НА ПОЛОНИНІ Країна: Україна
Мануфактура: артіль
Час випуску: 1960-і
Розмір: 32×18 cm
В одному величезному лісі жив-був вовк, який мав велике стадо баранів. Щодня він з'їдав одного барана. Інші, відчуваючи тривогу, розбігалися лісом, і вовку доводилося витрачати багато часу на те, щоби щоразу збирати їх у стадо. І тоді вовк вирішив придумати таку хитрість — він поговорив з кожним бараном наодинці.
Одному він сказав: «Ти не баран, ти орел. Тобі нічого боятися, адже я вбиваю і з'їдаю тільки баранів. А ти єдиний орел у цьому стаді і значить — мій найкращий друг». Другому він сказав: «Навіщо ти тікаєш від мене, як інші барани? Ти ж лев і тобі нічого боятися. Я вбиваю тільки овець, а ти мій друг». Третьому він навів: «Послухай, ти не баран, ти вовк. Такий же вовк, як і я. Вовк, якого я поважаю. Я, як і раніше, продовжуватиму вбивати щодня одного барана зі стада, але тобі, найкращому моєму другові, нічого боятися». Таким чином, він поговорив з кожним і кожному навіяв, що той не баран, а зовсім інша тварина, яка відрізняється від решти у стаді.
Після такого навіювання поведінка баранів повністю змінилася — вони абсолютно спокійно паслися собі і навіть не намагалися тікати до лісу. А коли вовк убивав чергового барана, решта думали: «Ну ось, убили ще одного барана, а мені (леву, орлу і так далі), найкращому другові вовка, нічого боятися». І навіть барани, яких він збирався з'їсти, перестали чинити опір.
Він просто підходив до одного з них і казав: «О, мій найкращий друже, ми давно не спілкувалися. Ходімо до мене. Знаєш, треба порадитись з приводу цього стада дурних овець». І баран з гордістю йшов за вовком надвір. Там вовк справді цікавився у свого «кращого друга», як ідуть справи у стаді. Жертва радо розповідала про все, після чого вовк приступав до трапези. Оскільки смерть наставала миттєво, то баран нічого не встигав навіть зрозуміти.
Вовк був дуже задоволений — йому вдалося високо підняти самооцінку кожного з баранів. Згодом вони перестали забивати собі голову думками про неминучу смерть, почали менше нервувати, насолоджувалися життям і спокійно щипали траву. В результаті їх м'ясо ставало помітно смачнішим. Протягом багатьох років вовку вдавалося легко керуватися величезним стадом. Найцікавіше, що невдовзі практично всі барани стали навіть допомагати вовку — якщо якийсь надто кмітливий баран починав здогадуватися про справжній стан речей, то решта баранів (ну, тобто леви, орли та інші «кращі друзі» вовка) тут же повідомляли йому про дивну поведінку «розумника», і наступного дня вовк саме його із задоволенням з'їдав…
Те, що останнім часом відбувається в нашій країні, що зазнала віроломного вторгнення путінських полчищ, дуже нагадує мені стадо баранів, якому ненаситний вовк навіяв, що всі вони «хоробрі та непереможні вояки», і відправив підкорювати сусідні ліси. Забувши, мабуть, про те, що барани, як їх не називай, баранами і залишаться. І доля їх наперед відома.
Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.