Ситуація в путінській Росії стає дедалі напруженішою. Влада, яка з'їхала з глузду, все жорсткіше закручує гайки, використовуючи репресивний апарат, який безвідмовно функціонує. У геополітиці у Кремля теж не все гаразд. Чого тільки варті, наприклад, виразні заяви Заходу про те, що у разі відкритого вторгнення в Україну на Росію чекають серйозні санкції. Та й обдурений телевізором народ потроху починає нарікати. Загалом пружина стискається на очах. Коли вона вистрілить, сказати складно. Але в будь-якому разі зрозуміло, що це процес неминучий.
Про те, що відбувається зараз у країні-агресорі, «ФАКТИ» поговорили з кореспондентом агентства УНІАН у Москві Романом Цимбалюком. Однак цього разу, на відміну від попередніх, розмову довелося розпочати з вкрай неприємної для нього теми. Річ у тім, що навколо Романа останнім часом почали скупчуватися хмари. Якщо до цього його, який завжди чітко відстоює інтереси України, постійно звинувачували в соцмережах у тому, що він «поливає Росію помиями» тощо, то тепер дійшло до реально небезпечних речей. «Терпець, здається, урвався», — пише сайт vesti.ru про Цимбалюка, який, як вони вважають, «перейшов усі межі», тому «рано чи пізно йому доведеться відповідати».
— Романе, ми з колегами дуже стурбовані повідомленнями російських ЗМІ про те, що вас нібито викликали до прокуратури Центрального адміністративного округу Москви. Одіозний канал Russia Today, посилаючись на свої джерела, пише, що ви зобов'язані прийти туди для свідчень вранці 24 грудня, що вас звинувачують у розпалюванні ненависті й ворожнечі до росіян і що прокуратура розглядає питання про порушення проти вас кримінальної справи. Днями ви розповіли в інтерв'ю, що вам телефонували з Кремля та запросили прийти 23 грудня на пресконференцію Путіна. Щось не стикується. Як людину, яку звинувачують у таких серйозних речах, звуть до Путіна? Загалом, що відбувається та що буде?
— Що буде? Україна була, є та буде. Це найголовніше, хоча саме цю тезу наші російські агресивні сусіди хочуть поставити під сумнів. А ми їм це зробити не дамо.
Ось росіяни з екранів телевізорів завжди стверджують, що в Україні хунта. Але, якщо вивчити логіку дій російської влади, виявиться, що хунта в самій Російській Федерації.
— Ви тривалий час працюєте у Москві. Ваша риторика давно відома всім. Ви ставите незручні питання Путіну на пресконференціях, вступаєте в гарячі дискусії на російських телевізійних ток-шоу, тролите на своєму ютуб-каналі пропагандистів і об'єктивно інформуєте нас про те, що відбувається в Росії. Коли розпочалася масована серйозна атака на вас? Маю на увазі не всякі злі репліки під вашими постами у фейсбуці, а саме по-дорослому.
— Мені здається, десь пів року тому все підійшло, як каже Володимир Володимирович, до червоної межі. Останні місяць-два мені постійно натякали, що пора і честь знати, тобто припинити роботу в Москві.
— Хто натякав? Люди, наділені владою?
— Скажімо так, я мав кілька розмов з представниками російської влади. Звичайно, все пройшло в дуже дружній манері, як вони вміють. Сенс їхніх меседжів зводився до наступного: «Якщо хочеш тут далі працювати, пиши про товарообіг між Україною та Росією, а не про війну та мир». Тобто, якщо називати речі своїми іменами: заткни пельку, або в тебе будуть проблеми. Я, до речі, їм одразу сказав: «Якщо ви вважаєте, що український кореспондент, перебуваючи в Москві, може ігнорувати факт російського вторгнення в Україну, ви помиляєтеся».
Після таких недвозначних попереджень розгорнулася наступна кампанія. Генерали та майори російських інформаційних військ стали вимагати вигнати мене з Москви: «Цимбалюк русофоб, не любить Росію, росіян та особливо «бойових бурятів». То була артилерійська пристрілка.
