Травень 1999-го, Барселона. Кілька хвилин тому «Манчестер Юнайтед», забивши у компенсований арбітром час два м'ячі у ворота «Баварії», здобув фантастичну перемогу у Лізі чемпіонів. Доріжкою від стадіону «Камп Ноу» до шатра, де має відбутися післяматчева пресконференція, їде автокар (на таких зазвичай вивозять з поля травмованих футболістів). За кермом… воротар англійців Петер Шмейхель, пасажир, що розмахує ногами, немов хлопчик, Алекс Фергюсон. На власні очі бачив…
Світовий футбол знає багато великих тренерів, і шотландець Алекс Фергюсон серед них у перших рядах. З «Абердіном» та «МЮ», яким фахівець беззмінно керував цілих 26 років (з 1986-го до 2013-го), він здобув 48 (!) трофеїв різного калібру.
У травні 2018-го сер Алекс Фергюсон переніс інсульт. Лікарі повернули його з того світу. Легенда відновився і знову в строю, відвідавши напередодні переможний матч рідного «Манчестер Юнайтед» (3:1 з «Бернлі») на знаменитому «Олд Траффорд», біля входу на який красується його статуя.
31 грудня сер Алекс Фергюсон, на честь якого названо також одну з трибун на домашній арені «МЮ», відзначає свій 80-річний ювілей. 10 цікавих фактів із життя легенди футболу.
З трьох синів Фергюсона професіональним футболістом став лише один — Даррен
1. Олександр Чепмен Фергюсон, або, як його звикли називати фанати, Фергі, народився 31 грудня 1941 року в сім'ї помічника бляхаря-суднобудівника Олександра Бітона Фергюсона та його дружини Елізабет. Якщо бути точним, то народився він у будинку своєї бабусі, але все своє свідоме дитинство провів у багатоквартирному будинку, де мешкав разом із батьками та молодшим братом Мартіном.
Закінчивши школу, шотландець вирішив самостійно заробляти собі на хліб: першою роботою для нього стала посада учня інструментальника на одній із шотландських корабелень. Минуло трохи часу, і Фергі вже сам став механіком.
2. Своє кохання Алекс зустрів під час страйку у 1960-ті. Звали дівчину Кеті Холдінг. За словами Фергюсона, він закохався в неї по вуха з першого погляду. 12 березня 1966-го Кеті та Алекс узаконили свій шлюб і вже в ролі молодят змінили місце проживання, купивши двоповерховий будинок на півдні Глазго. За нове житло вони віддали 3,5 тисячі фунтів стерлінгів — шалену суму на ті часи. А 12 березня 1972-го Кеті народила двох близнюків — Даррена та Джейсона. Первістком був їхній старший син Марк, який народився чотирма роками раніше.
Професіональним футболістом із трьох дітей Фергюсона став лише Даррен. Він кілька сезонів без особливого успіху пограв під керівництвом батька в «МЮ» (хоча 1993-го став чемпіоном Англії та володарем Суперкубка країни). Потім у кар'єрі Фергюсона-молодшого були «Вулверхемптон», голландська «Спарта» та валлійський «Рексхем».
Повісивши бутси на цвях, Даррен Фергюсон став тренером і зараз очолює клуб «Пітерборо Юнайтед», який посідає 22-е місце в другому за рангом англійському дивізіоні.
3. Протягом усієї своєї футбольної кар'єри Фергюсон виступав лише за шотландські клуби: «Куїнз Парк», «Сент-Джонстон», «Данфермлайн», «Рейнджерс» (з 31 м'ячем, забитим за сезон у футболці команди з Глазго, Фергюсон навіть ставав найкращим бомбардиром ліги), «Фалкірк» та «Ейр Юнайтед», але не провів жодного поєдинку у складі збірної країни.
В 1974 році Алекс вирішив спробувати себе в іншій справі і відкрив власний паб. На купівлю закладу у рідному Глазго він вбухав усі свої заощадження, назвавши його… Fergie's. Щоправда, усвідомивши незабаром, що ідея з пабом приносить лише купу проблем, Фергюсон за першої ж нагоди скористався шансом стати тренером, підписавши контракт із «Іст Стерлінгшир». Але яким же було здивування 32-річного Алекса, коли він дізнався, що у складі команди було лише вісім людей, серед яких жодного воротаря.
