Готуючи вторгнення, РФ запланувала і масові репресії проти українців та знищення нашої інтелігенції. Зокрема, вбивство у Бучі Олександра Кислюка — історика, перекладача давніх мов, викладача Духовної академії ПЦУ. Він написав низку наукових статей і переклав чимало класичних творів зі стародавніх і сучасних іноземних мов, мав публікації з історії козацтва на основі латиномовних джерел.
Про загиблого Олександра Кислюка на своїй сторінці у Facebook розповів його колега — історик Леонід Тимошенко.
«Брати Кислюки — Олександр і Павло — навчалися на істфаці тодішнього КДУ на зламі 70−80-х рр. Я був старшим на один курс, отже вони поступили в 1979 р. Вони приїхали з якогось глухого села Рівненської області, були мало знайомими з досягненнями міської цивілізації, але мали вроджений талант до знань і проявляли унікальну здатність до навчання. Дисципліни з історії їм перестали бути цікавими, бо навіть найважчі з них вони засвоювали напрочуд легко. То ж брати взялися за чужі мови. Найперше вивчили німецьку, пам'ятаю, що в факультетському гуртожитку, вони перевіряли один одного за великим словником німецької, який обидва вивчили з фактографічною точністю. То ж не дивно, що їх звільнили від занять з іноземної, бо їм там нічого було робити.
Протягом того ж таки першого курсу брати вивчили латинську, також досконало. Хотіли взятися за грецьку, але вона не викладалася, вони знайшли якусь стару професорку, в якої навчалися, звісно, не за програмою істфаку. Паралельно один вчив іспанську, другий (не пам'ятаю, хто саме) — взявся за східні мови. Але саме класичні мови стали справою їх життя. Вони їх вивчили досконало, не навчаючись на класичній філології. Я їх добре знав, заходив у кімнату, де вони мешкали з одним знайомим студентом. Брати Кислюки знайшли собі підробіток в Києво-Печерському заповіднику, де вони працювали нічними сторожами. Там по ночах вони друкували листівки-відозви і їх поширювали. При одній зі спроб, чи не на 1 травня, їх спіймали, організація була викрита. Справу розглядали на комсомольських зборах курсу, братів піддали нещадному приниженню та критиці. Провідну скрипку грав у цьому тодішній проректор Я.С. Калакура, який щойно прийшов в університет з ЦК. Староста їх курсу Ніколаєнко, комуніст, кричав, що таких потрібно «давити». Фінал відомий, одного брата виключили, іншого залишили.
У середині 90-х рр., коли я навчався в докторантурі, я зустрічався з братами в будиночку поблизу ботсаду, який згадує В. Кулик. Пригадую, що Олександр допоміг мені з прочитанням кількох латинських текстів 17 ст. Покійний Олександр, як і його брат Павло, врізалися в мою пам'ять природним талантом, з народу, вони були дуже чесними, від них просто світився розум, якесь трохи наївне народництво, вони були дуже побожними, таких людей на своєму шляху я практично не зустрічав. Дуже сумно, невимовний жаль, що Олександр загинув від руки окупанта, кацапів він ненавидів усім своїм єством! Вічна пам'ять, царство небесне ! Хай будуть прокляті вбивці, смерть ворогам".
До слова, це не перша втрата серед науковців. Кілька днів тому у Ворзелі російські окупанти варварськи розстріляли фізика-експериментатора, завідувача відділу і заступника директора Інституту фізики напівпровідників імені Лашкарьова НАН України, лауреата Державної премії України в галузі науки та техніки, професора, члена-кореспондента НАН України Василя Кладька.
Крім того, рашисти вбили колишнього проректора Харківського національного університету внутрішніх справ та його онучку, а під Києвом загинув відомий український актор-каскадер Володимир Строкань.