На вулицях міст та сіл України після вторгнення росії з'явилася велика кількість блокпостів — для виявлення та знищення ДРГ противника. Цілком очевидно, що зараз такі ж «блокпости» потрібні в політичному та інформаційному просторі. Вони повинні захистити Україну від підривної діяльності так званих агентів впливу РФ, які мають глибоке прикриття.
Відомий український телеведучий Вадим Карпяк, авторський проєкт якого «Свобода слова» до війни транслювався на каналі ICTV, нещодавно написав у Фейсбуці, іронізуючи щодо Іллі Пономарьова:
«Як же стомили колеги цитуванням усіляких «хороших» росіян. Особливо люблять цікавитися думкою Іллі Пономарьова, який єдиний із Держдуми не голосував у 14 році за анексію Криму. Якщо ви забули, чому він не голосував, то я вам нагадаю його ж словами від 22 березня того ж року: «Я вважаю, що Крим повинен бути частиною Росії, що це російська земля. У мене немає жодних сумнівів ані в легітимності минулого референдуму, ані у волі переважної більшості кримчан, ані щодо цієї більшості. Рішення, ухвалене парламентом, на мою думку, робить Росію та Україну ворогами, ставить наші країни на межу війни громадян Росії. Але я вважаю, що ми маємо бути взагалі всі разом — і український народ, і білоруський народ, і російський народ, і багато інших країн, які колись входили до СРСР».
У цьому ж інтерв'ю тодішній депутат Держдуми також висловлюється з приводу Майдану: «…на Україні (стилістику збережено. — Авт.) владу захопила спілка великого українського капіталу та націоналістів, які скористалися абсолютно справедливим народним протестом… Але результатами цього протесту скористалися націоналісти» .
І потім, якщо хтось раптом не зрозумів, депутат від КПРФ повторює свою думку: «Люди ж знають, що я за те, щоб ми були разом, Крим та Росія. Вони знають, що я голосую не проти того, щоб Крим був частиною Росії. Вважаю, що процедура неправильна. Я хочу, щоб ми були разом з Україною цілком, а не частинами».
Стоп… Зазіхання на територіальну цілісність України, звинувачення київської влади в націоналізмі, вся путінська риторика в одному флаконі, бракує лише путінської фрази «денацифікація». Бракує лише тому, що кремлівські інформаційні стратеги тоді її ще не вигадали. Мої колеги журналісти моніторили висловлювання пана Пономарьова за останні кілька років і зловили «хорошого» росіянина на поширенні інших стратегічних меседжів Кремля.
Так, видання Telegraf.com.ua у статті «Комуніст з тризубцем»: у відомого «російського опозиціонера» намалювався зв'язок з одіозним Фуксом" проаналізувало багато висловлювань «опозиціонера» в його київський період, і автор доходить беззастережного висновку: висловлювання «товариша» Пономарьова дуже часто співпадають із кремлівськими наративами, а сам «біженець» добряче засвітився в компанії з одіозним російським бізнесменом Павлом Фуксом, про якого українські ЗМІ писали як про агента ФСБ.
Як зазначається в публікації, за версією ЗМІ, доріжки обох панів перетнулися в Держслужбі геології: згідно з цим припущенням, Фукс нібито контролював цю службу, а компанія Пономарьова на непрозорому конкурсі виграла право на розробку шельфу «Дельфін» неподалік Одеси у Чорному морі.
«Отримала… але після зміни влади в уряді так само з тріском це право втратила», — пише видання.
Важливо акцентувати не так на можливій спільності бізнес-інтересів двох «російських» опозиціонерів, як на схожості їхнього раптового з РФ дрейфу в країну «розвиненого націоналізму»: а історія їхньої втечі в Україну справді схожа.
Павло Фукс та Ілля Пономарьов мали у РФ великі бізнеси, зав'язані на владу, за ними були дуже гучні бізнес-проєкти, але у результаті все для них закінчувалося кримінальними справами. Проте обом вдається уникнути арешту, втекти в Україну, швиденько отримати тут громадянство і одразу ж застартапити великі бізнес-проєкти.
Російські експерти розповідають, що «опозиційними» провладні бізнесмени ставали через конкуренцію різних веж Кремля. Якщо говорити про Пономарьова, то він був орієнтований на сумнозвісного ідеолога анексії Криму та створення Новоросії Владислава Суркова, який тривалий час був радником президента Путіна, а до цього — керівником апарату прем'єра Медведєва та віцепрем'єром в його уряді… У 2009 році Сурков очолив так звану комісію з модернізації та техрозвитку економіки Росії, головним проєктом якої стало так зване «Сколково», покликане наздогнати та перегнати Силіконову долину. Одним із ідеологів цього процесу став пан Пономарьов.
Тут варто зазначити, що тоді Сурков орієнтувався на тодішнього прем'єра Дмитра Медведєва. Цей союз мав хороші позиції у ФСБ, але відверто слабкі в інших силових структурах, у тому числі — Слідчому комітеті та Генпрокуратурі. Саме тому фінансово-креативного «ідеолога» «Сколкова» Пономарьова, зважаючи на все, не вдавалося так лінійно відмазати, беручи до уваги обсяги зловживань.
