Голова Асоціації психіатрів України і відомий радянський дисидент Семен Глузман розповів, як у зруйнованому Чернігові намагаються вижити лікарі та персонал психоневрологічного диспансеру, як вони рятують своїх пацієнтів, ризикуючи життям і при повній байдужості Червоного Хреста.
Найближчими роками у Міжнародному суді відбудеться процес над колишнім російським президентом Володимиром Путіним. Не сумніваюся в цьому, бо впевнений: подібні персонажі з життя добровільно не йдуть. Мабуть, на пред'явлені документи та свідчення Путін відповість щиро: «Це були лише українці!»
Що ж, Гітлера занапастила пекуча ненависть до євреїв, Путіна загубить не менша ненависть до українців. Тоді ж у Міжнародному суді виникнуть цілком конкретні, не дуже приємні запитання до багатьох західних чиновників, які сьогодні сприяють невразливості російського диктатора. Упевнений, що відбудеться дискусія щодо ролі Міжнародного Червоного Хреста у небажанні виконувати свою основну, гуманітарну, функцію у нашій із Росією війні.
Маю досвід спілкування з цією неоднозначною міжнародною організацією. Перший досвід спілкування з ними тут, в Україні, для мене був шокуючим. Вони приїхали в мирну, спокійну Україну, яка не знала ні зовнішніх, ні внутрішніх конфліктів, щоб допомогти нашим грішникам, наркозалежним, жінкам найлегшої поведінки та подібним до них. Дискусія у нас тоді була складною, емоційною. Їхній досвід служіння гуманітарним цінностям в Африці привчив їх до зовсім іншої картини світу. Але вони були щирими, хотіли нам допомогти.
Потім я зустрічався з ними у Женеві, Копенгагені, Страсбурзі. Ні про що не питав, був ввічливий і внутрішньо байдужий. Бо розумів: у зонах ризику вони працюють лише під захистом блакитних ООНівських касок. Сьогодні ми маємо війну. Справжню, жорстоку. За наказом Путіна ракети та бомби руйнують нашу гуманітарну структуру, лікарні, школи, університети. Президент Росії забороняє створення рятівних гуманітарних коридорів.
Тут, в Україні, блакитних касок немає. І блакитних вертольотів.
У Чернігові ударом бомби повністю зруйновано психіатричну лікарню, — каже відомий психіатр. — Пацієнти та співробітники, всього 307 людей, туляться у холодному сирому підвалі. Ми намагаємось допомогти. Наші західні друзі та колеги збирають одяг, медикаменти, продукти. Персонал хворих не залишає, разом готують їжу на багаттях, приносять їжу таємними стежками. Окупанти не дозволяють привозити гуманітарну допомогу легально, загрожують розстрілом. Дороги заміновані.
А Міжнародний Червоний Хрест допомоги не надає. Боїться. І я їх розумію. Путін — не людоїдський африканський диктатор, він страшніший, його слід боятися. Ось і командування НАТО його боїться. Дуже боїться. Тільки одне питання: навіщо нам в Україні Міжнародний Червоний Хрест?
Гадаю, у цій ситуації вихід існує. Там же, у Швейцарії, де безбідно та спокійно живе родина диктатора Путіна. Проситиму про сприяння дружину диктатора. Проситиму про єдине — про відкриття коридору для доставки гуманітарної допомоги до зруйнованої психіатричної лікарні. Впевнений, що вона не відмовить. Все-таки мати чотирьох дітей!"
Раніше «ФАКТИ» розповідали про виховательку, яка ризикуючи життям врятувала 30 дітей з Чернігова, в якому зараз гуманітарна катастрофа.
Читайте також: В Чернігові окупанти вбили як мінімум 10 людей, які стояли в черзі за хлібом
Фото в заголовку з TELEGRAM Маріупольської міськради