Читайте також: Роман Цимбалюк: «Кремлівська пропаганда вселяє людям, що у відносинах з Україною Росія — постраждала сторона»
Потім збудилися по іншій лінії. Перший дзвінок — депутат пітерських законодавчих зборів зажадав, щоб головне управління з питань міграції МВС перевірило, чи законно я перебуваю в Москві. Другий — з'явилися анонімні звернення до Слідчого комітету про те, що я розпалюю ненависть та ворожнечу до росіян, і що комітету настав час діяти. З останніх новин — запрошення безпосередньо до прокуратури Центрального адміністративного округу. Втім, важливо зазначити, що це робиться через ЗМІ, особисто мені ніхто не вручав повісток і не дзвонив. Цілком можливо, що це наші талановиті російські колеги ведуть таку гру.
Їм не сподобалося те, що я неодноразово повторював на різних російських майданчиках: будь-якого громадянина Росії, який перетне зі зброєю в руках кордон з Україною, буде знищено. Якось я на емоціях навіть додав: «як скаженого собаку». Це було 24 серпня, після параду, який мене дуже вразив. Отож чомусь першу частину мого висловлювання ці г… оїди завжди вирізали. У маніпуляціях та створенні власної реальності вони дуже професійні.
Подивимося, чим усе скінчиться. Радитимуся з моїм адвокатом Миколою Полозовим, як розрулити цю ситуацію. Мене не дуже тішить перспектива піти на пресконференцію Путіна, а після цього кілька років дивитись на російське небо у клітинку. Тим більше там точно не можна буде займатися розвитком мого ютуб-каналу. Можна буде тільки читати книжки з бібліотеки і, цілком імовірно, шити рукавиці для російської армії або для якихось інших силових органів.
Покарання за статтею 20.3.1 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ («дії, створені задля порушення ненависті чи ворожнечі, вчинені публічно, зокрема за допомогою засобів чи інформаційно-телекомунікаційних мереж, включаючи мережу Інтернет»), яку мені «шиють», — до 15 діб арешту, або сто годин обов'язкових робіт, або штраф від 10 до 20 тисяч рублів (3666−7332 гривні). Ось іноді думаю: може, мене відправлять на Russia Today на обов'язкові роботи?
Загалом, хунта проявила себе у всій своїй пишності. Терпіли вони мене довго, але всьому приходить логічний кінець. Поки що я єдиний український репортер у Росії. Цілком можливо, що більше представників наших ЗМІ там не буде. А може, акредитується хтось інший. Тоді із задоволенням передам прапор новій команді.
— Бережіть себе, адже ця людожерська система ні перед чим не зупиняється. Одна наша співробітниця сказала: «Не хотілося б ходити на пікети до російського посольства із плакатами «Звільніть Цимбалюка».
— Тим більше що ми, як дорослі люди, які написали не один текст про те, як Російська Федерація поводиться з громадянами України, знаємо, що підсумок буде один — чекати на обмін. А з цим на тлі загострення всього, що можна загострити, і на тлі вимог Російської Федерації політичних поступок від України, все дуже й дуже сумно.
До речі, хотів звернути вашу увагу, що днями ФСБ повідомила про затримання 106 осіб, які нібито підтримували Україну та займалися поганими справами. Пишуть, що вони прихильники «неонацистського угруповання «М.К.У» («Маніяки. Культ вбивств») і діяли, що цікаво, у 37 російських регіонах. І ці люди — не якісь «страшні українці». Це громадяни Росії.
Читайте також: Павло Клімкін: «Байден грає з Путіним в політику батога і пряника. Поки що Путін отримав пряник»
— Але повернемося до погроз на вашу адресу.
— Нещодавно випливла ще одна цікава тема. Окрім екстремізму та розпалювання ворожнечі мене звинувачують ще й у шпигунстві. Я зі своїми друзями вже жартую: вони що, вирішили з мене зробити Путіна у Дрездені? Мої співрозмовники з російського боку коментують це так: «Ромо, Володимир Володимирович Путін любить цитувати Кіссинджера, який казав: «Усі пристойні люди починали у розвідці».
Погодьтеся, це смішно. Я працюю у Москві з вересня 2008 року. І ось раптом з'ясувалося, що на пресконференції Путіна та інші важливі заходи, та й узагалі по Білокам'яній ходить дуже погана людина. Абсолютно шалена й бездарна вигадка.
