зможе Європейська комісія вплинути на його поведінку, це питання. Проте, виходячи з тієї військової стратегії, про яку я говорив, Кремль вдаватиметься до нової ескалації, особливо, якщо зима буде холодною, а Єврокомісія не порушить розслідування проти «Газпрому». Відповідно, на європейському ринку буде дефіцит газу. І навіть якщо ми знайдемо гроші, щоб його купити, фізично може не бути, що брати. Не думаю, що це буде апокаліптична ситуація, але проблеми можуть бути. Поза сумнівом.
— Якщо проаналізувати готовність до зимового сезону різних секторів енергетики, зокрема газового, вугільного, електроенергетичного, де, на вашу думку, найбільший провал?
— Скажімо так, газовий найкраще підготовлений. Але за рахунок його й намагатимуться розв`язати решту питань. Це може призвести до непередбачуваних наслідків. І головне — цим користуватиметься Росія. В цьому контексті потрібно розуміти: за обставин неготовності інших секторів енергетики виїхати лише на газі та на «Нафтогазі» — не вийде.
Читайте також: Якою буде ціна газу, чи вистачить його та чи амністуватимуть посадовці офшорні капітали: розповідає Євгенія Кравчук
— Чому така ситуація з вугіллям?
— Думаю, по-перше, триває війна між владою та олігархією. Припускаю, відбувається шантаж влади з боку олігархічних конгломератів і частини сервільного проросійського політикуму, які не хочуть втрачати свої прибутки. Декому було вигідно влітку максимально експортувати електроенергію в Європу з Бурштинського енергоострова. Тоді нещадно палили вугілля задля максимізації виробітку електроенергії та її експорту. Ніхто не подбав про створення на вугільних складах запасів на зиму.
— Проте уряд мав змогу та повинен був втрутитись в цю ситуацію.
— Так, вони мали все це контролювати. Ще виникає запитання до парламенту: ви де були? Й вони повинні контролювати роботу уряду. Тому тепер всі один на одного вказують пальцем, а у виграші — Росія. На тлі внутрішніх воєн всіх проти всіх, конфліктів інтересів, з'ясування, хто чий слуга, — влада олігархії чи навпаки, ми перебуваємо у розбитого корита.
— Проблеми з електроенергією пов'язані передовсім з боротьбою влади та олігархів?
— А також з дефіцитом вугілля. Якщо бракує вугілля, ви не можете виробити необхідний обсяг електроенергії. А вона потрібна, інакше об’єднана енергосистема розбалансується. Взяти її ми можемо лише по імпорту з Білорусі чи Росії. Україна не з'єднана з європейською енергосистемою поки що.
З одного боку, ми не мали б імпортувати електроенергію з Білорусі, особливо на тлі того, що робить режим Лукашенка. З іншого, у нас безвихідь. Але потрібно розуміти: якщо підсядемо на цю електроенергію, однієї миті директивною вказівкою Кремля Лукашенко так само може припинити постачання. Такий варіант розвитку подій може реалізуватися у критичний момент — на піку споживання, що призведе до серйозних наслідків для енергосистеми.
Може й не бути віялових відключень, проте з урахуванням того, що робить зараз Росія, по всім напрямкам, зокрема концентрація військ на кордоні з нашою країною, блокування постачання вугілля з Казахстану, особливо на це сподіватися не варто. Реалії не зовсім оптимістичні, проте й апокаліптичні картинки я не став би малювати.
— Запуск «Північного потоку-2» — ще одна болюча тема для України. Німеччина вже висловилася, що газопровід не загрожує безпеці газопостачання ЄС. Як швидко він може запрацювати на повну?
— Це висновок німецького міністерства економіки та енергетики. Його подав міністр П. Альтмаєр в останній день повноважень уряду Меркель. Чиновник заслав до регулятора відповідний лист. Проте, як бачимо, регулятор не поспішає ухвалювати відповідне погоджувальне рішення.
