Владу Максимлюку з Вінниці 18 років, але його популярності вже можуть позаздрити тисячі людей. А все тому, що студент Національного авіаційного університету працює у сфері краси, створюючи оригінальні макіяжі. Й нині він, майбутній дипломат, є єдиним чоловіком-візажистом в області. Хоча, зізнається, шлях до омріяної роботи був тернистим, бо у його сили та талант практично ніхто не вірив…
— Я став візажистом завдяки своїй мамі, — розповідає «ФАКТАМ» Владислав Максимлюк. — Вона у цій професії понад 20 років. Як був малим, то мама часто брала мене на роботу, бо не завжди було з ким залишити, та замість машинок давала різні помади та туші, і я грався. Не звертав особливої уваги на всі тонкощі маминої справи, але в такому середовищі потяг до прекрасного виник сам по собі. І я захотів фарбувати. Так, тоді це були дитячі веселощі. Пригадую — мені 10 років, я посадив у крісло свою тітку, в якої була ціла шухляда косметики. І наносив їй тіні, фарбував вії, губи, ще й сережки одягав. І ви знаєте, тітці сподобався результат!
Мою мрію стати майстром макіяжу ще більше посилили закордонні професіонали. Якось я переглядав в інстаграмі сторінку іспанського візажиста Івана Гомеса. Він амбасадор всесвітньо відомого французького бренду Chanel та дуже круто фарбує. Його роботи — це витвори мистецтва, в мене навіть промайнула думка: «Я теж так можу. Головне — працювати».
Коли розповів батькам про свої задуми — тато не підтримав. Мовляв, мені 17 років, треба серйозну професію, це ганьба для хлопця — фарбувати дівчат. Й всі мої тези про те, що розподіл на «чоловічі» та «жіночі» професії існує переважно у свідомості людей, не допомагали.
А ось мама зрозуміла та навіть підтримала. Допомогла фінансово, і так я пройшов курси візажистів, далі було онлайн-навчання в інстаблогерки з Москви. Вона поділилась цінними знаннями у моїй сфері та навіть навчила підбирати бюджетні, але якісні косметичні засоби. Бо на той час я не міг собі дозволити дорогі бренди…
Обожнюю створювати художні образи. Хоча вмію робити й денний, нюдовий макіяж. В ньому моя мама професіонал. То ж від неї взяв чимало настанов.
— Спочатку я працював з маминими подругами та дівчатами, яких вона не встигала взяти через надмірну кількість роботи, — продовжує Влад. — Ой, то був непростий період. Зізнаюсь — часто опускались руки. Бо приходили люди, уважно розглядали моє юне обличчя і питали: «А це точно я туди прийшла?» Ще і їхній погляд видавав емоцію: «Боже, хто це такий і що він тут робить? Що він взагалі може?» Але я на те не звертав уваги, бо мав ціль, до якої йшов. Ба більше, коли перші клієнти бачили кінцевий результат, то всі їхні сумніви відпадали… І я тоді за свою роботу не брав ані копійки.
З часом почав публікувати у вінницьких групах оголошення, де запрошував безплатно моделей. Але не професійних, звичайних людей. І робив з них королев! Скажу більше — мені взагалі найкраще працювати з такими людьми, адже з професійною моделлю все вийде просто і легко, а тут потрібно гарно попрацювати. От прийшла жінка 60 років, їй я зробив ліфтинг-макіяж, тобто приховав недоліки та вікові зміни на шкірі… Й вона за годину помолодшала років на десять!
Мабуть, найвідповідальніше було фарбувати свою бабцю Ніну, яка йшла на зустріч з однокласниками. Вона так хвилювалась за свій зовнішній вигляд, просила нафарбувати гарно, але не яскраво, щоб люди не сміялись. Тож того вечора бабуся була справжньою зіркою!
Наймолодшій моїй клієнтці було 3 роки, це моя родичка, яку готував до фотосесії, найстаршій — 70.
Та не все, зізнається Влад, у нього вдавалось.
— Дуже довго в мене не виходило фарбувати однакові брови чи стрілки, — розповідає візажист. — Якщо хтось думає, що потрібно просто один раз пензликом провести і є результат, то це геть не так. Це робота не для кожного, тут потрібен багаж знань. В одному макіяжі 30−40 етапів, які ти повинен зробити. І для початківця це вкрай складно.
Крім того, важливо налаштувати діалог з клієнтом, це один із важливих процесів. Наприклад, коли готую наречену до весілля, підбадьорюю її, налаштовую на позитив. То ж інколи відчуваю себе не лише візажистом, а й психологом…
З дівчатами та жінками можу говорити про все. Навіть про моду, бо я ще той шопоголік, тому ми на одній хвилі! Часто у мене питають про погляд зі сторони представника сильної статі, теж залюбки даю пораду.
Читайте також: Секрети макіяжу для фото: поради відомого візажиста Тетяни Бойко
Але ніколи нікого ні в чому не переконую. Просто кажу: «От я бачу вас з такою помадою, але ви дивіться самі. Якщо вам з нею некомфортно, то оберіть ту, яку хочете». По факту зі всіма відтінками помад людині буде гарно, просто потрібно це прийняти та звикнути. Головне — подача. Але є основний стандарт — на фоні червоної помади не зовсім білі зуби дуже впадатимуть в око. Часто мене просять приховати недоліки на обличчя, але я завжди кажу клієнткам — це ваші переваги, їх можна перетворити на свої фішки. Ті самі родимки, ластовиння. Коли бачу на вулиці дівчину з певними особливостями у зовнішності, відразу запрошую на макіяж — побути моделлю.
Близько року вінничанин працює в одному із салонів краси. Уже досить непогано заробляє. Обрав собі творчий псевдонім Маск.
— Моє справжнє прізвище Максимлюк, то ж я залишив його частину. Проте не плутайте з Ілоном Маском (сміється). Бо моє пишеться по-іншому та означає геть інше — «маска». Плани у мене досить амбітні — стати амбасадором світового бренду Chanel. А ще хотів би започаткувати власну марку косметики, яка б приносила красу та впевненість кожній дівчині та жінці. І, звісно, є плани про будівництво власного салону у формі губної помади, де буде написано: «Влад Маск».
Раніше про те, як грамотно зроблений макіяж може приховати недоліки шкіри та підкреслити переваги і при цьому бути практично непомітним, в інтерв’ю «ФАКТАМ» розповіла відома візажистка Тетяна Бойко.