— Найрідкісніша та найкрасивіша серед нагород періоду Української революції 1917—1921 років — орден Святого Архангела Михаїла — була створена в Чехословаччині з нагоди 20-ї річниці останньої спроби армії УНР звільнити батьківщину від більшовицької окупації, — каже колекціонер з Києва Олександр Мельник. — За цією військовою операцією закріпилася назва Другий зимовий похід. Восени 1921 року підрозділи армії УНР, які знаходились на території Польщі та Румунії, перетнули кордон УРСР і пішли рейдом Волинню та Поділлям, сподіваючись підняти всеукраїнське повстання. На жаль, чекісти заздалегідь довідались про цю операцію та разом з Червоною армією зробили все можливе, щоб зірвати повстання. В Другий зимовий похід пішли три групи українського війська. Найбільші сили (дивізію Котовського) більшовики кинули проти Волинської групи, яка мала ще одну назву — Українська повстанська армія. У вирішальному бою біля села Малі Міньки на Житомирщині загинули понад 400 вояків УНР, 537 потрапили в полон. Полонених агітували перейти на службу до Червоної армії. Вони відмовились. Закінчилося тим, що 361 з них розстріляли біля села Базар. Тому орден Святого Архангела Михаїла має ще назву орден «Базар». Загалом у світі відомо про чотири екземпляри цієї відзнаки. В Україні є лише один, у моїй колекції. Зараз я вперше надав його для публічного показу на виставці військових артефактів «Народжена волею, стверджена зброєю!», яка відкрилась у Національному музеї історії України.
— Маємо лише фрагментарні відомості про історію створення ордену Святого Архангела Михаїла, знаємо, що кошти на цей проєкт дав полковник армії Української Народної Республіки Борис Сухоручко-Хословський, — продовжує Олександр Мельник. — Він був і одним з ініціаторів заснування нагороди. Про цього чоловіка відомо, що у вересні 1920 року його було поранено в боях з червоними на території Польщі. Згодом він оселився в Чехословаччині, навчався в Карловому університеті у Празі, став працювати в кінорекламі. У 1930-х роках відкрив власну студію з виробництва рекламних роликів. Частину зароблених коштів витрачав на патріотичні проєкти, зокрема, виділив гроші на створення ордену. Під час окупації Чехословаччини гітлерівською Німеччиною нацисти декілька разів арештовували Сухоручко-Хословського, але, на щастя, врешті дали йому спокій. Зате після закінчення війни його арештував СМЕРШ. Ветерана армії УНР привезли до Києва на слідство, засудили до 10 років ув’язнення. Він відсидів увесь строк. Після звільнення завдяки тому, що був громадянином Чехословаччини, виїхав у цю країну.
— Як орден Святого Архангела Михаїла потрапив до вашої колекції?
— Я чув про нього від багатьох колекціонерів та антикварів, аж раптом мені розповіли, що одна людина у Львові продає цю винятково рідкісну нагороду. Я працюю на керівній посаді в міжнародній компанії. Мої фінансові можливості не надто великі, але вирішив: маю придбати орден «Базар». Адже, якщо не зроблю цього, то купить хтось з іноземців. Відзнаками, пов’язаними з УНР, цікавиться чимало російських колекціонерів — для них це нагороди доби громадянської війни. Львівському антиквару треба було заплатити досить значну суму. Я зумів її зібрати, тож орден лишився в Україні.
Виявилося, що це унікальний екземпляр. Річ у тім, що існує два варіанти цієї нагороди: один кріпили на одязі за допомогою застібки — це другий ступінь, інший (більш почесний) носили на стрічці на шиї — перший ступінь. У Сполучених Штатах в Українському музеї в Чікаго зберігається орден «Базар» із застібкою. В одного закордонного колекціонера є екземпляр, який носили на шиї, але немає стрічки. У мене нагорода з «рідною» стрічкою — тобто в повній комплектації. В жодній колекції світу, наскільки мені відомо, другої такої немає.
— Скільки військових орденів та медалей було в армії УНР?
— Ви здивуєтесь, але саме під час існування Української Народної Республіки офіційно була затверджена лише одна бойова відзнака — «Залізний хрест за Зимовий похід і бої» (скорочена назва «Залізний хрест»), яким нагороджували учасників Першого зимового походу. Це був рейд по тилах Червоної та Добровольчої армій, який тривав пів року — з грудня 1919 року до травня 1920-го під проводом генерал-хорунжого Михайла Омеляновича-Павленка. За цей час українські війська пройшли більш як 2 500 кілометрів, провели понад 50 успішних боїв.
Ця унікальна військова операція допомогла врятувати армії УНР. Восени 1919 року військо охопила надзвичайно сильна епідемія тифу, а ліків не було (країни Антанти фактично відмовилися надавати медикаменти). Дуже важке становище тоді склалося й з забезпеченням боєприпасами та продовольством. Під контролем уряду лишалася невелика частина території України на Поділлі. З усіх боків її оточували ворожі війська — червоні, білі та польські. Становище, в якому опинилася УНР, історики назвали «Трикутник смерті». Її армія була фактично на межі знищення. В цій критичній ситуації керівництво знайшло рятівне рішення: перейти до партизанських методів ведення війни, направити дивізії в рейд по тилах супротивника. Це дало змогу зберегти військо, підняти його бойовий дух.