Втім, в «Іст Стерлінгширі» Алекс пропрацював лише 117 днів, і це була єдина команда у його тренерській кар'єрі, з якою він не досяг успіху. «Сент-Міррен» Фергюсон вивів у вищу шотландську лігу, «Абердін» зробив лідером національного футболу, володарем Кубка кубків та Суперкубка. А «Манчестер Юнайтед»… Це вже окрема 26-річна (!) історія.
4. Усім, звичайно, пам'ятний конфлікт легендарного тренера з його знаменитим підопічним Девідом Бекхемом. Інцидент стався у 2003 році одразу після поразки «МЮ» від «Арсенала» у матчі 1/8 фіналу Кубка Англії. Та історія має багато трактувань, але факт залишається фактом: бутса, запущена Фергюсоном, потрапила в брову Девіда.
Подейкують, що того вечора роздратований тренер увійшов до роздягальні зі словами: «Девіде, як щодо другого гола? Що ти накоїв?» Півзахисник став наполягати на тому, що він не винний у пропущеному м'ячі, але сер Алекс наполягав. Бекхем несподівано розлютився. Тоді на підлозі лежала чиясь бутса. Фергюсон розмахнувся і вдарив по ній ногою, потрапивши гравцю в брову.
Лише через багато років сер Алекс зізнався, що дуже жалкує про той інцидент і переконаний: якби жбурнув цей бутс ще 100 разів, то не потрапив би в Девіда. За його словами, це була лише випадковість…
Ставши на чолі «МЮ», шотландець насамперед ввів строгий розклад, дієту та дрес-код
5. Фергі ніколи не вимагав від гравців утримуватися від алкоголю, але й пʼяниць не терпів. Коли 1986-го він прийняв «МЮ», у команді не закладав за комір, схоже, лише той, хто спав. І невдовзі тренер вигнав із «Юнайтед» двох головних алкоголіків — Нормана Уайтсайда та Пола Макграта (мулат Макграт пізніше визнав, що тренер вчинив абсолютно правильно: «Матчів десять за кар'єру я провів, як то кажуть, у повному ауті. А ті, в яких грав підшофе, і не злічити»). Крім того, Фергюсон запровадив суворий розклад, дієту та дрес-код. І команда зі збіговиська більш менш талановитих футболістів стала перетворюватися на єдине ціле.
Сам же Алекс Фергюсон, за його ж зізнанням, у своєму житті в мотлох напився лише раз — у ніч після виграшу «Абердіном» Кубка кубків у травні 1983-го. Прокинувшись у своєму будинку разом із братом, тренер-переможець виявив, що з ними святкують… два звичайні вболівальники. «Хто вони такі і як опинилися у мене, я уяви не мав. Думаю, тоді вони самі б не сказали, хто вони й звідки», — з усмішкою згадував той випадок Алекс Фергюсон.
6. У 1999 році «Манчестер Юнайтед» під керівництвом шотландця здійснив справжній подвиг, вигравши протягом сезону чемпіонат Англії, національний Кубок та Лігу чемпіонів. За свій успіх вже в червні він удостоївся лицарського звання, отримавши з рук королеви Єлизавети II орден Британської імперії та ставши сером Алексом Фергюсоном. Крім того, син пролетаря з Глазго — один із найшанованіших членів найкращого шотландського клубу в Лондоні — Caledonian. Настільки шанований, що коли до клубу вирішив вступити відомий кіноактор Шон Коннері, рекомендацію він попросив саме у боса «Манчестер Юнайтед».
Та що там! Після єврокубкового тріумфу 1984-го Фергюсону надали титул «Захисник міста Абердін». Тепер він в одному ряду з Уїльямом Уоллесом, шотландським національним героєм, роль якого у знаменитому фільмі «Хоробре серце» зіграв Мел Гібсон. А 2002 року сера Алекса включили до Зали слави англійського футболу.
Сер Алекс взагалі не їсть сир і хліб, зате іноді по 15 годин на добу жував жуйку
7. Екснаставник «Арсенала» француз Арсен Венгер, мабуть, перший іноземець у прем'єр-лізі, який зумів кинути гідний виклик іменитому шотландцю. Вони завжди мали непрості стосунки. Арсен, наприклад, ніколи не боявся невтішно відгукнутися про сера Алекса або звинуватити його в маніпулюванні арбітрами. Фергі, у свою чергу, завжди жартував над надто освіченим французом: «Його вважають розумним, так? Ну, а як же: адже він говорить п'ятьма мовами! У мене в команді є 15-річний хлопчина з Кот-д'Івуару, він теж говорить п'ятьма мовами…»
А коли менеджера з Манчестера запитали: «Що б ви зробили, якби перебували в одній кімнаті з дружиною Бекхема Вікторією Адамс і Арсеном Венгером і у вашому пістолеті була б лише одна куля?» — Він без паузи відповів: «Я попросив би ще одну».
