Суд над Порошенком став однією з резонансних подій у новому році. П'ятого президента України підозрюють у державній зраді та сприянні терористичним організаціям.
Ще у 2019-му, під час президентських та пізніше парламентських кампаній, суспільство надихнули обіцянки Зеленського та його політсили про гучні посадки представників «корумпованого попереднього режиму».
«Весна прийде — садити будемо», — гордо звучало передвиборче гасло Зеленського, яке стало фундаментом усієї кампанії, адже на той момент саме це було основним запитом суспільства. Проте протягом наступних двох років далі гасла ситуація не заходила: кримінальні справи відкривали та благополучно забували про них. То прокуратура замнеться, то ДБР, яке перетворилося на «похоронне бюро кримінальних справ», втратить справу в надрах архівів. Не кажучи вже про «антикорупційні» органи, на зразок НАБУ, пов'язані з правоохоронними питаннями лише формально. І навіть усі зусилля щодо монополізації впливу Зе-команди на правоохоронні органи не приносили відчутного результату в цьому питанні. Наприклад, серед перших кандидатів були фігуранти скандалу з «Укроборонпромом» та «Центренерго». Не зводили очей правоохоронці і з тоді вже експрезидента Петра Порошенка, до якого накопичилося багато запитань. І ось ситуація для Порошенка змінилася. Державне бюро розслідувань 20 грудня оголосило Петру Олексійовичу підозру у державній зраді та сприянні діяльності терористичних організацій. Йому інкримінують «сприяння діяльності терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР» у 2014−2015 роках, коли той замість постачання вугілля з Африки відкрив постачання палива з тимчасово окупованої території Донбасу.
«Це павуки, — коментує ситуацію політолог Олег Соскін, — держава стаціонарного бандита. Були бандити відкриті, злодії у законі, — це Янукович разом з Азаровим. До них — Кучма, потім — Порошенко. Він мільярдер. У нього за 5 років на місцях розставлені кадри, які розуміють, що їх зараз забирають від годівниць».
Нагадаємо, Порошенко проігнорував виклики на допит під приводом своєї відсутності в країні і заявив про політичну мотивацію даної підозри через рейтинг президента, що просів за попередній рік.
«Підтримка Порошенка перетворює цю справу на політичну. Дуже важливо, щоб цього не було. Справа має розглядатися виключно у правовому полі. Суспільство має бути вимогливішим та уважнішим до того, як подається інформація у ЗМІ, та робити висновки. У 2019-му був великий запит на правосуддя, і він зберігається, і дуже шкода, що у 2022-му ми розслідуємо ті питання, які суспільство вимагало розслідувати ще у 2019-му», — вважає політик Ольга Василевська-Смаглюк.
Проте спроби надати справі політичного забарвлення навряд чи зможуть суттєво вплинути на Порошенка. Деякі експерти звертають увагу на те, що на тлі звинувачень у змові з терористами експрезидент закликає суспільство об'єднатися проти загрози зовнішньої агресії.
«Спроби Порошенка перетворити справу на політичний перфоманс — найкраще свідчення того, що він усвідомлює слабкість своїх політичних позицій. Він чудово розуміє, які докази можуть знайти, які можуть бути документи, хто та які свідчення проти нього може дати. І тому він влаштовує виставу, розповідаючи про необхідність об'єднання на фоні путінської загрози. Дивно, що нам треба об'єднуватися з тими, кого підозрюють у діях на користь Путіна», — вважає політичний технолог Валентин Гладких.
Варто нагадати, що під час президентських виборів суспільство голосувало не за, а проти проти старого режиму, проти корупції, проти Порошенка. Зеленський не виграв вибори, їх програв Порошенко. Тому ситуація з підтримкою експрезидента не зміниться навіть на тлі сильного падіння рейтингів Зе-команди. І той невеликий нібито приріст його підтримки останнім часом — лише «спритність політтехнологічних рук»: падіння рейтингу Зеленського створило ілюзію зростання підтримки Порошенка. Насправді ж, як наголошують експерти, Порошенко продовжує втрачати позиції на політичній арені та серед електорату. Реальна ситуація в тому, що антирейтинги експрезидента зашкалюють, і, за різними оцінками, він має незначні перспективи на електоральному полі. Народ не готовий підтримувати експрезидента, підозрюваного у корупції.
«У Порошенка дуже вузька група прихильників через деяку, не хотілося б використати слово, одіозність… Його 8−12% не мають потенціалу до розширення», — переконаний нардеп від «Слуги народу» Максим Бужанський.
На думку експертів, спроби спрямувати розслідування у політичне русло зіграло проти Порошенка. Адже у разі взяття Петра Олексійовича під варту команда Зеленського змогла б «реабілітуватися» та підняти свій рейтинг. Навіть на тлі того, що позиція Зеленського зараз також серйозно похитнулася через кадрові помилки та недосвідченість. А образ мученика-опозиціонера, який зараз намагаються створити Порошенкові його соратники, як свого часу зробила Юлія Тимошенко, не спрацює. Такий сценарій малоймовірний і багато хто пророкує Порошенкові політичне небуття.
Зокрема, за словами Валентина Гладких, є опозиційні сили, які мають значно більше представництво у тій же ВР чи місцевому самоврядуванні.
«Не знаю, чому він називає себе „лідером опозиції“. Хто вийде на його підтримку? Рудик? „Голос“ — це молодіжка ЄС. Це мертва партія, яка шукає, до кого приєднатися… Хто його ще підтримає? Друга ситуація — Порошенко давно втратив свої позиції на політичній арені. Він не є основним опонентом Зеленського. Згідно із соцопитуваннями Тимошенко як опозиціонерка має значно більшу вагу. А ще нові опозиційні сили, той же Разумков, Кличко — їхній потенціал набагато серйозніший, ніж у Порошенка… Та й яка у нього електоральна ніша? Названі персони можуть використовувати наступні електоральні ніші: Бойко — біло-блакитне електоральне поле мобілізуватиме, у Кличка є старт у Києві, він об'єднає те ж саме політпокоління, яке зараз зібралося навколо Зе. Вони мають інструменти для утримання цього поля. А Порошенко загнав себе в „електоральне гетто“ й звідти вже не вийде. У ролі патріота та національного лідера він не органічний. Але й на цьому полі має багато конкурентів — та сама „Свобода“. Порошенко програв вибори у західній Україні — у своєму базовому електоральному регіоні, а рухатись на схід він не може. І коли в результаті розслідування випливатимуть нові факти, це сприятиме ерозії його електорального поля. З ним залишаться тільки ті, хто не в змозі дивитися в обличчя фактам», — вважає Гладких.
Цілком імовірно, що навіть якщо Порошенко й зможе зібрати політичну підтримку довкола себе, то лише в контексті запущених Зеленським процесів деолігархізації. А будь-яка така спілка дасть підставу говорити, що проти Зеленського формується олігархічний консенсус. Адже Порошенко буде складно довести суспільству, що він не є представником олігархату. І тоді перед українцями буде простий вибір: чи вони на боці олігархів, чи проти?
Як відомо, 19 січня Печерський райсуд Києва оголосив запобіжний захід Петру Порошенку у справі про підозру в державній зраді. Замість арешту, якого вимагала прокуратура, його відпустили під особисте зобов'язання.