Увечері 2 грудня американський телеканал ABC показав інтерв'ю з відомим актором Алеком Болдвіном. Він уперше погодився докладно поговорити з журналістом про трагедію, яка сталася 21 жовтня на знімальному майданчику вестерну «Раст». Револьвер, який був у руках Болдвіна, виявився зарядженим бойовим набоєм. Єдиним пострілом було вбито кінооператорку Галіну Гатчінс і поранено режисера Джоела Соузу. Раритетний «Кольт» у цей момент перебував у руках Болдвіна.
Журналіст і телеведучий Джордж Стефанопулос, один із провідних майстрів жанру телеінтерв'ю на сьогодні в США, заявив, що Алек Болдвін був відвертим із ним. «Алек відповів на всі запитання. Він не намагався ухилитися, не виляв. Це було найнапруженіше інтерв'ю в моїй кар'єрі…» — зізнався Стефанопулос.
«ФАКТИ» підготували уривки з цієї бесіди. Нагадаємо, розслідування обставин загибелі українки Галини Гатчинс продовжується. На сьогодні проти Болдвіна подано два цивільних позови. Офіс шерифа, який проводить розслідування, звинувачень проти актора не висував.
— Алеку, сьогодні вранці Джордж Клуні назвав те, що сталося на зніманні фільму «Раст», безумством. Він також наголосив, що це неприпустимо. «Щоразу, наголошую, щоразу, коли мені на знімальному майданчику дають зброю, я оглядаю її, перевіряю обойму чи барабан, переконуюсь, що вона порожня, показую це людині, на яку спрямовуватиму зброю, показую решті членів групи. І так кожного дубля. Кожного. Тому що після команди „Стоп!“ я повертаю зброю тому, хто мені її дав… Певною мірою я роблю так через те, що трапилося з Брендоном Лі (популярний актор був застрелений під час знімання фільму „Ворон“. — Ред .). І так роблять усі. Сподіваюся, Алек теж так вчинив». Моє запитання — ви перевірили револьвер?
— Ні. Знаєте, після того, що сталося, багато хто вважає своїм обов'язком прокоментувати цю трагедію. Але це не рятує ситуацію. Зовсім не рятує. У кіно, як у будь-якій іншій справі, кожен відповідає за свою ділянку роботи. Якщо ваші службові обов'язки включають перевірку зброї, ви її перевіряєте. Кожного разу. Тому що це ваша робота. Думаю, я мав справу з вогнепальною зброєю на зніманні не рідше, ніж будь-який інший актор у середньому за свою кар'єру. І я ніколи нікого не підстрелив. І в мене теж ніхто жодного разу не влучив. Існує чіткий суворий протокол. І він мене ніколи раніше не підводив. Цього разу я теж дотримувався протоколу.
— І не перевірили револьвер.
— Багато років тому мене навчили: якщо ти взяв у руки зброю, зводив курок чи робив якісь маніпуляції з патронами, після дубля ти віддаєш її назад людині, яка за неї відповідає, і вона підготує зброю до нового дубля. На початку кар'єри я сам намагався перевіряти зброю. І мені сказали — не роби цього! Є фахівець, який за це відповідає. Зрозумій раз і назавжди, актор не має бути останньою лінією оборони — це не твоя робота. Це робота зброяра. І це мені сказав фахівець. «Моє завдання переконатися, що зброя є безпечною. Тільки після цього передаю її тобі. І я голосно оголошую, що зброя безпечна! Інші члени знімальної групи чекають на це оголошення не від тебе. Вони довіряють мені, бо це моя робота, і я професіонал», — сказав мені зброяр. І я це запам'ятав. Коли на знімальному майданчику мені вручає зброю людина, яка відповідає за неї, я їй довіряю. І я ніколи не мав проблем. Я довіряю кожному на майданчику, це їхня робота.
— Хто на зніманні «Раста» відповідав за зброю?
— Ханна Гутієррес-Рід.
— Хто дав вам 21 жовтня револьвер?
— Помічник режисера Дейв Холлс.
— Він також відповідав за зброю?
— Відповідає завжди одна людина — зброяр.
— То була Ханна?
— Так.
— Розкажіть, що сталося після того, як вам передали «Кольт»?
