В Музеї історії Києва відкрилась виставка, присвячена святкуванню в минулі часи Різдва та Нового року. Серед експонатів є й сімейні реліквії. Наприклад, верхівка на ялинку у вигляді зірки, з якою пов’язана історія порятунку маленької дівчинки Есмеральди Пугач. Вона народилася у січні 1936-го. Як раз перед цим — наприкінці грудня 1935-го — керівництво Радянського Союзу дозволило зустрічати настання Нового року з вбраною ялинкою — щоб у дітей було свято. До того протягом 10 років ялинка була фактично заборонена, адже вона є атрибутом Різдва — релігійного свята. Більшовики вирішили змінити її статус — зробили ознакою Нового року і таким чином легалізували.
Родина Пугачів тоді жила на вулиці Тургенєвській у Києві. Мати маленької Есмеральди була присутня на засіданні партійного активу міста, коли там оголошували вказівки, як прикрашати ялинку, якими мають бути сценарії дитячих свят. Напередодні нового 1937 року старший братик маленької Есмеральди зробив з вати місток і поставив під ялинку. Гості, які прийшли до Пугачів зустрічати Новий рік, запалили бенгальські вогні. Іскри впали на ватяний місточок, зайнялася пожежа. Дорослі запанікували, всі мерщій вибігли з кімнати. В ліжечку лишилася маленька Есмеральда. ЇЇ мати схаменулася, кинулася рятувати доню, але, як на зло, двері зачинилися, відкрити їх в тій екстремальній ситуації не вдалося. Батьки дитини були у відчаї. Тоді один з гостей вибіг на вулицю, вибив вікно й забрався в кімнату.
Дівчинка лишилася живою та фактично неушкодженою. Вціліла й верхівка на ялинку, яка згодом перетворилася на сімейну реліквію.
Есмеральда виросла і стала дружиною відомого українського науковця-механіка, академіка Георгія Писаренка. Їхній син Юрій надав ялинкову зірку і фотографію своєї мами в дитячі роки для виставки «Різдвяні історії Києва».
— Приблизно до середини 1960-х років для виготовлення ялинкових прикрас використовувалися здебільшого ручна праця та індивідуальний підхід, — каже Ольга Друг, кураторка виставки «Різдвяні історії Києва». — Тому ми вирішили показати на цій виставці ялинкові прикраси, зроблені в період з кінця XIX століття до 1966 року.
Ми відтворили обстановку дитячої кімнати в київській квартирі початку ХХ сторіччя напередодні Різдва. Адже на це сімейне свято найбільше чекає малеча. Демонструємо, які подарунки дорослі клали для діточок під ялинку. Наприклад, тут представлені коробки, в яких колись були цукерки фабрики шоколаду та «конфект» (в 1900-х це слово писали саме так — через «к») Валентина Єфімова (вона знаходилася в Києві на Деміївці), продукція підприємств кондитерського короля Російської імперії Жоржа Бормана…
Ялинку в імпровізованій дитячій кімнаті ми прикрасили аутентичними іграшками, серед яких багато саморобних. Особисто мені дуже подобається фабрична іграшка тих часів у вигляді Віфлеємської зірки, в середині якої намальовано обличчя янгола.
На ялинці також чимало свічок, які кріпилися до гілля за допомогою спеціальних пружинок. Свічки запалювали, і, щоб віск з них не бруднив паркет, знизу клали так звану ялинкову спідничку, зроблену з тканини.
Як прикрашали ялинки понад 100 років тому, відвідувачі нашої виставки також бачать на численних фотографіях тої епохи.
Також демонструємо дрезденський картонаж — надзвичайно гарні тонкої роботи об’ємні ялинкові прикраси з картону, які понад 100 років тому виготовляли у Німеччині.
У ті часи надзвичайно популярними були святкові листівки. В газеті «Киевлянин» ми знайшли повідомлення про те, що в 1900 році на Різдво в Києві, в якому тоді було близько 200 тисяч мешканців, адресатам доставили 600 тисяч листівок! Проблема полягала в тому, що в поштовій службі міста працювали лише 40 листонош. На допомогу їм прийшли декілька десятків волонтерів, тож спільними зусиллями вдалося доставити всі листівки майже вчасно.
Великим попитом користувалися високоякісні з золотим тисненням листівки, виготовлені у Німеччині. До речі, написи на багатьох з них зроблені кирилицею. Траплялися екзотичні листівки зроблені не з картону, а дерев’яного шпату.
