Після жахливих днів в Ірпені на Київщині сім’я знайшла прихисток на Західній Україні, у Львові. Але й там почалися повітряні тривоги. І люди були вимушені знятися з місця і знову стати біженцями.
Про те, як проходив переїзд зі Львова до Вроцлава (Польща), та про враження «від цього жахливого квесту мимоволі», пише на своїй сторінці у Facebook журналістка «ФАКТІВ» Лариса Крупіна.
«Ми не збиралися швидко залишати Львів, де нас прихистила сім'я двоюрідного брата і катала нас три дні як сир у маслі, — пише Лариса Крупіна. — Але почувши вночі повітряну тривогу (бомбили Луцьк та Івано-Франківськ), вирішили їхати далі. Жити у стані впаде згори — не впаде, захоплять місто — не захоплять, як це було всі ці жахливі дні в Ірпені, вже не було ніяких сил.
О п'ятій була тривога. О дев'ятій ранку ми вже сиділи в автобусі Львів — Вроцлав. (Відходить від залізничного вокзалу, вартість квитків чималенька — 2000 грн з людини. В дорозі були 13 годин.) З мінусів — не безоплатно, як у евакуаційних потягах. З плюсів: ми були в комфорті, теплі, і кордон пройшли усього за 4 години. Три години — на українській стороні, година — на польській. Митникам краще подавати закордонний паспорт, якщо є, а не внутрішній. На котів-собак взагалі не звертають уваги. Так що на рахунок переноски (ми веземо своїх у сумці) та документів можна не турбуватися.
На митниці, а також на усіх польських вокзалах безліч пунктів волонтерської допомоги, де є дитяче харчування у баночках, соки, вода, булочки, бутерброди, цукерки, горішки, кава і чай. На вокзалі в Катовіце навіть є гаряча зупа. Не на усіх пунктах, але є ліки (за окремою вітриною, на вимогу, самому брати не можна), засоби гігієни тощо. Якщо хто евакуювався у поспіху, з одним рюкзаком, можна не боятися: від голоду не помрете. Вас будуть годувати і напувати, скільки разів би у цей пункт ви не підійшли б.
Також, кажуть, є пункти видачі одягу. Я, наприклад, вискочила в одних чоботях, в яких вже жарко, в одному светрі і одних штанях. Все. Я таких пунктів не бачила і ще не шукала. Але знайомі написали, що там можна вибрати цілком пристойні речі та взуття. Біженцям в тих пунктах видають також рушники, набір продуктів і предмети першої необхідності.
Польща нагадує турботливу матінку, яка щиро розкрила свої обійми. Усюди українські прапори, всі допомагають. Проїзд в громадському транспорті безоплатний. В магазинах можна розраховуватися картками ПриватБанку. Все діє. Продукти дешевші, ніж в Україні відсотків на 20.
Нам тимчасово надала притулок сім'я польської журналістки Магди та її чоловіка Олександра, за що ми їм дуже вдячні. Щоправда, їхній мисливський собака увесь час намагається закусити нашими котами. Але то вже дрібниці.
Щойно сини Магди приготували нам чудову піцу прямо у печі. Дуже не хочеться покидати цю чудову родину, але розумієш: треба будувати свою нову реальність, свій шлях. Що буде завтра, де ми опинимось, ще не знаємо. Буду рада допомогти порадами і враженнями від цього жахливого квесту мимоволі: вижити, коли під ногами горить земля", — написала Лариса Крупіна.
Читайте також: Українських біженців-лікарів запрошують на роботу в Польщі: які документи потрібні
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.