— Це була репетиція. Ми розставляли маркери. Тобто хто де повинен точно стояти, де повинен знаходитися реквізит тощо. Це робота оператора. Галина мала оцінити, що потрапить у кадр, як це виглядатиме. Ми з нею обирали позицію для мене — як я маю тримати револьвер, наскільки високо підняти його, куди направити. Я тримав «Кольт» чітко відповідно до поставленого нею маркера. Послухайте, я ніколи не стріляю в камеру, спрямовую зброю убік. Я не збирався стріляти у бік Галини. Постріл стався випадково. І я й досі не розумію, як це сталося. Я підняв револьвер і запитав у Галини: «Так нормально? Ти його бачиш? Так добре?» Вона відповідає: «Так, дуже добре». Я підводжу курок. І раптом постріл! Всі жахаються. Вони шоковані. Постріл дуже гучний. До нього ніхто не готувався — усі були без навушників. Розумієте? Револьвер мав бути порожнім! Мені сказали, вручаючи зброю, що вона не заряджена. Там навіть холостих набоїв не мало бути на той момент.
— І що сталося далі?
— Галина сповзає зі свого крісла. У мене промайнула думка: «Що з нею? Вона знепритомніла?» Усвідомлення того, що в револьвері був бойовий патрон, прийшло до мене лише через 45 хвилин, можливо, годину. Галина там лежить. Я нахиляюся над нею. Підбігають інші. Ніхто не розуміє, що сталося. Спочатку в мене промайнула думка, що в неї влучила вата. Іноді зброярі використовують вату, коли заряджають пістолет холостими набоями. Вона служить чимось подібним до пакування для пороху. І цей тампон, буває, під час пострілу вилітає і може влучити в людину. Це досить боляче. Хтось припустив, що у Галини стався інфаркт. Але нікому й на думку не могло спасти, що на знімальному майданчику опинилася зброя, заряджена бойовим набоєм!
— Ви натиснули на спусковий гачок?
— Ні! Я не натискав! Ніколи, ні за що! Ні, ні, ні.
(Пізніше у своїх коментарях Джордж Стефанопулос зазначив, що він розмовляв з адвокатом Дейва Холлса, і асистент режисера підтвердив, що Алек Болдвін не натискав на спусковий гачок. — Ред.)
— Що трапилося далі?
— Я стояв над Галиною близько хвилини. Потім мене відсунули і відвели убік.
— Вона була притомна?
— Як я пам'ятаю, так.
— Коли все ж таки стало зрозуміло, що це був постріл і що був використаний бойовий набій?
— Тільки після того, як поліцейський показав нам фото кулі, витягнутої з руки Соузи.
— А як же ж ваше фото? Те, де ви стоїте, обхопивши голову руками?
— Це був відчай. Я ще нічого не знав. Але Галина лежала там, і я не міг зрозуміти, чому так довго її не забирає швидка. Виявилося, вони чекали на вертоліт. І тільки після того, як її забрали вертольотом, ми всі змогли зайнятися розглядом того, що все-таки трапилося.
— А Галина щось говорила, поки лишалася там, на майданчику?
— Так. Вона кілька разів повторила, що тримається. «Я в нормі», — здається, так вона сказала. В ті хвилини повірити було неможливо, що в неї потрапила куля, що це був смертельний постріл… Мене почали допитувати помічники шерифа. Коли допит добігав кінця, вони сказали мені: «Зі скорботою повинні повідомити вам, що вона не вижила». Тільки після цього я в розпачі вийшов на дорогу і зателефонував дружині… Розумієте, і я, і Галина були впевнені, що револьвер не заряджений! Так нам сказали!
— Ви були знайомі з Галиною Гатчінс до початку знімання?
— Ні. Я про неї нічого не знав. Оператора підбирав Джоел. Він зателефонував мені і радісно сказав: «Я отримав її!» Соуза був дуже високої думки про Галину. Він показав мені її роботу. Це було прекрасно! Вона була фантастичною операторкою! І чудовою людиною. Усі, хто з нею працював, любили Галину, захоплювалися нею.
(Алек Болдвін після цих слів починає плакати. Стефанопулос запитує у нього про умови на зніманні «Раста», невдоволення профспілки, скарги деяких членів знімальної групи.)
— Ви якийсь час не знімалися у художніх фільмах, чому?
— Все просто. Знімання в кіно передбачає зазвичай довгу відсутність вдома. У мене дружина, шестеро дітей. Це складно.