8. Не раз перед найважливішими в кар'єрі матчами Фергюсон вдавався до хитрощів. Наприклад, 1984-го перед початком фінального матчу Кубка кубків з «Реалом» він вручив тренеру суперника — легендарному Альфредо ді Стефано — пляшку чудового шотландського віскі. Цей хитрий фінт уродженець Глазго провернув за порадою культового шотландського тренера Джока Стіна, який сказав: «Дай йому відчути головне, натякни, що „Абердін“ просто щасливий опинитися у фіналі разом із легендарною командою. А на полі ви розставите все на свої місця». Так і сталося.
Подібний фокус Фергі зробив і 1991-го, у фіналі того ж Кубка кубків, куди його «Манчестер Юнайтед» вийшов, щоб поборотися з «Барселоною». Флакон віскі, подарований тренеру суперників Йоханові Кройффу, — і трофей знову у хитрого шотландця!
9. Фергюсон взагалі не їсть хліб та сир, зате раніше іноді по 15 годин на добу жував жуйку. А ще він любить коней. Але не всяких, а найкращих. Сер Алекс досі пристрасно захоплюється стрибками та купує коней, щоб виставити їх у престижних забігах. Найгучніша його покупка — скакун на прізвисько Скеля Гібралтару. За нього Фергюсон заплатив 120 тисяч фунтів стерлінгів, зазначивши при цьому, що він бігає краще, ніж Бекхем або Верон, а коштує набагато дешевше. Скеля виправдав очікування господаря: 2003-го цього гарного жеребця визнали конем року.
10. Популярність легендарного тренера в футбольному світі настільки велика, що, вже вибачте, жувальна гумка, використана Алесом Фергюсоном в його останньому матчі як наставника «Манчестер Юнайтед», була продана на інтернет-аукціоні eBay за 390 тисяч фунтів (600 тисяч доларів).
2013-го заповзятливий уболівальник підібрав жуйку після матчу англійської прем'єр-ліги «Вест Бромвіч Альбіон» — «Манчестер Юнайтед» (5:5) і, помістивши її до спеціального дерев'яного футляру, виставив на інтернет-аукціон.
«Вихід на пенсію — доля молодих, — сказав якось Алекс Фергюсон. — Вони ще знайдуть собі заняття. Я ж для цього занадто старий, адже мені просто не буде чим зайнятися. Та й бачитись із дружиною щодня, повірте, куди важче, ніж працювати тренером…»
Правила життя сера Алекса Фергюсона
— Не дозволяйте успіху закрутити вам голову. З трьома зі своїх найкращих друзів я познайомився ще в яслах, і ми дружимо вже понад сімдесят років.
- Не можна жити сьогоденням. Футболісти старіють або зазнають травм, і команду доводиться оновлювати.
- Приймайте перемогу зі смиренністю, а програш — з гідністю.
- Я був такий упертий у футболі, тому що не хотів знову йти в механіки. Я народився в Глазго, в районі Гован, де мешкають трудяги. Мій батько поставив умову, що я маю мати фах, і я п'ять років був підмайстром, а потім рік працював механіком.
— Найкраще мені працюється о сьомій ранку, поки всі ще сплять. Коли я вперше взявся за «Манчестер», то приходив на роботу до сьомої ранку і о дев'ятій вечора ще був там.
- Молоді мають величезний плюс: вони нічого не бояться. Хлопцем я лазив на дерева за голубами, а тепер мені страшно визирнути з вікна п'ятого поверху.
- Мене вражає, наскільки розумні мої сини.
- Я ставлю для себе цілі й крім футбольних. Купую скакових коней. У мене з'явилися нові інтереси — вино, французька мова. А ще я намагаюся грати на фортепіано.
- Нинішні футболісти вважають, що належать до робітничого класу, але це нісенітниця. При їхніх колосальних доходах! Але мені подобається, що вони так вважають.
- У мене є дещо спільне з легендарним боксером Мухаммедом Алі. Він називає себе геніальним піаністом, але його друзі кажуть, що він вміє грати лише одну пісеньку — «Теннесійський вальс». І це якраз та єдина пісенька, яку вмію грати я!
Раніше «ФАКТИ» повідомляли, що Алекс Фергюсон зав'язав зі спиртним.
Фото з відкритих джерел, The Sun, Daily Mail, PA