У неділю, 19 грудня, православні та греко-католики згадують день, коли завершилося земне життя одного з найшанованіших і найулюбленіших християнських святих — святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, Чудотворця. В народі цей день має назву Микола Зимовий.
Але у церковному календарі це не єдиний день, присвячений Миколі Чудотворцю. Так, 11 серпня відзначається день народження великого святого (Микола Осінній), 22 травня присвячено події, що сталася у 1087 році, коли мощі святого Миколая були перенесені з Мир Лікійських до Барі (Микола Літній). Крім того, щочетверга церква поминає святителя Миколая особливими піснеспівами.
Народився святитель Миколай у III столітті (приблизно між 270-м та 286-м роками) у стародавньому лікійському місті Патара, розташованому в Малій Азії (територія сучасної Туреччини на околицях селища Гелеміш). Батьки Миколи були людьми знатними, заможними та сповідували християнство. Довгий час вважалося, що їх звали Феофан (Епіфаній) та Нонна. Але, як з'ясувалося півтора століття тому, це були імена батьків іншого християнського святого — Миколи Пінарського, який жив у VI столітті. І плутанина ця сталася у X столітті, коли один із переписувачів, які працювали з текстами про життя святих, вирішив, очевидно, що Микола Мирлікійський та Микола Пінарський — одна й та сама особа (обидва були архієпископами, святителями та чудотворцями, обидва родом з Лікії) та вніс у житіє Миколи Мирлікійського деякі імена та події з життя його тезки.
Вже з дитячих років Микола багато часу присвячував молитвам у храмі та вивченню Божественного Писання. Помітивши успіхи юнака, Патарський єпископ, який був Миколі дядьком, спочатку зробив Миколу читцем (завданням його було голосно читати для присутніх на богослужінні деякі тексти Святого Письма, молитви та виголоси). Згодом єпископ висвятив його на священника й зробив своїм помічником.
Невпинно працюючи на благо Церкви та своєї пастви, святитель Миколай прославився чистотою життя та безмежною любов'ю до людей, він надавав допомогу всім, хто її потребував. Після смерті батьків він роздав чималий спадок бідним людям.
Усім відома, наприклад, історія колись багатого, але збанкрутілого городянина, що мав трьох дуже гарних дочок. Саме красою дівчат хотів скористатися батько сімейства, що став убогим та вирішив перетворити своє житло на будинок розпусти. Щоб урятувати дівчат та їхнього батька від такого гріха, святитель таємно вночі через вікно підкинув у їхній будинок три мішечки із золотом, якого вистачило, щоб гідно видати дівчат заміж.
До речі, за католицьким переказом, кинуті золоті монети потрапили у шкарпетку, що сушилася біля каміна. Так на Заході народилася традиція, що дійшла до наших днів — розкладати різдвяні подарунки від Санта-Клауса (західноєвропейський і північноамериканський фольклорний персонаж, що ототожнюється з образом Миколи Чудотворця) у спеціально приготовлені для цього шкарпетки.
Згідно з легендами та переказами, святитель Миколай здійснив величезну кількість чудес.
Під час подорожі угодника Божого до Палестини, до святих місць, він на кораблі потрапив у сильний шторм, який загрожував неминучою загибеллю паломникам. Але молитва Миколи Чудотворця дуже швидко заспокоїла стихію, що розбушувалася. На цьому ж кораблі святитель сотворив ще більше диво — оживив матроса, що зірвався зі щогли та розбився на смерть. Крім того, під час подорожі угодник Божий зцілив багатьох людей від хвороб.
Прибувши до Єрусалиму, святитель обійшов усі місця, пов'язані з життям Ісуса, й зібрався піти в пустелю. Але голос Господній наказав йому повернутися на батьківщину. І Микола повернувся до Лікії, але не до Патари, а до міста Мири (нині це місто Демре, розташоване в провінції Анталія в Туреччині). Тут його ніхто не знав, і сюди він прийшов практично злиденним, покладаючись тільки на допомогу Господа. У цей час у Мирах зібралися всі єпископи Лікії, щоб обрати наступника на єпископський престол, що звільнився. Було вирішено молитися, щоб Господь допоміг їм зробити гідний вибір. І Господь наказав вибрати того, хто першим увійде до міської церкви для ранкової молитви. Першим увійшов до церкви святий Миколай, який встав для ранкової молитви опівночі. Так святитель став архієпископом Мир Лікійських.
Бувши «зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистоті», святитель Миколай і тут творив чудеса, захищаючи всіх, хто потребував його допомоги. Так, наприклад, викривши підкупленого суддю, він практично вирвав з рук ката меч, занесений над головами трьох незаконно засуджених до смерті городян.