— Але ж ви погодилися зніматися в «Расті»…
— Так, мені дуже сподобався сценарій. Я відчув, що з цього може вийти гарний фільм. І я погодився не лише зніматися, а й став продюсером. Мене також привабило те, що знімання мало відбуватися в Нью-Мексико.
— Повідомлялося, що після цього трагічного інциденту ви зустрічалися з Метью Гатчінсом, чоловіком Галини.
— Так. Ми зустрічалися кілька разів. Я був на похороні. Метью обійняв мене і сказав: «Ти не винен. Думаю, нам усім потрібно якось разом упоратися з цим». Господи, її чудовий син! Він втратив матір, і ніщо на світі не поверне її!
— Що ви відповіли Метью?
— А що я міг сказати? Так і відповів — мені нема чого сказати…
— Метью має намір подати позов, або вже подав.
— Я був би здивований, якби він цього не зробив. Це громадянський позов. Його дружина загинула на роботі.
— Метью попередив вас про свої наміри?
— Він має бути зараз дуже обережним. Упевнений, адвокати завалили його порадами та інструкціями. Я хочу ще раз наголосити, що з самого початку всіма своїми думками я був і залишаюся з сім'ями Галини та Джоела Соузи. І що я не намагаюся зобразити з себе жертву! У цій історії лише дві жертви — Гатчінс та Соуза.
— Ви маєте намір продовжувати кар'єру?
— Не можу уявити, що погоджуся зніматися хоча б ще в одному фільмі, де буде зброя. У цій історії залишається лише одне запитання, яке потребує відповіді: звідки на знімальному майданчику взявся револьвер із бойовим набоєм? А щодо моєї кар'єри… Відверто кажучи, мені начхати, що з нею буде! Я не знаю, чи взагалі зніматимуся далі. У мене є контракт, знімання має розпочатися у січні, але я ще не вирішив. Кар'єра? Та всім на нас, акторів, начхати! Знаєте, до цієї трагедії я міг спокійно з'явитись на вулиці, зайти в магазин чи ресторан. Так, на мене звертали увагу, але це було терпимо. Зараз же відбувається повне безумство. Люди, побачивши мене, відразу хапаються за свої смартфони та починають знімати!
— Те, що сталося… Ви можете назвати це найгіршим із того, що з вами було у житті?
— Так і є. Я постійно думаю про це. Намагаюся зрозуміти, що сталося, що пішло не так.
— Але ви почуваєтеся винним у загибелі Галини?
— Ні! Якби я почувався винним, я б наклав на себе руки! І це, повірте, не просто слова.
— А хто винний?
— Той, хто приніс на знімальний майданчик бойові патрони.
— Є версія, що це міг зробити хтось із членів знімальної групи, кого ви з Соузою звільнили, коли вони вирішили страйкувати.
— На мою думку, це повна нісенітниця! Це дуже серйозне звинувачення. Навіщо комусь робити таке? Щоб завдати удару? По кому? Щоб дискредитувати? Кого? Мене? Кіностудію?
— Член знімальної групи, електрик Сергій Світний подав позов проти вас. Він вважає, що ви винні у тому, що сталося.
— Я знаю. Але Сергій був одним із перших, хто підійшов до мене і сказав: «Твоєї провини в цьому немає».
— Так, він підтвердив це. Але потім подав позов.
— У кожного з нас є право змінити думку. Для мене дивно тільки те, що хтось подав позов раніше Метью Гатчінса. Взагалі, я не маю на увазі зараз Сергія, дуже багато хто вирішив попіаритися на цій трагедії. Мені не за себе боляче. Мені боляче за Галину та її близьких. Згоден, деякі роблять це щиро, просто висловлюють свою думку. Але є й такі, хто просто чекає на щось подібне.
— Ви говорите зараз про Дональда Трампа?
— Так. Наш колишній президент заявив: він думає, що я зробив це навмисне! Нічого сюрреалістичнішого я не чув! Ще раз хочу сказати, що моєї провини у цій трагедії немає. Але я також не хочу, щоб постраждали Ханна, Дейв Холлс. Сподіваюся, що офіс шерифа розбереться у всьому, знайде винного.
— А якщо офіс шерифа висуне звинувачення проти вас?
— Я не боюся цього. Мені приховувати нічого…
Переклад Ігоря КОЗЛОВА, «ФАКТИ» (George Stephanopoulos / ABC)
Читайте також: Загибель оператора-українки: містичні збіги на зйомках у Голлівуді
Фото АВС та Instagram