Чи здатна краса врятувати світ, питання дискусійне. А ось те, що вона робить життя кращим, безперечно.
«ФАКТИ» продовжують проєкт «Світ після пандемії» — серію інтерв'ю з відомими людьми та лідерами галузей. Своїми думками щодо нових реалій життя поділилися Андрій Курков, Іван Марчук, Еліна Світоліна, Ольга Сумська, Ніна Матвієнко, Олег Скрипка, Андре Тан, Євген Клопотенко, Діма Борисов…
Сьогодні наш співрозмовник у проєкті «ФАКТІВ» «Світ після пандемії» — відомий американський скульптор українського походження Володимир Каневський, який створює з фарфору надзвичайно гарні квіти. Конвалії, гіацинти, тюльпани, бузок, троянди та мальви здаються нерукотворними. Серед шанувальників квіткових шедеврів Володимира Каневського — члени королівських сімей, перші особи держав, дизайнер зі світовим ім'ям Валентино Гаравані та інші відомі люди. Своє творче кредо Володимир Каневський визначає так: «Я скульптор, який створює портрети квітів».
— Володимире, як пандемія позначилася на вашому житті та творчості?
— Замовлень стало навіть більше, ніж раніше, бо коли люди багато часу проводять удома, хочуть його прикрасити. Весною відкрилася виставка моїх робіт у Вашингтоні в Hillwood-музеї. Щоправда, традиційного відкриття з безліччю гостей та алкоголем не було. Воно сталося у Zoom — пряма трансляція. Це було незвично, бо, щиро кажучи, мені більше подобається спілкуватися в живому форматі. Але нові реалії диктують свої правила.
Відвідати виставку у зв'язку з необхідністю витримувати між гостями певну дистанцію можна було за попереднім записом. Проте, як розповідали мені знайомі, записатися було непросто. Охочих відвідати виставку виявилося дуже багато. Тривала вона майже пів року, а потім практично всі експонати роз'їхалися до своїх нових власників. Наразі веду переговори з одним відомим нью-йоркським музеєм. Зробити виставку у ньому — моя мрія. Але поки що називати цей музей не буду.
— Якими були головні експонати на вашій виставці у Hillwood-музеї у Вашингтоні?
— Однією з центральних робіт в експозиції стала квітуча вишня. Справа в тому, що виставка відкрилася якраз у той час, коли у Вашингтоні цвіли дерева. Подивитися на красу квітучих вишень до цього міста з'їжджаються туристи з багатьох країн світу. Ще одна дуже гарна робота — тюльпани. Зараз я вам її покажу (ми говорили по відеозв'язку. — Авт.).
— Фантастика! Ви конкуруєте з самою природою. Тюльпани, наче живі…
— Дякую, це дуже складна робота. А ще експонувався на виставці мій бузок.
— Знаю, що він ваша візитівка. Пригадую, як минулого разу ви розповідали мені, що три роки пішло на те, щоб вигадати технологію його створення, як довго нічого не виходило, але ви не здавалися — робили спробу за спробою…
- Це так. Якось сидів у гостях за столом, де у вазі був бузок. Уважно розглядав його — і раптом прийшло рішення. Я зрозумів, як передати «характер» квітки. І коли це зробив, заходячи в майстерню, де стояв мій порцеляновий бузок, ніби відчував його аромат.
— Неймовірно!
— На виставці у Вашингтоні в експозиції також були мальви, гібіскус, жоржина. Гібіскус — моя нова робота.
— Мабуть, у вас мальви асоціюються з Україною?
— Ви здивуєтеся, але коли я жив у Харкові, не бачив цієї квітки. І взагалі багатьох назв квітів тоді не знав. Пізнавав у міру того, як почав цим займатися. З Україною у мене асоціюється соняшник, хоч росте він і за її межами. Цього літа я був у США на полі, де росли величезні соняшники. Це така краса! Я, до речі, планую створити цю квітку у фарфорі. Не знаю, що з цього вийде, але хочеться спробувати.
— В Україні давно були?
— Хотів приїхати до Харкова якраз напередодні пандемії, щоб побачитись із друзями. Але плану не судилося здійснитися. Щойно «просвітліє», обов'язково приїду. Я був у Києві у 2017 році. Приїжджав у справах лише на один день, але залишилися чудові спогади. Місто стало ще красивішим, у ньому дуже гостинні люди. Сама атмосфера тепла. Дуже сподобалася їжа в одному з ресторанів на Андріївському узвозі. Я їв без перерви, здається, години дві (посміхається). У США також є ресторани української кухні, але у Києві всі ці страви мали для мене особливий смак.
— Ваші роботи є у колекціях багатьох відомих людей. Спілкування з ким запам'яталося вам особливо?
— Знаєте, зараз я дивлюся на свій порцеляновий гіацинт, і мені згадується якась історія. Відома режисерка Софія Коппола попросила п'ять робіт для зйомок нового фільму. Я дав їй гіацинти, мальву, жоржини, бузок. І навіть побував у нью-йоркському особняку, де знімалася картина. Це було дуже кумедно.
— Які ваші квіти визвали захоплення у всесвітньо відомого дизайнера Валентино Гаравані та легендарного паризького ювеліра Розенталя?
— Багато років тому Валентино Гаравані придбав у нью-йоркському бутику першу мою конвалію. А у Розенталя є моя гілочка бузку. Згадується також, як кілька років тому у моїй студії пролунав телефонний дзвінок. Дзвонив знаменитий американський модельєр Оскар де ла Рента (саме йому приписують введення в ужиток виразу «Жертва моди». — Авт.). Він висловив бажання приїхати до мене до студії. І коли ми зустрілися, він запропонував спільно виготовляти лінію ювелірних прикрас і тоді ж придбав у мене вісім мальв!
Читайте також: Без оптимізму життя позбавлене фарб, — найдорожчий художник України Анатолій Криволап
— Як, на ваш погляд, може змінитися світ у зв'язку з пандемією?
— Життя вже змінилося. Люди їдуть із великих міст і не хочуть виходити на роботу в офіси — воліють працювати з дому, дистанційно. Чи спостерігатиметься зворотний процес — ніхто цього не знає. Але мені здається, якщо ситуація зміниться на краще, це цілком можливо.
— Чи стане світ закритішим для подорожей?
— Найближчими роками, мабуть, так і буде, тому я поспішаю подорожувати: планую поїхати до Кенії. Мене запросив туди друг-письменник. У Кенії він представлятиме свою книгу. Водночас ми хочемо побувати на сафарі — побачити у живій природі левів, жирафів та інших тварин.
— Бажаю вам добре відпочити!
— Спасибі.
— Що, на вашу думку, мають зрозуміти люди внаслідок пандемії?
— Необхідно усвідомити, що ми не всесильні, що для вирішення важливих проблем, зокрема таких, як боротьба з пандемією, потрібно об'єднати зусилля, тоді досягти результату можна швидше. А ще сьогодні як ніколи очевидна важливість науки. Неосвіченість може призвести до загибелі людства. Думаю, однією з найважливіших професій у нових реаліях стане професія вчителя, яка зараз, на превеликий жаль, недооцінена.
— Що б ви побажали читачам «ФАКТІВ» у наш непростий час?
— Будьте щасливими, вільними та здоровими!
Читайте також: «Мама Ілона Маска Мей одягла у Києві сукню з моєї колекції», — дизайнерка Надя Дзяк
Фото з альбому Володимира Каневського