Новина про те, що Україна отримала термінали Starlink і вони вже навіть пройшли тестовий запуск, не залишила байдужими не лише інтелектуальну еліту українського суспільства, але й викликала певний інтерес в колах, далеких від високих технологій. Побачивши ейфорію молоді на кшталт «Starlink- наш!», пересічні громадяни також почали цікавитись: «а що то воно таке і нахіба воно нам треба?». Що ж — спробуємо розібратися…
Поки позбавлені звʼзку окупанти відбирають в місцевих жителів мобільні телефони, щоб хоч якось подзвонити додому, світ допомагає Україні розширяти свої технологічні можливості якісного звʼязку.
26 лютого Міністр цифрової трансформації Михайло Федорів звернувся до засновника компанії «SpaceX» з емоційною промовою:
«Шановний Ілон Маск! Поки ви намагаєтеся колонізувати Марс — Росія намагається колонізувати Україну! Поки ваші ракети успішну приземляються з космосу — російські ракети бомблять українські садки та лікарні! Ми потребуємо підтримки — прошу вас якнайшвидше забезпечити Україну станціями Starlink та доступом до супутникового Інтернету. А також звернутися до РФ — багато думаючих росіян поважають вас!»
Вже наступного дня стало відомо, що винахідник почув міністра — термінали Starlink вже їдуть в Україну.
Буквально через пару днів прийшла інформація, що перша партія терміналів системи вже прийшли до Київ, і навіть пройшли тестування з досить гідною швидкістю — від 100 до 200 МБ/с.
Постачання систем супутникового інтернету не пройшла повз уваги окупантів. Зокрема генеральній директор Роскосмосу Дмитро Рогозін, назвав через це засновника «PayPal» та «SpaceX», винахідника, розробника та мільярдера Ілона Маска… «мурлом»
«Space X», компанія Starlink — це роздача інтернету. Казки нам розповідали раніше про те, що Маск це робить для того, щоб покрити 6% планети, які не покриті наземними оптоволоконними кабелями, космічним інтернетом. Але ось почалося зіткнення Росії із Заходом, коли Росія реалізує свої вищі національні інтереси на території України, яка фактично Заходом використовувалася як плацдарм для нападу на нас і наших громадян. І відразу з'явився «гападін Маск» зі своїм абонентським обладнанням, яке раніше декларувалось як цивільне. Ось це мурло, що відкрилось! Він прийняв той бік. Це — Захід, якому ми ніколи не повинні довіряти, тому що він завжди відчував ненависть до нашої країни. Століттями це було".
На цю хамську промову Ілон Маск відповів твітом про те, що «Український цивільний Інтернет відчував дивні перебої — можливо, через погану погоду? — тому SpaceX допомагає це виправити»
Після такой витонченої суперечки інтерес до цієї системи у нас в країні тільки виріс. Тому «ФАКТИ» вирішили розібратись, що таке Starlink і як він працює.
— В принципі, це послуга надання доступу до Інтернет, але через мережу супутників, розповів «ФАКТАМ» експерт з кібербезпеки Констянтин Корсун. — Ми всі знаєм традиційний доступ до Інтернету — через наземні «дротові» каналі. Тобто фізично прокладний дріт від домашнього роутера та будинкового стояка, потім до районного коллектора (свіча), потім переважно дротами до самого провайдера, далі підземними колодязями до магістральних каналів, далі — за межі країни і аж до підводних броньованих кабелів під океанами.
— Дроти прям реально ідуть по океанському дну?
— Так. Так от, на відміну від такої традиційної подачі інтернету супутникові системи доступу (до яких відноситься і Starlink) має «на землі» мінімальну інфраструктуру. Є термінал, який «вистрілює» сигнал на супутник. І є термінали, який приймають цей сигнал з супутника.
— Ви сказали «супутникові системи». Їх багато?
— Так. Загалом-то супутниковий Інтернет існує в Україні вже років з двадцять (деякі можуть пам'ятати Lucky.Net, який працює в Україні ще з 1994 року, і досі живий). Головна проблема — це завжди було доволі дорого. Вартість такого інтернету доходить до $ 100 на місяць. Крім того, це має купу обмежень: швидкість, обсяг передачі даних, залежність від місця розташування супутника на орбіті. А головна з них — відносно невелика загальна кількість супутників, що впливає на стабільність зв’язку.
— А Starlink чимсь краще?
— Проект Ілона Маска Starlink передбачає розмістити на орбіті аж 42 тисячі маленьких недорогих супутників, які будуть розташовані невисоко над Землею (приблизно 500 км. над поверхнею), та швидко передаватимуть сигнал між собою. Тобто це така система передачі даних, за якої сигнал із Землі передається у мережу супутників на орбіті, ретранслюється всередині цієї сітки, а потім дані можуть бути зчитані з будь-якому іншому місці на Землі.
Наразі на орбіті вже знаходиться близько 2 тисяч супутників системи Starlink із запланованих 42 тисяч. Тобто покриття доволі слабеньке поки що.
— Виходить, що він працює лише на якихось ділянках?
— Ні. В принципі покрита вся поверхня Землі, хоча зі слабим, повільним та нестабільним сигналом.
— Тобто це вже робоча модель і в неї є користувачі?