Тож маємо повний комплект: українець, російськомовний, екстреміст, не любить Росію та Путіна, та ще й шпигун. Звичайно, звинувачення у шпигунстві мене напружує, оскільки там покарання зовсім інше. Здається, від 10 до 20 років у колонії особливого режиму. Щось таке до моїх планів взагалі не входить.
Читайте також: «Зеків постійно змушують підбурювати Навального. Там в цьому сенсі просто страшний конвеєр»: розповідь колишнього в’язня
— Тепер про те, що відбувається у Росії. Днями один із колишніх лідерів так званої «ДНР», а нині депутат Держдуми Олександр Бородай пробив чергове дно, висловлюючись про українців: «Ви з тарганами намагалися розмовляти? Спіймали на кухні та спробуйте щось пояснити. Можете перед ними танцювати, демонструвати чудеса риторики, але це марно. Проти таргана ефективний тільки капець або дихлофос». Що відбувається в російському політикумі, якщо люди такого рівня — як не крути, Бородай це не «Гіві» з «Моторолою», — дозволяють собі подібні гидоти?
— На цю ситуацію я подивився б трохи інакше. Українцям треба подякувати всім їм за те, що вони такі — дуже чітко фіксують свої наміри. Адже коли хтось каже, що хоче вас знищити, до нього потрібно ставитись як мінімум серйозно.
Тут важливо наголосити, що Бородай у 2014 році став першим гауляйтером у захопленому Донецьку, що в контексті російської казки про внутрішній конфлікт на Донбасі виглядає просто шикарно. Ось приїхав до Донецька чувак із Москви та очолив «уряд республіки».
Бородай пропонує труїти нас дихлофосом і лупити капцем. А віцеспікер Держдуми, теж депутат від путінської партії «Єдина Росія» (до якої, до речі, входять нинішні гауляйтери Пушилін і Пасічник) Петро Толстой каже, що українців потрібно вішати на ліхтарях (8 липня цього року Толстой заявив, що «Україна — це, безумовно, частина нашої великої Росії» і що «купку негідників, які антиконституційним шляхом там захопили владу, треба перевішати на ліхтарях». — Авт.). Ця їхня риторика звідки взялася? Просто вони починають розуміти, що нас, вибачте, хрін зрушать з нашої території. Тому що це наша країна та ми її захищатимемо. От і бісяться від моїх слів, що якщо будь-який громадянин Росії (у відпустці він, ще десь або «просто загубився») приїде на танку в Україну, то його танк спалять, а його самого просто знищать.
Я не раз казав їм і таке: «Якщо постає питання, чиїм матерям плакати, то хай плачуть російські, а не українські. Тому що наші чоловіки та жінки захищають наш дім. Правда, здоровий глузд і логіка — на нашому боці».
До речі, росіяни через енну кількість років, здається, стали розуміти, що немає жодного єдиного народу, як пише у своїх статтях Путін. Ключовий момент полягає в тому, що не важливо, якою мовою ти говориш. Ми ось із вами говоримо російською. Але в їхній системі координат ми підлягаємо утилізації. І що більше вони таке артикулюватимуть, то чіткішою та впевненішою буде позиція України та українського суспільства. Адже російська влада мріє вбити українську політичну ідентичність.
Читайте також: Євстратій Зоря: «Єдність українців і росіян — імперський міф»
І ще важливий нюанс. Сьогодні, згідно із соцопитуваннями, понад сімдесят відсотків громадян України вважають Росію країною-агресором. Але згадайте, у 2014−2015 роках, коли ми зазнавали тяжких втрат на фронті, людей, які так думали, було набагато менше. Тепер публічні висловлювання російських пропагандистів і політиків, спрямовані саме на розпалювання ненависті та ворожнечі (вони ж щодо нас саме цю лексику використовують), у яких мене звинувачують, дали свій результат. Дякуємо моїй «подрузі» Олі Скабеєвій та Володимиру Рудольфовичу Соловйову. Вони нам усе пояснили.