«Залізних хрестів за Зимовий похід і бої» збереглося дуже мало, але в мене один є. Хрест з фондів музею демонструється разом з орденом Святого Архангела Михаїла та деякими іншими рідкісними відзнаками з моєї колекції на виставці в Національному музеї історії України.
Читайте також: Як загинув один з соратників Симона Петлюри: до 30-річчя ЗСУ в Києві відкрилась виставка військових раритетів
— Під час пошуків колекційних речей з вами траплялися містичні випадки?
— Для будь-якого колекціонера важливо, щоб його супроводжувала удача. Я не маю можливості відслідковувати, що виставляється на торги на всіх аукціонах. Власне, цим займаються за гроші дилери. Оплачувати їхні послуги я не можу, тож час від часу вибірково продивляюсь лоти деяких аукціонів. Українські відзнаки з’являються на них не часто, а тим паче рідкісні.
І ось наче вищі сили підштовхнули мене зайти на сайт одного аукціону в Австрії. Серед раритетів, що були виставлені на продаж, знайшов знак, що його носили вояки першого іноземного легіону в складі Вермахту «Нахтігаль», який було укомплектовано українцями на чолі з Романом Шухевичем. Нагадаю, що цей легіон було створено приблизно за рік до початку війни між гітлерівською Німеччиною та Радянським Союзом. Молоді українці з ОУН сподівалися, що участь в цьому військовому підрозділі допоможе їм в боротьбі за незалежність вітчизни. Вони мали план: в першому ж великому місті на батьківщині, до якого вдасться дістатися разом з німецькою армією, проголосити незалежність України.
Першим таким містом на їхньому шляху став Львів. «Нахтігаль» увійшов туди раніше за німців — 30 червня 1941 року. Того ж дня без узгодження з гітлерівцями уповноважені члени ОУН провели Національні збори, які ухвалили Акт про відновлення незалежності Української Держави, обрали керівником уряду Ярослава Стецька, якому тоді було 29 років. Окупанти не погодились з таким несподіваним для них поворотом подій, почали репресії проти українських патріотів.
Так от, у складі легіону «Нахтігаль» було близько 400 вояків. Тому знаків легіону, які вони носили, збереглося дуже мало. Коли я побачив такий на аукціоні в Австрії, зробив все, щоб придбати цей знак. Для мене він дорогий ще й тим, що воякам «Нахтігаль» знаки їхнього легіону вручали біля Вінниці, де я народився й виріс.
Взагалі, я давно помітив, що Фортуна мені допомагає у збиранні колекції. Скажімо, трапиться та чи інша відзнака, про яку не було жодних відомостей. Починаю шукати, і вона наче спеціально йде мені до рук — як то кажуть, на стрільця і звір біжить.
— Маєте саморобні відзнаки?
— Так, наприклад, медаль з зображенням тризуба, якою нагородили когось з бійців УПА. Цю відзнаку знайдено в лісі. Вона зроблена з радянської медалі «За отвагу», з якої стерли зображення й набили тризуб.
— Як сталося, що ви захопилися колекціюванням відзнак періоду Української революції 1917—1921 років та часів боротьби ОУН-УПА за незалежність вітчизни?
— На початку 2000-х років я був у відрядженні у Львові, зустрівся з моїм колегою — лікарем. Побачив у нього колекцію гальванокопій українських відзнак, і це стало поштовхом для мого захоплення. Того ж дня я поїхав на львівський вернісаж і придбав перший експонат для своєї колекції — Хрест Української Галицької армії.
— Скільки вже назбирали відзнак?
— Декілька сотень. Це не тільки українські відзнаки, але й іноземні, пов’язані з нашою країною. Наприклад, хрест, яким нагороджували польських бійців за участь у визволенні Києва від більшовиків у травні 1920 року. На цій відзнаці розміщені польський орел, тризуб, ланцюговий міст через Дніпро та Києво-Печерська лавра. Я навмисно не рахую експонати своєї колекції, бо не хочу ставити крапку в збиранні. Зі свого досвіду та досвіду інших колекціонерів знаю, що перших десь 30 відзнак з української тематики зібрати не дуже складно. А от більше — значно важче.
— Яку відзнаку в колекції ви хотіли б виділити й чому?
— Маленький круглий непримітний знак з тризубом, на звороті якого напис — «Україна. Рік свободи 1917. Ділами, а не словами». Це гасло лишається актуальним і для сьогодення.
Раніше про те, як у червні 1941 року у Львові проголосили Акт про відновлення незалежності України, «ФАКТАМ» розповів декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка доктор історичних наук Іван Патриляк.
На фото у заголовку: Олександр Мельник: «Давно помітив, що Фортуна мені допомагає в збиранні колекції» (фото надане Олександром Мельником)