Вони витримуватимуть процедуру, відчуваючи можливість нести відповідальність за, нехай і правильне на їхню думку, рішення щодо запуску газопроводу. Водночас якщо процедурно рішення буде ухвалене некоректно, то дасть підстави для судових процесів. Передусім з боку Польщі як країни — члена Євросоюзу. У Німеччини є свіжий досвід: влітку цього року вона програла у справі Німеччини проти Польщі у Вищому суді Євросоюзу в Люксембурзі. А рішення цього суду остаточні та оскарженню не підлягають.
Тому регулятор зараз призупинив процедуру сертифікації компанії-оператора ПП-2. Однак не можна виключати, що це може бути й певна російсько-німецька гра в чотири руки.
— Про що саме йшлося в цьому рішенні?
— Справа стосувалася газопроводу-відводу ОPAL від «Північного потоку -1». Суд чітко констатував: в Євросоюзі має діяти принцип енергетичної солідарності. Це не морально-політична категорія, а практичний принцип. Тобто Німеччина не повинна шкодити своїми проєктами з Росією Польщі. Тому, думаю, що німецький регулятор діятиме дуже обережно. Навіть після того, як він прийме певне позитивне рішення, його повинна схвалити Європейська комісія. Зрозуміло, що за нинішніх обставин та поведінки Росії, не лише на газовому фронті, в Брюсселі усе вивчатимуть ретельно. Ніхто не хоче зайвих клопотів у вигляді судових позовів тощо. Ми бачимо, що наполегливість Польщі увінчалася успіхом. Адже те рішення судової інстанції в Люксембурзі — це результат їхніх п'ятирічних зусиль.
— Проте насуваються холоди, які можуть змусити європейців бути поступливішими у питанні «Північного потоку-2».
— Так, Росія вважає, що з настанням холодів Європа стане поступливішою. Виявилося, що лише газового тиску недостатньо, бо Європа уперлась. Але вона це зробила не через розуміння, що насправді відбувається, а, навпаки, через нерозуміння. Вони обдумують, що робити.
Нинішні події на кордоні Білорусі з Польщею та Литвою теж мають газовий мотив. Хоча й здається, що ці події рознесені в просторі. Тут спостерігаємо ескалаційний сценарій. На газовому ринку східний сусід запустив деескалаційний сценарій та пропонує переглянути умови, обіцяє дешевий газ тощо. Працює метод пряника. Водночас абсолютно в іншій сфері запускається штучно створена міграційна навала. Тобто відбувається додатковий тиск на Європу. По суті, Росія посилає меседж: погоджуйтесь, вирішуйте питання «Північного потоку-2» і ми допоможемо з іншими проблемами. Зокрема, з мігрантами, та й по газу також.
Європейці на це можуть піти. Проте не будемо забувати про позицію США. Їх Росія серйозно остерігається. Особливо в контексті підписання оновленої хартії стратегічного партнерства. Було підтверджено з американського боку, що дії адміністрації США залишаються в контексті спільної заяви Байдена — Меркель щодо ПП-2. Тобто якщо будуть певні зловмисні дії з боку Росії, то США і Німеччина розглянуть питання протидії. Але Росія вже вдалася до зловмисних дій, використовуючи політичну сліпоту у Вашингтоні та Берліні.
Проте адміністрація США не має монополії на зовнішню політику. В Конгресі цю ситуацію оцінюють інакше. Думаю, найближчим часом ми це побачимо. Росія продовжує діяти в гібридний спосіб з метою вичавлювання необхідних їй поступок та вигідних рішень. Діючи ескалаційно-деескалаційним методом, вони розраховують, що у міру того, як «генерал Мороз» набиратиме повноважень, усі в Європі стануть податливішими. Якщо США не вдадуться до екстраординарних дій зі збільшення постачання скрапленого природного газу в Європу, то вона не витримає російського шантажу. І це може стати невоєнним крахом трансатлантизму.
Читайте також: Чому зменшують кількість і розмір субсидій, наскільки вже подорожчав газ для населення: порахував Павло Розенко
Фото https://ua.depositphotos.com/