Щодо людиноненависницьких висловлювань, наприклад, Володимира Жириновського про те, що російські солдати підуть випаленою Україною, а навколо будуть валятися трупи, напевно, хтось скаже: «Він клоун». Але ж не може бути, щоб у Держдумі Росії сиділи суцільно клоуни? Те, що зараз відбувається на окупованих територіях, — підтвердження, що це не жарт, а програма дії. Тому треба розуміти, що каральні операції росіян щодо українців будуть ще жорсткішими, оскільки вони ж усвідомили, що їх як мінімум не дуже люблять, висловлюся дипломатично. Відповідно, наш опір буде набагато сильнішим.
— Минулого тижня в емоційній промові новоспеченого нобелівського лауреата, головного редактора «Нової газети» Дмитра Муратова прозвучали дві ключові фрази: «Влада активно продає ідею війни» та «Нинішні ідеологи просувають ідею смерті за Батьківщину, а не життя за Батьківщину».
— Дмитро Андрійович говорив про маркетинг війни. І поклав усю відповідальність на російську пропаганду. Правда, не сказав прямо — «російська», але було зрозуміло, про чию пропаганду йдеться. Звертався він навіть до тих, кого ми вже згадали. Так, російська державна інформаційна машина це робить. Однак питання у тому, що це не на всіх впливає. Багато хто після стількох років промивання мозку, напевно, померти за Батьківщину погодяться. Але відповідь на запитання, чи готовий ти ризикнути своїм життям, щоб, не знаю, воювати за Маріуполь заради Путіна і, можливо, померти чи залишитися без кінцівок, мені здається, ствердною вже не буде.
Ще ось якась цікава тенденція. В останні роки тут посилено піарять Сталіна, його рейтинг у Росії почав чомусь зростати. Але незадача — що далі, то частіше народ проводить паралелі між Гітлером і чинним російським президентом. Політику Путіна порівнюють із фашизмом та нацизмом. Свою роль у цьому процесі відіграли й персонажі з Держдуми, яких ми вже згадували, й пропагандисти.
— Муратов багато говорив про роль журналістики у сучасному світі. І сказав, що «десятки представників нашої професії залишають Росію».
— Це стосується взагалі великого пласта українського суспільства. Тих, хто чудово розуміє, до чого все йде (адже Росія почала зжирати сама себе, і це очевидно), що, якщо так буде продовжуватися, то і до виїзних віз недалеко, що їхніх дітей (на яких у дитячих садках одягають пілотки та так звані георгіївські стрічки) з дитинства навчатимуть помирати, а не жити за Батьківщину.
Не треба думати, що у Росії ідіоти. Це ніколи не відповідало дійсності. Але ті, хто має здатність прогнозувати ситуацію на кілька кроків уперед, масово виїжджають. Що цікаво, зокрема, й в Україну.
А журналістики як такої у Росії не залишилося. Є окремі засоби масової інформації, та сама «Нова газета», навіть «Ехо Москви» з їхніми акціями «Газпром-Медіа Холдинг». Решта — це ж не про журналістику, це російські інформаційні війська, пропаганда, спрямована, до речі, насамперед проти громадян Росії. Де найвищі гонорари та де багато бабла? У федеральній медіагрупі. Там не економлять.
— Чим живуть сьогодні середньостатистичні росіяни?
— Вони, як і ми, французи, німці або хтось інший, насамперед зайняті собою, своїми повсякденними турботами. При цьому порядок денний, що нав'язується російською пропагандою, не сильно перетинається із життям у Росії. Погана новина для нас у тому, що цих людей ніхто не питатиме, якщо Путін таки вирішить помахати шашечкою.
Чому я постійно говорю, що росіянам зі зброєю краще в Україну не ходити? Тому що ці їхні медіавійська чомусь вселяють російському солдатові думку, що він легко пройде переможним маршем палаючою Україною. А я їм говорю, що їх знищуватимуть. При тому, що ми розуміємо, що на війні гинуть з обох боків.
Тож, можливо, таким організаціям, як «Матері Росії», треба сказати спасибі Роману Цимбалюку, який прямо та чесно попередив їх про наслідки походу в Україну їхніх синів, чоловіків, братів.
Читайте також: Роман Цимбалюк: «Не треба тішитися ілюзіями, що російське суспільство не підтримає повномасштабне вторгнення до нашої країни»