Врятував від смерті Микола Чудотворець і трьох воєначальників, яких імператор Костянтин відправив для утихомирення заколоту у Фригії. Дорогою до місця заколоту військо зупинилося в гавані неподалік Мир. Тут підлеглі воєначальників вступили у конфлікт із місцевими жителями, який був розв`язаний завдяки втручанню святителя Миколая. А потім, виконавши доручення імператора у Фригії, воєводи повернулися до Константинополя, де їм воздали хвалу та шану. Але така слава викликала заздрість у деяких вельмож, які поспішили обмовити переможців перед префектом Аблабієм, звинувативши їх у підготовці змови проти царя. Аблабій доповів про це цареві, а той без розслідування засудив воєначальників до страти. Тоді обмовлені воєводи стали молитися святителю Миколаю. І тієї ж ночі святитель наснився й префекту, й цареві. Він зажадав звільнити безневинних людей і погрожував обом смертю, якщо його вимога не буде виконана. Вранці викликавши та вислухавши тих, кого він вважав винними у змові, імператор звільнив їх. І вручив їм золоте Євангеліє, кадило з золота, прикрашене коштовним камінням, і два світильники, доручивши передати ці дари до церкви Миру.
Багато сил святитель Миколай віддавав боротьбі з язичництвом та єрессю. Він обходив язичницькі капища та храми в самому місті Мири та в його околицях, руйнуючи ідолів. Вважається також, що святий Миколай брав участь у скликаному імператором Костянтином I у червні 325 року в місті Нікеї (нині Ізнік, Туреччина) першому в історії християнства Вселенському соборі, де він разом з однодумцями боровся з єрессю Арія. У книзі «Скарб», яку написав грек Дамаскин Студит (XVI століття), є переказ про те, що на Нікейському соборі святитель Миколай не тільки різко виступив проти аріанства, а й дав ляпаса Арію (за іншими джерелами, ляпас отримав не Арій, а один з його послідовників).
Святитель Миколай помер 19 грудня за новим стилем приблизно в період з 345-го по 351 рік. Спочатку його нетлінні мощі зберігалися у місцевій кафедральній церкві. З самого початку вони виділяли цілюще миро, за допомогою якого багато хто позбавлявся хвороб.
У травні 1087 року італійські купці практично вкрали більшу частину мощей святителя та перевезли в місто Барі. (Мощі великого святого й донині спочивають у мармуровому ковчезі в католицькій базиліці Святого Миколая під престолом вівтаря крипти, де зроблено круглий отвір у гробницю великого святого, з якої лише один раз на рік, 9 травня, витягують прозоре миро.)
А у 1096 році з Мир венеціанці викрали частини мощей святителя Миколая, що залишалися там, і вивезли їх до Венеції разом з мощами інших мирлікійських святих. (Нині вони перебувають у католицькому храмі Святого Миколая на острові Лідо.)
А решту невеликих часточок мощів Миколи Чудотворця рознесено по всьому світу.
І після смерті святий Миколай продовжував і продовжує творити чудеса, допомагаючи людям у всіх тяжких життєвих ситуаціях.
Святий Миколай завжди охороняв людей на воді. Так, приблизно до 1091 відноситься пригода, що отримала назву «Диво з немовлям в Києві». Тоді чоловік із дружиною та немовлям поверталися у човні Дніпром до Києва з паломницької поїздки до Вишгорода. Мати задрімала й випадково впустила малюка у воду. Знайти дитину не вдалося. У розпачі батьки молитовно звернулися по допомогу до святого Миколая. А наступного дня дитину живою та здоровою знайшли перед образом святого Миколая на хорах Софії Київської.
Треба сказати, що особливе шанування українцями святого Миколая Чудотворця розпочалося ще за часів князя Всеволода Ярославовича. А перший у Київській Русі храм святителя Миколая був збудований рівноапостольною Ольгою у Києві над Аскольдовою могилою. В наш час в Україні існують сотні храмів на честь Миколи Чудотворця, а в Миколаєві йому зведено пам'ятник.
Віряни намагаються відвідати, зазвичай разом з дітьми, святкове богослужіння на честь цього великого святого, щоб прочитати подячні молитви або звернутися до нього по допомогу та захист.
Молитва святому Миколаю для захисту
«О всеблагий отче наш Миколаю, пастирю й учителю всіх, хто з вірою звертається під захист твій і щирою молитвою благає тебе: поспіши й захисти отару Христову від вовків, що гублять її. Україну нашу і всяку країну християнську, і весь світ захисти і збережи святими твоїми молитвами від землетрусу, наступу чужинців і народних заколотів, міжусобиці; від голоду, пошесті, потопу, вогню, меча і наглої смерті всяку людину захисти. І як помилував ти трьох мужів, що у в’язниці сиділи, та спас їх від гніву царського й кари смертної, так помилуй і нас, що розумом, словом і ділом у темряві гріхів перебуваємо. Спаси нас від гніву Божого й вічної кари: щоб твоїм заступництвом і поміччю та Своєю благодаттю й милосердям подав нам Христос Бог тихо і без гріха прожити на цім світі, і не засудив нас стояти ліворуч, а сподобив стати праворуч з усіма святими. Амінь.»
У це свято заведено допомагати нужденним, як це робив святий Миколай.
На Миколу треба забути свої образи та обов'язково помиритися з тими, з ким ви у сварці.
Спостерігаючи за погодою цього дня, люди дізнавалися, якими будуть зима, літо та врожай наступного року.
Нагадаємо, що якраз до Дня святого Миколая у Києві відкривають головну ялинку України. Цього року на Софійській площі можна буде побачити найбільший вертеп у світі.
Фото https://ua.depositphotos.com/