Україну накрила хвиля телефонного тероризму: від початку року практично щодня у різних містах фіксують повідомлення про замінування шкіл, вишів, станцій метро, аеропортів, ТРЦ, будівель державних органів.
У Черкасах з 18 січня 2022 року рекомендували всім школам проводити навчання у дистанційному форматі. «Такі рекомендації пропонуються з огляду на те, що з 12 січня 2022 року щодня надходять повідомлення про замінування закладів загальної середньої освіти міста, що ставить під загрозу збереження життя та здоров'я учасників освітнього процесу. Така ситуація вносить деструктив в організацію роботи загальноосвітніх установ, призводить до неможливості організувати системний та якісний освітній процес», — йдеться у повідомленні міської ради Черкас.
Така ситуація спостерігається і в інших обласних центрах, а також у столиці. Керівник Національної поліції України Ігор Клименко заявив, що лише у період новорічних свят у 2022 році правоохоронці отримали 132 повідомлення про мінування, які, щоправда, після перевірок не підтвердилися. Було затримано дев'ять зловмисників у дев'яти областях України, зокрема у Києві, Одесі та Дніпрі. Частина повідомлень також надходила з окупованого Донбасу.
Наприклад, 12 січня 2022 року правоохоронці отримали дев'ять повідомлень про замінування 600 різних об'єктів у дев'яти областях. У Києві об'єктом атаки телефонних терористів стали чотири станції метро. У Черкасах, Дніпрі та Львові — школи. 13 січня телефоном «мінували» 16 шкіл у Бердянську, торговельні центри у Львові, школу у Хмельницькому. І так майже щодня.
У СБУ вважають, що мета таких повідомлень — сіяти паніку серед населення. «Повідомлення про мінування є поширеним інструментом в умовах гібридної агресії, яку Російська Федерація веде проти України. У таких умовах дуже важливо, щоб українське суспільство чітко це усвідомлювало», — зазначили у СБУ. Днями у відомстві повідомили про затримання студента, який «за допомогою російських спецслужб здійснив хибне повідомлення про замінування Гірського професійного коледжу Криворізького національного університету».
Хто насправді стоїть за телефонним тероризмом в Україні? Про це «ФАКТИ» поспілкувалися із заступником директора Інституту дослідження екстремізму Богданом Петренком.
— За даними статистики, після початку війни у 2014 році кількість повідомлень про хибне мінування зросла втричі, — розповідає Богдан Петренко. — Можна сказати, що це є елемент гібридної війни Росії проти нашої країни. Але так буває не завжди.
Зростання телефонного тероризму зазвичай відбувається хвилеподібно: напередодні чи під час будь-яких важливих подій. Наприклад, «мінування» у 2014 році були пов'язані з початком війни, у 2019 році їхня кількість зросла вдвічі через президентські вибори в Україні.
— Звідки найчастіше телефонують? З Росії?
— Якщо ми подивимося на судові рішення у справах про хибні мінування, то, по-перше, не побачимо жодного випадку, пов'язаного з іноземцями. Зрозуміло, такі випадки відстежити складно. А по-друге, по тих самих судових рішеннях можна побачити, що близько 30% людей, яких затримали за цією статтею, були у стані алкогольного сп'яніння. Тут ідеться про українських громадян, звісно.
— Останнім часом найчастіше телефонні терористи атакують школи та виші. Дійшло до того, що в деяких регіонах учнів перевели на дистанційне навчання через неможливість забезпечити навчальний процес. Це так діти «пустують»?
— Дуже великий відсоток «мінувань» справді роблять діти. На жаль, я не маю статистики з цього приводу, оскільки діти у таких справах проходять за статтею «Неналежне виконання батьківських обов'язків». Зазвичай вони телефонують з подібними повідомленнями на початку та наприкінці навчального року, коли треба складати іспити. Але зараз в Україні складний час: Росія підвищує ставки у війні проти нашої країни. Я припускаю, що у нинішніх псевдомінуваннях шкіл є «заслуга» й країни-агресора. Хтось же мав розпочати цю хвилю? Ось з території Росії, можливо, й надходять перші повідомлення. Це як каталізатор. Росіянам не потрібно робити третє, четверте, п'яте «мінування». У нас цілком вистачає своїх «корисних ідіотів», серед яких можуть бути й діти.