— Наразі у Світі налічується всього лише близько 145 тисяч активних абонентів Starlink у 11 країнах. Переважно це — США, Канада та Австралія.
У Європі користувачів мало, але переважно через велику чергу бажаючих, хоча сервіс доволі дорогий.
— Скільки він коштує?
— Первинна плата за комплект обладнання складає $ 499. А щомісячна абонплата — $ 99. І це з середньою швидкістю передачі даних від 50 Mbps до 200 Mbps. Для порівняння: звичайний київський провайдер пропонує 1000 Mbps (хоча така швидкість досягається на завжди) за приблизно $ 10 на місяць.
— Ну, наші дешевше!
— Але і проект тільки розвивається.
— Першу партію привезли в Україну? Тож, у всіх бажаючих — може бути інтернет від Starlink?
— За умов постійних бомбардувань та обстрілів українських міст не впевнений, що це рішення може стати повноцінною альтернативою традиційним ISP (Інтернет-сервіс-провайдерам) найближчим часом. Але це прекрасне рішення як запасний канал зв'язку для військових та органів управління країною або для доступу в Інтернет десь далеко в полях.
— Тобто для масового застосування він…
— … поки що не може використовуватись. Тим більше, що це, в принципі, комерційний продукт. Українським державним структурам надали кілька комплектів безкоштовно, та і абонплати, я сподіваюсь, не вимагають.
Та навіть якщо і кілька сотень комплектів передали — це вирішує проблему резервного каналу доступу в Інтернет лише для кількох тисяч людей, і лише в окремих локаціях, і переважно для військових та держслужбовців.
Але хочу вкотре запевнити: вивести з ладу всю існуючу розгалужену систему доступу в Інтернет в Україні — вкрай складно, майже не реально. А особливо криворуким свинособакам, яких зараз настільки щільно пресують усім світом, що вони забарикадувалися в своєму «чебурнеті» та здатні лише на дрібні інформаційні вилазки.
— А якщо вони просто знищать щось важливе. Вузол? Датацентр? Дроти?
— Навіть фізичне руйнування окремих вузлів доступу або навіть великих датацентрів чи точок обміну трафіком — не має жодного сенсу: усі канали багаторазово дублюються та здатні підстрахувати один одного, ключові магістралі охороняються, а більшість провайдерів працюють у режимі 24/7.
Також у режимі надзвичайної ситуації працюють українські мобільні оператори: попри різне громадянство їхніх фактичних власників, робота усіх операторів жорстко контролюється українською владою, та й самі працівники-громадяни України забезпечують стабільність зв’язку цілодобово, і жодних причин для хвилювання наразі не існує.
Так що українському Інтернету нічого не загрожує. Не загрожувало і не загрожуватиме. Так само, як і стільниковому зв’язку. Железяка!
— Я не розумію, нащо нам тоді Starlink?
— Starlink — це стильно, модно і молодьожно. І це, як не крути — наше майбутнє.
Але наразі зараз це — зовсім не панацея для нашої країни. Не існує особливої потреби «рятувати» Україну саме Starlinkом — розвинутій та сейсмостійкій системі Інтернет-доступу в України практично нічого не загрожує. Нам загрожує російська агресія, але з нею наші шикарні ЗСУ/Тро/НГУ дуже якісно справляються.
— Давайте помрієм про хороше… Може він згодиться нам після війни? Як ним користуватись?
— Після війни цей проект може бути впроваджено для загального користування. Полегшує справу і те, що для підключення абонентів в Україні, технічних обмежень, в принципі, не існує.
Але на практиці, як завжди, є якісь «але». Приміром, ви стали щасливим власником новенького комплекту для підключення Starlink Kit, до якого входить супутникова «тарілка» (тобто — антена), базова станція, Wi-Fi-роутер, зарядка та проводи.
І ви задаєте собі питання: що потрібно зробити, що користуватися цим сервісом?
— І, дійсно, що?
— По-перше, треба скачати та встановити з AppStore чи GooglePlayдодаток Starlink. Потім вийти на відкритий простір, та, слідуючи вказівкам додатку, направити смартфону камерою в небо. Додаток знайде на небі одних зі супутників і підкаже де краще встановити тарілку-антену прямокутної форми розміром десь 30 на 48 см або круглої форми, діаметром 59 см.
При цьому над місцем встановлення «тарілки» має бути максимально безперешкодний доступ до неба. Зазвичай це роблять на даху будинку.
Коли все це зроблено і антена встановила стабільний коннект зі супутниками — можна підключатися до неї по W-Fi, як до звичайного домашнього роутера. І вуаля — ви в Інтернеті через Starlink.
— А швидкість? Поки що в Києві показали цифри до 200 МБ/с. Вона покращиться згодом?
— Будем сподіватись — адже проект ще не вийшов свою виробничу потужність.
Поки писався цей матеріал, стало відомо про наміри одиного із найбільших магістральних провайдерів класу TIER-1 (провайдери, які володіють інтернет-зʼєднанням) Cogent відключити сьогодні ввечорі Росію від звʼязності. Тобто, від інтернету. Якщо це правда — то буде цікаво. Розбираємось. Не перемикайтесь.
Фото з Telegram-канала Михайла Федорова