Кримінальна справа (ст. «шахрайство») так би й обмежилася нескінченними допитами, але… «товариш» Пономарьов обрав не зовсім коректну форму захисту. Він, ще недавно депутат від провладної партії, а на той момент — депутат від «підконтрольної» Кремлю КПРФ, раптом почав брати участь у протестах на Болотній площі. З одного боку, поява там Пономарьова ще більше розлютила російських «силовиків», і вони ще більш завзято почали колупатися в «сколківській справі». З іншого боку, сам Пономарьов вийшов з Болотної з репутацією «попа Гапона». Наприклад, лідер «Лівого фронту» Сергій Удальцов заявив, що під час протестів 2011—2012 років у Москві колишній депутат Держдуми Ілля Пономарьов свідомо прагнув провокацій, які в результаті призвели до затримань та арештів. Через свідчення Пономарьова відсидів сам Удальцов, а також ще кілька людей.
Марина Баронова, учасниця тих подій, сказала після: «Крім того, Пономарьов — це взагалі дуже дивна людина. Простіше кажучи, він не зрадник, він мудак».
Можливо, не всі люди погодилися б із Бароновою. Чому Пономарьова почали вважати «Гапоном», можна тільки припускати. Варто згадати, що «медведівські» товаришували з ФСБ і займалася Болотною саме Федеральна служба безпеки. Зважаючи на все, куратори тодішнього комуніста та майбутнього «опозиціонера» вирішили виводити його з активного політичного життя Росії, готуючи під нові завдання. Іншими словами, створювали легенду прикриття для глибокого зашифрування свого агента.
Патріотом якої країни є сьогодні Ілля Пономарьов? Саакашвілі, намагаючись виявити турботу про рідну Грузію, повернувся до країни, розуміючи, що на нього там чекає. Навальний, переживши на себе замах, повернувся з благополучної Німеччини на рідні російські нари. Вони обоє продовжили свою боротьбу. А що Ілля Пономарьов? Намагається бути «хорошим», але вже з українським паспортом, вкраденими сколківськими гонорарами та грошима спонсорів, яких кинув у розпал своєї виборчої кампанії.
Наскільки реальними є представлені тут версії про прихованих агентів РФ, покаже час та уважне ставлення до них СБУ. Але сьогодні зрозуміло одне. Ніхто з українських силовиків серйозно не вивчає політико-кримінальне портфоліо пана Пономарьова та інших «хороших» мігрантів із РФ. Про нього тільки й відомо, що він голосував проти анексії Криму. Нікому ніколи прочитати його інтерв'ю «Радіо Свобода», в якому він аргументує свою позицію: мовляв, нам потрібна Україна не частинами, а повністю!!! Гаразд, політики не спромоглися перевірити персонажа, але в країні є спецслужби… Як вони відреагували на Пономарьова? Надали йому за рахунок держави броньований Range Rover та держохорону.
«Я вже не кажу про те, що Порошенко надав громадянство Пономарьову в останній день виконання своїх президентських повноважень, хоча люди з найближчого оточення гетьмана наполегливо просили про український паспорт для «товариша» за кілька років до цього? Про що це каже? Як на мене, про каламутність витівки, яку Порошенко не хотів реалізовувати, але в останній день здався, розраховуючи, що це буде вже проблема Зеленського. Російське громадянство при цьому у Пономарьова залишилося, — наголосив журналіст. -
Ця історія нагадує ситуацію з колишнім заступником міністра МВС України Гогілашвілі: наявність громадянства РФ, виділений державою броньований автомобіль, входить до оточення президента? А правоохоронні органи пропустили…
Лінійна реакція — одна з реальних проблем нашої країни. Нам важко у ці тяжкі дні перегортати шари пам'яті, аналізувати та розбиратися.
Ось багато ЗМІ облетіли фото Пономарьова у територіальній обороні, що ще більше легітимізує його в очах «лінійного» суспільства. Такими темпами Пономарьову не складно буде в'їхати на броньованому Range Rover до наступного парламенту, очолити комітет з модернізації країни та почати будувати «Сколково-2″, кинувши рішучий виклик Силіконовій долині. З державного бюджету на це буде виділено мільярди, які через відпрацьовані схеми зникнуть на офшорних рахунках. Я навіть знаю, звідки можуть взятися ці мільярди: достатньо віддати якийсь шельф чи інші газові поклади „хорошій“ російській людині, і справа піде. Технології налагоджено, запитайте у Слідчому комітеті. Або якщо щось піде не так, то ця людина згадає свої слова „Радіо Свобода“ і почне активно приєднувати Україну „цілком“… Ну, самі знаєте куди… „Хороші“ росіяни — вони такі».
Нагадаємо, днями Ганна Маляр зазначила, що в українському інфопросторі російську опозицію та російських противників війни РФ використовує для розколу нашої єдності.
«Бо зруйнувати наші будинки не означає зруйнувати нашу єдність та наші переконання. Тому, окрім фізичної руйнації наших міст та сіл, вони намагаються зруйнувати нашу єдність. Чим більше довіри у нас буде до їхньої опозиції та противників війни, тим більше РФ їх використовуватиме проти нас. І в дуже важливий момент, коли нам потрібно буде займати єдину жорстку позицію проти РФ, виявиться, що частина нашого суспільства не зможе це зробити, тому що РФ має й свідомих людей, які проти війни. Ось це, власне, і є мета російських інформаційних спецоперацій під час війни — розділити нас за різними світоглядними позиціями», — написала Маляр на своїй сторінці у Фейсбуці.
Тому, наголосила вона, у нашому інформаційному просторі, поки йде війна, не має бути їхніх експертів, політиків, колишніх політиків, опозиціонерів, бізнесменів, які щиро співчувають, бо їх усіх використовує РФ проти нас — або прямо, або «втемну».
«Не читайте їхні пости, статті та не обговорюйте їх, не треба їх ні в чому переконувати чи дякувати за підтримку — вони всі інформаційна зброя своєї країни (незалежно від того, чи вони знають про це, чи ні)», — закликала Маляр.