— Як обирають телефонні терористи інші об'єкти?
— Хтось «мінує» своїх конкурентів у бізнесі, а хтось просто комусь мститься. Пам'ятаю випадки, коли чоловік через зарплатний борг «замінував» свого роботодавця, другий громадянин «замінував» ТРЦ, бо в нього там вкрали гроші, а поліція так і не приїхала на виклик потерпілого.
Хибне повідомлення про замінування — це публічний злочин. Після того, як воно відбувається, починається ефект хвилі. Наприклад, ЗМІ повідомляють про «мінування» об'єкта у Харкові, після чого хвиля неправдивих загроз накриває всю Україну.
Але в цьому винні не журналісти, а поліція. Якби вони на 50% повідомлень про мінування давали б стільки ж інформації про затриманих телефонних мінерів, був би баланс і потенційні порушники розуміли б, що за їхні правопорушення обов'язково буде покарання. У будь-якому випадку «мінери» дізнаються про хибні замінування не лише зі ЗМІ, а й із соцмереж. І дехто вирішує повторити. Зазвичай через те, що телефонні хулігани не відчувають невідворотності покарання. Пам'ятаю лише один випадок, коли «мінер» отримав реальний термін, щоправда, за сукупністю скоєних злочинів. Здебільшого дають «умовний».
— Псевдомінери не лише дзвонять, а й надсилають повідомлення до поліції електронною поштою. До речі, повертаючись до гібридної війни проти України: як мені розповідали правоохоронці, багато таких повідомлень надходило саме з Росії.
— На жаль, я не знаю жодного випадку, коли притягали до відповідальності за погрози, надіслані електронною поштою. А от якщо зловмисники телефонують з такими погрозами, то їх можуть швидко знайти.
— Останнім часом люди дедалі менше реагують на повідомлення про мінування. Мовляв, майже ніколи така інформація не підтверджується. Чимало громадян навіть обурюються, коли їх евакуювали з приміщення, де, можливо, закладена бомба. Адже доводилося виводити й тяжкохворих людей з лікарні.
— Насправді це, на жаль, не завжди хибна інформація. Згадаймо випадок біля станції метро «Мінська» в Києві, який стався в липні 2020 року. На щастя, тоді ніхто не постраждав, і вибуховий пристрій вдалося знешкодити. Але ж там була справжня вибухівка. Не можна легковажно ставитися до таких повідомлень, навіть якщо підтвердиться лише один випадок на десять тисяч.
— Кому може бути вигідний телефонний терор?
— Коли надходять організовані дзвінки, наприклад, з Росії або за завданням з країни-агресора, то мета все-таки досягається. Коли відбуваються масові «мінування», люди, як ви самі помітили, починають обурюватися через завдані незручності. Це обурення спрямовується на поліцію, на владу. Пристрасті киплять, ситуація дестабілізується. І зовнішні телефонні терористи досягають своєї мети — створюють хаос, панічні настрої у суспільстві.
Раніше «ФАКТИ» писали про те, що у Києві є лише одна бригада у складі 17 вибухотехніків, які виїжджають на перевірку «замінованих» об'єктів. Про це розповідає заступник начальника техніко-криміналістичного забезпечення Вибухотехнічного управління столичної поліції Ігор Войцеховський. «Причому ви ж майте на увазі, що 17 вибухотехніків — це весь штат. Але хтось хворіє, хтось у відпустці, хтось узяв відгул. Ось зараз нас лише троє. Двоє співробітників поїхали шукати вибухівку, а я чергую в управлінні», — розповідав Войцеховський.
Повний текст з Ігорем Войцеховським читайте у «ФАКТАХ» за цим посиланням.