До речі, в Європі вітальні листівки стали випускати ще наприкінці XVII сторіччя, а в Російській імперії — лише з 1898 року.
— Певно, в ті часи в Києві проводилися бали на різдвяно-новорічні свята?
— Так, і бали, і маскаради — в приміщеннях Міської думи (розміщувалася там, ще зараз стоїть будівля Головпоштамту), Купецького зібрання (цей будинок зберігся, зараз у ньому Національна філармонія України), Біржовому залі (знаходився на розі вулиць Інститутської та Хрещатика) та інших місцях. Як правило, участь в новорічних балах і маскарадах була платною. Кошти, що їх отримували організатори за продані квитки, передавалися в сиротинці, лікарням для незаможних тощо.
На виставці ми оформили окрему експозицію, присвячену цим танцювальним вечорам. Зокрема, представили бальну сукню, пошиту в Парижі в 1895 році. Нам її надав Музей історії моди Марини Іванової. Тут також виставлені фотографії представників українських шляхетних родів, одягнутих для новорічних святкувань. Зокрема, фото Михайла Тарновського в костюмі іспанського гранда, Олександра Дуніна-Барковського у вбранні боярина, доньки відомого архітектора Георгія Шлейфера Аріадни в надзвичайно красивій вечірній сукні. До речі, будинки, спроєктовані Шлейфером, зберіглися: синагога на вулиці Шота Руставелі, Національний театр імені Івана Франка на площі Франка, будівля на вулиці Городецького, 9.
Фотографії, які ми представили в цій експозиції, демонструються в рамках в стилі модерн — він був популярним наприкінці XIX та на початку XX століть. Тут також представлені меблі XIX сторіччя — трюмо, дамське бюро, крісло.
— Які найцікавіші новорічні атрибути радянських часів представлені на виставці?
— Я б віднесла до таких майже повний набір персонажів казки Джанні Родарі «Пригоди Чіполіно» у вигляді ялинкових іграшок. Нам їх надала киянка Олена Рябініна. В 1953 році ця казка вперше була видана в Радянському Союзі в перекладі на російську мову і стала надзвичайно популярною. Тож не дивно, що фабрики випустили набір ялинкових прикрас з її персонажами.
До речі, в радянські часи виготовляли багато ялинкових іграшок саме у вигляді героїв улюблених казок та кінострічок, скажімо, Маленький Мук, Старий Хоттабич. Дуже багато було іграшок із зображенням годинника, стрілки якого показували за п’ять хвилин до опівночі — відгук виробників на пісню «Пять минут» у виконанні молодої Людмили Гурченко в надзвичайно популярній кінокомедії «Карнавальна ніч».
Робили багато ялинкових прикрас і на актуальні теми. Скажімо, запустили в 1957 році перший у світі супутник — будь ласка, серія іграшкових супутників на ялинку. Відправили в космос Юрія Гагаріна — на ялинках з’явилися іграшкові ракети з написом «СССР». Радянський лідер Микита Хрущов оголосив, що кукурудза — це «цариця полів», і фабрики почали масово випусками ялинкові прикраси у вигляді кукурудзяних початків.
Особливим шиком в СРСР вважалися ялинкові іграшки виробництва Німецької Демократичної Республіки — дуже красиві пташки, звірятка, гірлянди зі скляних трубочок та кульок.
До речі, придумали ялинкові гірлянди в Чехії наприкінці XIX сторіччя. Їх масово випускали й в Радянському Союзі — не тільки з скляних трубочок, але й картонні з паперовими прапорцями.
Ми відтворили на виставці типову кімнату в київській квартирі кінця 1950-х — початку 1960-х років напередодні Нового року. Поставили там ялинку, прикрасивши її іграшками радянських часів. Одною з родзинок цієї кімнати став магнітофон «Дніпро-11», який випускався на Київському радіозаводі.
В 1960-х та 1970-х роках популярними були капронові ялинки-малятка. Вони заввишки сантиметрів 20−30, тож спеціально для них випускали мініатюрні іграшки. Одна така вбрана ялинка представлена на нашій виставці. Поруч з нею ми поставили фігурку Санта-Клауса, виготовлену в 1955 році в соціалістичній Німеччині.
Демонструємо велику кількість радянських святкових листівок, а також різдвяні листівки, випущені за кордоном українською діаспорою в 1940—1970 роки.
Раніше декораторка Христина Гусіна розповіла «ФАКТАМ» про нові тренди у святковому дизайні.
Фото автора